2. Лобіювання, його цілі і наслідки.

Лобіювання - це процес впливу зацікавлених груп (політичних, економічних, соціальних, комерційних) або юридичних та фізичних осіб на вироблення і прийняття рішень структурами всіх гілок влади.

Лобіювання є одним з основних методів (прийомів, способів) системи зв'язку з громадськістю безпосереднього впливу на апарат державної влади з боку громадськості - ділових кіл, профспілок, представників різних соціальних груп, класів, прошарків населення, керівників різних організацій громадянського суспільства.

Правильне визначення лобіювання як механізму впливу на процес прийняття рішень законодавчими, виконавчими та судовими органами державної влади має принципове значення, тому що:

1) як захист інтересів різних соціальних груп населення воно є необхідним і доцільним;

2) може бути позитивним і негативним, наприклад, корумпованим;

3) повинне мати певні утверджені законом норми, конструктивні й цивілізовані форми та методи;

4) має бути прозорим і справедливим;

5) процес лобіювання повинен стримувати однобічно-командну діяльність владних структур та обмежувати всесилля апарату державної влади.

Цілі процесу лобіювання в економіці: участь у формуванні державного бюджету; перерозподіл пільгових кредитів, ліцензій, квот, акцизів по експорту та імпорту; створення системи ефективних податків та пільг по них; справедливе урегулювання таких найважливіших питань національної економіки, як приватизація, продаж або реєстрація банків, комерційних структур тощо.

Також можна визначити три основних напрями впливу бізнесу на урядові кола і законодавчу владу.

1. кримінальний, пов'язаний з хабарництвом, корупцією;

2. легальний (законний), який включає два способи: -

- коли лідери комерційних структур безпосередньо йдуть у політику, що не завжди виправдано, але досить популярно;

- вплив на прийняття політичних рішень з дотриманням законів і правових норм, що потребує довготривалої і кропіткої роботи PR системи з владними (виконавчими і законодавчими) структурами. Сутність цієї роботи полягає в доведенні до депутатів, членів уряду справедливих інтересів відповідних соціальних груп, фірм, компаній, корпорацій.

3. участь у формуванні органів представницької законодавчої влади. Це і висунення своїх кандидатів, і фінансування виборчих кампаній, організація та здійснення впливу на кадрові призначення в органах виконавчої влади, зокрема лобіювання певних кандидатур, підтримка їх у засобах масової інформації, здійснення їхньої підготовки (навчання і стажування), комплексні заходи з їх висування і підтримки.