Використання методики "фандрейзинга" в діяльності соціально-культурних організацій

курсовая работа

1.1 Основні принципи та засади методики "фандрейзинга"

Фандрейзинг (англ. - fundraising, від fund - фонд, raising - піднімання. іноді вживається як „фандрайзинг” ) - збирання коштів індивідів та організацій на реалізацію соціально-значущих (переважним чином) проектів [18, 234]. Ці проекти можуть бути спрямовані на вирішення таких проблем як підтримки освіти, як сфери створення суспільного знання; підтримки духовного та культурного середовища суспільства; боротьби з бідністю; пропагування здорового способу життя; подолання насильства, безпритульності, наркоманії та інших соціальних проблем; подолання хвороб століття тощо.

У фандрейзинга є кілька базових напрямків:

- гранти міжнародних благодійних організацій і фондів;

- кошти з місцевого бюджету;

- кошти з інших фондів;

- участь у державних (або регіональних) цільових программах;

- звернення до комерційних компаній, банків;

- збір пожертв.[16, 143]

Фандрейзингом займаються неприбуткові організації: організації освіти (університети, школи, коледжі); організації охорони здоровя (лікарні, госпіталі); організації культури (музеї, театри, бібліотеки, галереї); науково-дослідницькі інститути і лабораторії; релігійні групи; благодійні фонди тощо

У закордонній і вітчизняній літературі, присвяченої проблемам неприбуткових організацій, це поняття використовується у двох сенсах: широкому й вузькому. У широкому змісті слова фандрейзинг означає процес залучення матеріальних ресурсів, необхідних для реалізації соціальних ініціатив. У вузькому значенні - це система взаємозалежних заходів, спрямованих на залучення фінансів для вирішення соціальних проблем. Як бачимо, фандрейзинг у вузькому сенсі слова має на увазі одержання допомоги від спонсора тільки грошима, а фандрейзинг, як широке поняття, містить у собі також пошук товарів, послуг, приміщень, техніки та ін. Пошук ресурсів може здійснюватися як для діяльності організації в цілому, так і для реалізації конкретної справи. І в тому, і в іншому випадку необхідно враховувати основні тенденції, на основі яких сьогодні відбувається розвиток соціально-культурної сфери. З одного боку, це - прагнення до незалежності, автономії від державних структур, політичних партій і бізнесу. З іншого боку, незалежність соціально-культурних організацій від держави та бізнесу не означає ізольованості від них і відсутності взаємин з ними.

Фандрейзинг - це двосторонній процес. З одного боку, тут виступає діяльність фандрейзерів, які збирають гроші для підтримки діяльності своєї організації або на проведення якого-небудь заходу. З іншого боку - діяльність донора, що надає соціально-культурним організаціям або ініціативній групі фінансові або інші матеріальні засоби. Цей процес необхідно розглядати як взаємодію, при якому відбувається безпосередній або опосередкований вплив субєктів один на одного. У результаті такого контакту повинні відбутися взаємні зміни поводження, діяльності, відносин. Між фандрейзером і спонсором виникають взаємодії, в основі яких лежить причинна залежність. Прохання фандрейзера про підтримку соціального проекту, спрямована на зміну поводження, соціальних установок, очікувань спонсора, викликає в останнього відповідні дії. Залежно від характеру цих дій (підтримка проекту або відмова) міняється поводження, установки фандрейзера. Відомо, що взаємини можуть складатися по двох сценаріях: співробітництво (кооперація) або суперництво (конкуренція). Для фандрейзинговой діяльності обирається перший варіант, при якому, кожен з учасників цього процесу просувається до своєї мети, сприяючи й не перешкоджаючи її досягненню[26, 234].

Якщо мати на увазі обсяг засобів, які одержує організація з різних джерел, то найбільш оптимальним уважається наступне співвідношення: 1/3 фінансових засобів організація одержує із власного оточення й власної господарської діяльності; 1/3 засобів організації надають органи державної адміністрації й органи самоврядування всіх рівнів; 1/3 від національних і міжнародних фондів.

Збір засобів для реалізації соціальних проектів повинен здійснюватися на основі ретельно розробленої програми, у якій важливо передбачити наступні моменти [20, 122]:

Спрямованість на потенційних спонсорів;

Визначення й класифікація перспектив щодо можливого обсягу пожертвувань;

Розробка переконливих аргументів для перспектив дарування;

Вибір відповідних методів звертання до кожної групи, на яку покладають надію на одержання грошей або інших матеріальних засобів;

Способи контролю приходу засобів.

Досвід діяльності соціально-культурних організацій переконує в тому, що обовязковою умовою ефективності фандрейзингу є привабливість ідеї організації для потенційного спонсора.

Ідея, як правило, є формою концептуального способу вираження місії організації, тобто вона включає в себе чітке усвідомлення мети подальшого розвитку соціально-культурних організацій і методів перетворення дійсності для її досягнення. До внутрішніх умов слід віднести ідеологію, котра виробляється кадровим потенціалом організації (лідер, Рада директорів, персонал, члени організації). При цьому характерною ознакою є та обставина, що ідеологія конкретної організації, яка висловлена в системі цінностей, як правило, збігається з індивідуальним досвідом, планами, потребами персоналу. Цей збіг є необхідною умовою ефективного обміну інформацією та оптимального пошуку нових напрямків діяльності організації.

Важливою формою обміну інформацією і пошуку на цій основі нових напрямків діяльності і перспективних засобів є проведення ділових засідань з використанням методу “мозкового штурму”. Вдало знайдена ідея, як правило, оформлюється у вигляді проекту, у якому чітко визначається проблема, на вирішення якої він спрямований, формулюються його ціль і задачі, складається робочий план і бюджет, розробляються показники для виміру ступеня досягнення поставлених у проекті завдань. Для втілення у життя ідеї необхідні фінансові витрати, тому надзвичайно важливо проаналізувати ситуацію, давши відповіді на такі питання: Чого ми хочемо? Який рівень наших претензій? Скільки грошей нам необхідно, щоб домогтися бажаного? Чи вистачить нам засобів для досягнення? Чого саме нам не вистачає? Головне питання, на якому повинна фіксуватися увага - це визначення суми, що необхідна для реалізації ідеї.

Як вже згадувалося раніше, фандрейзинг - це не просто дуже важливий розділ роботи організації, він по суті інтегрує прагнення її виконувати свою місію [38, 34]. Крім того, справедливо було б визнати фандрейзинг поняттям в значній мірі збірним, обєднуючим дуже різні шляхи залучення коштів для існування і розвитку організації. Не зайве буде нагадати, що фандрейзинг - це залучення не тільки фінансів, але ресурсів взагалі в усьому їх різноманітті. Однозначно, чим більше джерел ресурсів, методів і способів їх залучення для життєдіяльності організації, тим стійкіше її розвиток. Диверсифікація цих джерел і методів-способів - запорука незалежності і гарантія від ресурсних криз. Таким чином, стійко успішний фандрейзинг передбачає залучення всього спектру необхідних коштів з максимально можливо різноманітних джерел і за допомогою всіх доступних прийомів, за винятком, зрозуміло, насильницьких, яким грішать разбойнічкі і держава. Види ресурсів досить різні: людські (робочий час, інтелектуальні та фізичні зусилля); інформаційно-методичні (знання, навички, технології); матеріальні (товарні); послуги та роботи (за допомогою механізмів, що підсилюють і прискорюють людський фактор); фінансові, за які, власне, простіше за все придбати все перераховане в попередніх пунктах.

Джерела ресурсів можна розділити за: типом їх власника (власні або чужі); характером власності (особисті, колективні, корпоративні, загальнонаціональні, загальнолюдські в т.ч. «неприватизована природа»); відношенню до самої організації («ближнє коло» - члени самої організації, їх рідні і близькі й «дальній коло» - інші субєкти, що мають відношення до виду або території діяльності організації); територіальною ознакою (будинок, вулиця, район, селище, місто, область і т.д.) [18, 122]. Не менш різноманітні методи мобілізації коштів: безповоротна допомога у всіх її різновидах (дарування, пожертвування, членські внески, міжнародна технічна та гуманітарна допомога); безоплатне надання товарів та послуг (відповідальне зберігання, безоплатне використання майна тощо); поворотна фінансова допомога (кредити, позики, ендавмент); пасивні доходи (страхування, роялті, банківський депозит і товарний кредит); власна прибуткова діяльність (операції з цінними паперами, продаж вироблених або покупних товарів, надання платних послуг з або без організації дочірніх комерційних структур тощо).

Симфонія фандрейзингу та філантропії: симфонія (грец. symphonia - співзвучність) - гармонійне сполучення, поєднання чого-небудь (Словник іншомовніх слів) [44, 87]. Говорячи про залучення філантропічних ресурсів, слід розуміти, що здобувач намагається переконати потенційного донора зробити пожертвування на підтримку суспільно корисної діяльності, а не на саму організацію. Таким чином створюються партнерські відносини донор-реципієнт, альтруїзм яких обмежено субєктивним уявленням донорів про правила діяння добра в даний відрізок часу на конкретно взятій території і супутніх інших вже небезкорисливо інтересів. З боку реципієнта передбачається сумлінність та реалістичність в обраній суспільно корисної діяльності.

Взагалі в оцінці цієї самої суспільно корисної діяльності дуже багато субєктивного, а законодавець до цих пір не спромігся дати йому юридично струнке визначення. Втім, відсутність вичерпно чіткого визначення можна розглядати і як благо, оскільки дозволяє спиратися на здоровий глузд і етику. У будь-якому випадку прагматичним змістом партнерства донор-реципієнт є взаємне задоволення потреб. Аналізуючи висловлювання очікувань неофітів від фандрейзингу, неминуче доходиш висновку про майже поголовне досить наївному прагненні щодо швидкого набити руку в «порівняно чесних» прийомчиків вилучення благодійних ресурсів з кишень вітчизняних і зарубіжних субєктів (юридичних та фізичних осіб). На превеликий жаль, на шлях задоволення цієї примітивної потреби стають багато авторитетних тренери і навіть цілі організації. Вже реалізуються проекти (з багатотисячним бюджетом!) З навчання «мистецтву і науці залучення коштів» для всіх бажаючих.

Якщо спробувати в одному реченні висловити найважливіший етичний принцип фандрейзингу, то це б звучало таким чином - «якщо маєш нахабство звертатися до кого-небудь за благодійної підтримкою своєї справи, май совість бути відкритим, прозорим, вдячним і звітуй, звітуй, звітуй за кожну копійку» [15, 22]. Явно відчуваються завищені очікування до фандрейзингу як до таємничо-чудесному засобу, що дозволяє домогтися жаданих благодійних ресурсів. З точки зору стійко успішного фандрейзингу куди важливіше зрозуміти фундаментальну звязок фандрейзингу з культивуванням філантропії.

Делись добром ;)