Застосування зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом в Україні

реферат

4. Зарубіжний досвід управління інноваційною діяльністю малих і середніх підприємств та можливості його адаптації в ринковій економіці України

Більшість країн світу в своєму економічному розвитку використовують інновації. Питання полягає в тому, які саме інновації варто створювати та реалізовувати, чим різняться процеси впровадження інновацій та з якими наслідками вони реалізуються.

Сьогодні у більшості населення України відсутнє розуміння місця нашої держави в світовій спільноті. Закордонний досвід або не використовується взагалі, або використовується бездумно і нераціонально. Тому важливо визначити можливості адаптації закордонного досвіду в економіці України (особливо в галузі управління інноваційною діяльністю малих і середніх підприємств). Це дозволить підняти конкурентоспроможність товарів, послуг та країни в цілому.

Дослідженню проблем управління інноваціями сьогодні присвячено чимало праць, невирішеним залишається питання адаптації закордонного досвіду.

Як за кордоном, так і в Україні немає одностайності у визначенні понять МСБ (малого та середнього бізнесу). Зарубіжна статистика постійно використовує лише один критерій - кількість працюючих. Перевагами цього критерію є: показник співставний між країнами, у просторі та часі; чисельність персоналу свідчить про потужність підприємства. Недоліком даного показника є те, що кількість зайнятих у різних галузях не допускає порівняння на основі різної інтенсивності праці [5].

Відповідно даних [6], у передових державах ринкової економіки у МП зайнято майже половина працездатного населення (рис. 1). На одне МП припадає у США - 13 осіб, в Італії - 15, в Японії - 20, у Великобританії та країнах ЄС по 22 особи, у Німеччині - 27 і у Франції - 28 осіб. Частка МП у виробництві ВВП становить 50-67 %.

Питома вага МСП у загальній кількості зайнятих в країнах ЄС складає понад 70 %, а їхній вклад у ВВП становить 1/3 загального ВВП.

Подібною є ситуація у Словенії. В Росії на МСП зайнято лише 10 % працюючих, виробляють вони 12 % ВВП і одержують близько 1/3 загальнодержавного прибутку. Якщо взяти загальну модель країн з перехідною економікою, то сектор МСБ є набагато продуктивнішим і ефективнішим за сектор великих підприємств. Та відчутний вплив на загальне економічне зростання вони можуть мати тільки там, де їх частка є досить значною [4].

Важливу роль у відтворенні тенденцій закордонного досвіду інноваційного розвитку відіграє міжнародна та національна статистика.

Проблемою є те, що до цього часу не розроблено загальноприйнятих систем таких показників. Інноваційна політика світової економіки в історичному розвитку відрізняється ступенем втручання держави, потребами суспільства та рівнем науково-технічного прогресу. Найбільш поширені засоби стимулювання інноваційних процесів у ряді країн світу відображені в таблицях.

Корисною для України є методика управління інноваційними процесами, яка широко використовується у світовій практиці. Суть її зводиться до:

1) класифікації працівників залежно від опору їх змінам; 2) використання влади у вирішальних ситуаціях, що впливає на розподіл сил та адаптацію учасників до реорганізаційного процесу. Основою для класифікації стали 2 базових аспекти: 1 - сприйняття працівниками ініціатив (активне або пасивне); 2 - їх принципова позиція (позитивна чи негативна) до інноваційного процесу. Виходячи з цього поділу, в колективі формується 4 категорії учасників: 1) реформатори (група працівників, які активно сприймають зміни і ініціативи, та вважають їх як перспективу подальшого розвитку); 2) антиреформатори (активно, але негативно реагують на зміни та вбачають у них загрозу своєму комфортному становищу); 3) спостерігачі (категорія пасивно настроєного управлінського персоналу, позитивна позиція якого зявляється тільки з розумінням сенсу інновацій); 4) консерватори (ставлення до інновацій негативне і пасивне) Аналізуючи дану методику стає зрозумілим, що успішність інноваційного процесу залежить від спроможності його ініціаторів передбачати виникнення різноманітного протистояння, вміло володіти владними повноваженнями для їх врівноваження, використовувати доступні моделі та засоби під час реформації різноманітних систем управління.

Таблиця 1.1 - Сучасні інноваційні системи в різних країнах світу [7]

Державна підтримка інноваційної діяльності

Назва країни

Організаційні структури інституційної підтримки

Форми стимулювання

Основні організаційні структури інноваційного процесу

США

Адміністрація у справах малого бізнесу, Національний науковий фонд, Федеральні відомства, національна мережа центрів впровадження нових технологій, американська асоціація розвитку науки, адміністрація технологій, Національна дослідна рада, Національний інститут стандартів та технологій, Національна служба технічної інформації,

Управління технологічної політики

Пільгове оподаткування, інвестиційний податковий кредит, пільговий режим амортизаційних від рахувань, субсидії, цільові асигнування з бюджету, викреслення витрат на НДДКР, повязаних з основною виробничою і торговок» діяльністю, із суми оподаткованого доходу

Мережа технологічного капіталу (МКТ) технополіси, науково-технічні парки, квазіризикова форма організації корпорацій, малі інноваційні фірми, науково-дослідні консорціуми та організації, бізнес інкубатори, науково-технологічні центри, науко-во-інженерні центри, спільні промислово-університетські дослідні центри, венчурні фірми

Японія

Державні фонди для заохочення науково-дослідної діяльності, Фонд сприяння малим і середнім венчурним підприємствам, Корпорація фінансування малого бізнесу, Центр сприяння розвитку підприємств

Пільгові кредити, пільгове оподаткування, субсидії

Японська корпорація розвитку досліджень, технополіси, науково-технічні парки, малі інноваційні фірми, науково-дослідні консорціуми та організації

Франція

Спеціальна урядова організація (ІНОДЕВ), Французьке товариство сприяння венчурному капіталу, Національний центр наукових досліджень, Національне агентство з впровадження досліджень «АНвар», Національне агентство перспективних досліджень, державно-приватний банк для фінансування малого інноваційного бізнесу, науково-технічний фонд тощо

Дотації, субсидії, довгострокові позики, податкові кредити, кредитні гарантії, пільгове оподаткування

Технополіси, технопарки, малі інноваційні фірми, науково-дослідні консорціуми, венчурні фірми, центри передачі технологій

Німеччина

Консорціуми малого інноваційного бізнесу, державні спеціалізовані банки - Банк кредитів на відтворення та Німецький банк вирівнювання, Міністерство економіки, Міністерство наукових досліджень та технологій, Федерація промислових дослідницьких асоціацій, Патентний центр

Цільові безоплатні субсидії, дотації, оплата витрат на технічну експертизу, пільгові кредити, система страхування кредитів, податкові знижки і пільги, прискорена амортизація, цільові банківські кредити

Науково-технічні парки, малі інноваційні фірми, науково-дослідні консорціуми, венчурні фірми, технополіси

Канада

Консорціуми малого інноваційного бізнесу, Канадський інноваційний фонд

Позички на пільгових умовах, субсидії, технічна допомога, податковий кредит, пільгове оподаткування

Технополіси, науково-технічні парки, малі інноваційні фірми, венчурні фірми, науково-дослідні консорціуми

Таблиця 1.2 - Основні варіанти інноваційної політики промислово розвинених країн

Варіант

Період та країна впровадження

Характерні риси

Технологічного поштовху

1940-1950 pp., США

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки визначені державою, яка володіє необхідними матеріальними ресурсами, експертизою та інформаційним забезпеченням. Політика виходить з наявності науково-технічних та соціально-економічних проблем і передбачає для їх вирішення розробку різноманітних державних програм, великі капіталовкладення, інші прямі форми державної участі у регулюванні інноваційних процесів. Наочним прикладом такої політики є створення принципово нових напрямів у галузі електроніки, звязку, авіабудування, ЕОМ

Ринкової орієнтації

1970 роки, США, Німеччина, Японія; на початку 1980-х років - більшість розвинених країн

Провідна роль ринкового механізму полягає в розподілі ресурсів та визначенні напрямів розвитку науки і техніки. Модель орієнтована на обмеження ролі держави в стимулюванні фундаментальних досліджень, створенні відповідного економічного клімату та інформаційного середовища для нововведень у фірмах, скорочення прямої участі в НДДКР та дослідженнях ринків, а також на зменшення прямих форм регулювання, які шкодять стимулюванню ринкової ініціативи та ефективній перебудові ринку

Соціальної орієнтації

1960-1970 pp., США

Регулювання соціальних наслідків НТП, прийняття рішень ґрунтувалося на широкому консенсусі соціально-політичних сил із залученням широкого кола громадськості; велика кількість розробок у військовій сфері, спрямованих у цивільну промисловість для виробництва товарів народного вжитку

Зміни економічної структури господарського механізму

Сучасний етап, Японія

Великий вплив передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, зміни галузевої структури, взаємодію субєктів господарювання, рівень життя тощо. Утворення нової концепції: односторонній потік технологій замінено спільними дослідженнями на основі взаємності. Таким чином забезпечено постійне надходження до країни нових перспективних розробок

Таблиця 1.3 - Найбільш поширені засоби стимулювання інноваційних процесів у США, Великобританії та Німеччині [8]

Види пільг

Величина

США

1. Вилучення витрат на НДДКР, повязаних з основною виробничою і торговою діяльністю, із суми доходу, який оподатковується

До 20 % витрат

2. Пільгове оподаткування венчурних фірм та фірм, що здійснюють НДДКР

До 20 % приросту витрат на НДДКР порівняно з середньорічним рівнем цих витрат за попередні три роки.

До 20 % витрат компаній на програми фундаментальних наукових досліджень, що виконуються університетами за контрактами з ними. Вирахування з доходу, що оподатковується, вартості наукової апаратури та обладнання, яке безкоштовно передасться компаніям університетами та науково-дослідними організаціями

3. Відсутній податок на оренду для венчурних фірм

4. Пільговий режим амортизаційних відрахувань

Строк служби обладнання до 3-х років, а для інших фондів - до 5 років

5. Не підлягає оподаткуванню юридична форма ризикового капіталу

6. Інвестиційний податковий кредит

Зменшення податку на прибуток у розмірі від 6 до 10 % загальної вартості інвестицій в устаткування

7. Зменшення податку на прибуток для організацій з цінними паперами венчурних структур

60 % доходу не оподатковується взагалі, а 40 % оподатковується звичайними податками

8. Гарантоване повернення приватного капіталу, який вкладається у венчурний бізнес, Адміністрацією у справах малого бізнесу (АМБ)

До 90 % приватного капіталу

9. Надання АМБ субсидій венчурному бізнесу:

- на розширення зовнішньоекономічної діяльності;

- на різні види управлінської допомоги

До 100 тис. доларів на 8 років

До 1 млн доларів на 25 років

10. Обовязкове виділення федеральними відомствами коштів на фінансування венчурного бізнесу зі свого бюджету

Не менше ніж 1,25 % бюджету відомства

11. Обовязкове залучення венчурних фірм до виконання крупних інноваційних проектів згідно із законодавством США

Вартість проектів більше ніж 100 тис. доларів

Великобританія

1. Зменшення податку на прибуток для венчурних фірм

Звичайний податок на прибуток 35 %, а для венчурних фірм - 25 %.

2. Система страхування коштів, які надаються венчурним фірмам

Держава гарантує повернення 70 % середньострокових позик, які надаються на 2-7 років

3. Списания витрат на НДДКР на собівартість продукції (послуг)

У будь-якій сумі

4. Субсидії на проведення досліджень з розробки нових видів продукції чи технологій

75 % витрат фірм на яких зайнято до 50 чол. (але не більше ніж 50000 фунтів стерлінгів)

5. Відшкодування витрат на нововведення згідно з державними програмами по субсидуванню малих інноваційних фірм

До 50 % витрат на нововведення

Німеччина

1. Дотації на підвищення кваліфікації науково-дослідного персоналу (не більше ніж 5 співробітників від кожної фірми), а саме: на стажування у вузах, наукових інститутах, інших державних чи приватних науково-дослідних організаціях

На термін до 3-х років

2. Цільові безоплатні субсидії підприємствам, що освоюють нову технологію

Не більше 54 тис. марок для придбання і монтажу нового технологічного обладнання. До 900 тис. марок для впровадження удосконалень на термін до 3-х років

3. Оплата витрат на технічну експертизу проектів, оцінку можливостей патентування результатів проведення НДДКР

До 80 % витрат на інженерні та інші консультації

4. Пільгові кредити фірмам, річна продаж яких не перевищує 300 млн. марок, що вкладають кошти в модернізацію підприємства, освоєння випуску нових товарів, а також у заходи щодо раціонального використання енергії

До 50 % коштів, що вкладає власник фірми

5. Пільгові кредити малим і середнім підприємствам, що беруть участь у промисловій кооперації з іншими фірмами

До 100 тис. марок

6. Пільгові кредити фірмам, що впроваджують ЕОМ

Термін до 15 років

7. Субсидії малим і середнім фірмам для придбання майна з метою досягнення економії витрат енергії

До 7,5 % від вартості придбаного майна

8. Дотації малим підприємствам на інвестування у НДДКР під час придбання патентів і рухомого майна, а також на час вкладень у нерухоме майно, що використовується для НДДКР

20 % вартості придбаного чи утвореного майна в межах його вартості до 500 тис. марок

9. Дотації малим і середнім фірмам на наукові дослідження або розробку нової технології для виготовлення продукції

30 % від договірної чи контрактної суми проекту в межах 120 тис. марок на рік

10. Дотації підприємствам з кількістю зайнятих до 1000 осіб на науково-дослідні роботи, що виконуються за їх замовленням у навчальних і науково-дослідних закладах

До 50 % вартості робіт, але не більше ніж 300 тис. марок

11. Система страхування кредитів

Гарантує приватним банкам повернення 80 % вартості позик на 15-23 роки

12. Фірми з обмеженою відповідальністю

Повністю звільняються від ПДВ

13. Прискорена амортизація

10 % від витрат виробництва нового обладнання

14. Дотації наукомістким підприємствам, що існують не більше ніж два роки і нараховують не більше ніж 10 зайнятих

75 % витрат, повязаних з їх створенням чи розвитком, але не більше ніж 750 тис. марок на одне підприємство

15. Дотації комунальній владі, навчальним, науково-дослідним установам, торгово-промисловим палатам на створення технологічних центрів

75 % витрат, що виникають на стадії планування і підготовки, але не більше ніж 200 тис. марок, а також на стадії безпосереднього будівництва центру, але не більше ніж 1,5 млн марок

16. Податкова знижка на приватні інвестиції у НДДКР

До 7,5 %

Делись добром ;)