Заохочення працівників як метод управління персоналом

курсовая работа

1.3 Стилі управління

Стиль управління - Це типова манера і спосіб поведінки менеджера. Стилі можуть класифікуватися за різних критеріїв:[3, с.177]

1. Критерій участі виконавців у управлінні.

Найбільше чітко тут розрізняють три стилі:

— авторитарний (одноосібно менеджер вирішує і наказує -- співпрацівники виконують),

— співпричетний (співробітники беруть участь тією чи іншою мірою в прийнятті рішень),

— автономний (менеджер відіграє стримуючу роль -- співробітники вирішують самі, звичайно більшістю).

Авторитарний стиль управління має різновиду:

— диктаторський стиль (менеджер усі вирішує сам, співробітники виконують під погрозою санкцій),

— автократичний (менеджер має у своєму розпорядженні великий апарат влади),

— бюрократичний (авторитет менеджера спочиває на формальних ієрархічних положеннях системи),

— патріархальний (менеджер має авторитет „глави родини”, співробітники необмежено йому довіряють),

— прихильний (менеджер використовує свої неповторні особисті якості і має високий авторитет, співробітники тому стежать за його рішеннями).

Співпричетний стиль теж має варіанти:

— комунікаційний стиль (менеджер утрудняється в ухваленні рішення й інформує співробітників, останні задають питання, висловлюють свої думки, однак зрештою повинні йти вказівкам менеджера),

— консультативний стиль управління (те ж саме, але рішення приймаються спільно та колегіально),

— спільне рішення (менеджер висуває проблему, вказує обмеження, співробітники самі приймають рішення, менеджер зберігає право вето).

З даної класифікації стиль управління належить до співпричетного з акцентом на комунікаційному його варіанті: більш-менш принципові питання обговорюються ним з тими особами, хто має відношення до них, він вислухує різні думки, але рішення приймає сам. [5, с.122]

2. Класифікація стилів управління за переважним критерієм функцій управління:

-- управління через інновацію (розробка інновації -- як керівне завдання);

— управління за допомогою завдання мети (на кожнім ієрархічному рівні задають мети, мається напрям в методі її досягнення, обмежений кошторисом і контролем). Переваги: воля реалізації, здійснення особистих цілей, відповідальність за результат. Недоліки: тверда система планування, інтенсивний контроль, відсутність причетності співробітників, витрати на контроль;

— управління через узгодження мети (це змішана форма управління через завдання мети і через причетність співробітників. Співробітники беруть участь у встановленні цілей). Переваги: узгодження цілей -- краща умова їхнього досягнення, орієнтування на мету, а не на спосіб, здійснення особистих цілей у роботі, загальний контроль, відповідальність, причетність. Недоліки: тверда система планування, витрати часу на узгодження, протиріччя з ієрархічною системою, інтенсифікація контролю;

— управління через правила рішення;

— управління через мотивацію;

— управління через координацію;

— управління тільки у виняткових випадках (менеджер залишає за співробітниками рішення, звязані з виконанням задач. Утручання відбувається у виняткових випадках -- особливо критичні ситуації, ігнорування можливості рішення, відхилення від заданих цілей).

Із цієї класифікації стиль належить до останнього -- управління тільки у виняткових випадках. Вибір цього стилю, ймовірно, витікає з того, що журналістика -- це творча робота з особливим стилем праці, більш вільним, ніж у багатьох інших організаціях, з наданням працівникам значних прав на ініціативу та власне бачення сутності проблеми.

Делись добром ;)