Взаємодія людини і групи в організації

реферат

1. Загальне поняття групи

Організація, перш за все, очікує, що людина буде виконувати певним чином роль, для якої вона його приймала. Людина також дивиться на організацію як на місце, де він отримує певну роботу, виконує її і отримує відповідну винагороду від організації. Проте взаємодія людини і організації не зводиться тільки до рольового взаємодії. Воно набагато ширше. Людина виконує роботу в оточенні людей, у взаємодії з ними.

Не існує канонізованого визначення малої групи, так це достатньо гнучка і схильне до впливу обставин явище. Проте широко прийнятий досить загальний, усталений погляд на малу групу (далі завжди термін «група» буде вживатися в тому сенсі) як щодо відособлене обєднання невеликої кількості людей (звичайно не більше десяти), що знаходяться в досить стійкому взаємодії і здійснюють спільні дії протягом досить довгого проміжку часу. Взаємодія членів групи базується на якомусь спільному інтересі і може бути повязане з досягненням так званої групової мети. При цьому група має певним груповим потенціалом або груповими можливостями, що дозволяють їй вступати у взаємодію з оточенням і адаптуватися до змін, що відбуваються в оточенні.

Характерними особливостями групи є наступні. По-перше, члени групи ідентифікують себе і свої дії з групою в цілому і тим самим у зовнішніх взаємодіях виступають як би від імені групи. Людина говорить не про себе, а про групу в цілому, вживаючи займенники ми, у нас, наші, нам і т.п. По-друге, взаємодія між членами групи носить характер безпосередніх контактів, особистої розмови, спостереження поведінки один одного і т.п. У групі люди безпосередньо спілкуються один з одним, надаючи формальним взаємодіям «людську» форму. По-третє, в групі поряд з формальним розподілом ролей, якщо такий існує, обовязково складається неформальне розподіл ролей, звичайно визнане групою. Окремі члени групи беруть на себе роль генераторів ідей, інші схильні до координації зусиль членів групи, треті піклуються про взаємини в групі, про підтримку доброго клімату в колективі, четверті стежать за тим, щоб був порядок у роботі, все виконувалось своєчасно і доводилося до кінця. Є люди, які виконують роль структуро заторів, вони ставлять перед групою мети, відстежують вплив оточення на вирішуються групою завдання.

Ці та інші ролі групової поведінки люди виконують згідно з їх здібностями і внутрішнім покликанням. Тому в добре функціонуючих групах зазвичай створюються можливості для того, щоб людина могла вести себе у відповідності зі своїми здібностями до групових дій і органічно властивою йому певної роллю члена групи.

Існує два типи груп: формальні і неформальні. Обидва ці типи груп мають значення для організації і роблять великий вплив на членів організації.

Формальні групи зазвичай виділяються як структурні підрозділи в організації. Вони мають формально призначеного керівника, формально певну структуру ролей, посад і позицій усередині групи, а також формально закріплені за ними функції і завдання. Формальні групи можуть бути сформовані для виконання регулярної функції, як, наприклад, бухгалтерія, а можуть бути створені для вирішення певної цільової задачі, наприклад, комісія з розробки будь-якого проекту.

Неформальні групи створюються не розпорядженнями керівництва і формальними постановами, а членами організації відповідно до їх взаємними симпатіями, загальними інтересами, однаковими захопленнями, звичками і т.п. Дані групи існують у всіх організаціях, хоча вони не представлені в схемах, що відображають будову організації, її структуру. Неформальні групи зазвичай мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить до їх неформальну групу, а хто ні. У неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій. Зазвичай ці групи мають явно чи неявно вираженого лідера. У багатьох випадках неформальні групи можуть чинити на своїх членів вплив, рівну або навіть більше, ніж формальні структури.

Чому виникають групи, що змушує людей формувати групи і входити в них? Дані питання дуже важливі для розуміння поведінки людини в організації. Очевидно, що групи виникають в організації і функціонують як відокремлені структурні підрозділи у звязку з тим, що в результаті поділу праці виділяються окремі спеціалізовані функції, що вимагають для свого виконання певної сукупності людей, що володіють певною кваліфікацією, мають певну професію і готових в системі спільної діяльності виконувати певну роботу. Аналогічна ситуація спостерігається при формуванні груп, покликаних вирішувати цільові завдання.

Але це тільки одна сторона процесу появи груп в організації. Зазвичай вона призводить до формування формальних груп.

Іншою важливою причиною формування груп є природне прагнення людини до обєднання з іншими людьми, до формування стійких форм взаємодії з людьми. Група дає людині відчуття захищеності, від групи він чекає підтримки, допомоги у вирішенні своїх завдань і застереження. У групі людині легше домогтися «винагороди» у вигляді визнання, похвали або ж матеріального заохочення. У групі людина вчиться, переймаючи досвід інших, краще усвідомлюючи свої можливості та потенціал. Група надає людині більше впевненості в собі у зовнішніх взаємодіях, сприяє розвитку її айдентіті. Нарешті, група надає людині можливість проводити час в приємному для нього оточенні, можливість уникнути самотності і стану розгубленості, непотрібності. Кожна людина прагне до того, щоб бути улюбленим кимось, потрібним комусь, належати кому-то, і група може бути джерелом вирішення цих проблем людини.

Делись добром ;)