Імідж ділової людини та організації

контрольная работа

2. Імідж ділової людини (секретаря)

З усієї величезної кількості матеріалу щодо створення іміджу люди беруть те, що використовувати легше усього: посміхатися усім і скрізь, демонструвати щирість і увагу, стежити за взуттям і зачіскою, одягом. Проте оточуючі на подив швидко розгадують усі наші „хитрощі". Можна удавати щирість скільки завгодно, але фальш рано чи пізно буде виявлена. Отже, імідж - це повинна бути завжди єдність внутрішнього і зовнішнього єства особистості.

Особистий імідж є важливою складовою для карєри. Є декілька причин, які вказують на це:

ми віримо в те, що бачимо;

ми всі зайняті люди і часто приймаємо рішення на основі першого враження;

імідж впливає на тих, хто приймає рішення в питаннях професійного росту;

ми діємо, усвідомлюючи це чи ні, як представники своєї професії або організації;

добре виглядати і впевнено почуватися - це добре для нас самих.

Зі всього набору власних характеристик кожна особистість має відібрати ті, що будуть позитивно сприйняті суспільством, оточуючими, часто на підсвідомому рівні.

Імідж ділової людини - це повний образ особистості, в якому найяскравіше втілене те, як особистість виглядає, говорить, одягається, діє; її вміння триматися, осанка, поза і мова тіла, аксесуари.

Особистий імідж, як уже зазначалось, формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Він відображає погляд на особистість як з боку свого „Я" - самоімідж, так і з боку оточення - бажаний імідж, а також необхідний імідж, що повинен відповідати тому чи іншому статусу. Розглянемо ці типології більш детально.

Самоімідж.

Самоімідж випливає з минулого досвіду і відображає наявний в людині стан самоповаги. Тобто, якщо людина хоче, щоб її поважали, вона передусім повинна навчитись поважати сама себе. Поляки кажуть: „Хороша думка про себе - половина щастя".

Від слова „імідж" походить французький термін „імацинізм" - літературна течія, представники якої головним у своїй творчості вважають створення образу. У сучасному світі, якщо актори „входять в образ" на деякий період, то політики „не вилазять" з цього самого іміджу, прикриваючи ним істину політичної боротьби.

Самоімідж - це візуальна привабливість особистості. Щасливий той, хто має його від Бога. Але, як правило, більшість отримує імідж за рахунок свого високого професіоналізму, високої загальної культури, культури управління, вміння самовдосконалюватись, стежити за собою. Без самоіміджу неможливо досягти великих успіхів у будь-якій сфері діяльності.

Основою самоіміджу людини є її рівень духовності і благородства. Так, рівень духовності можна визначити, зазначає В.М. Шепель, поставивши перед собою пять питань з етикометрії [17]:

Які в мене пріоритетні моральні цінності?

Які мої повсякденні звички?

Які в мене стійкі особисті цілі?

Як часто я дотримуюсь своїх моральних цінностей?

Скільки хороших слів я можу написати про своїх батьків?

На рівень духовності дають відповідь питання з соціометрії:

Скільки в мене друзів?

Чи називають мене милосердним?

Яка моя реакція на заплакану дитину?

Чи симпатизують мені співробітники?

Як часто до мене звертаються за порадою і допомогою?

Відверті відповіді на зазначені запитання можуть дати достатню інформацію для роздумів тим, хто хоче мати достойну „Я - концепцію". Духовно здорова „Я - концепція" підстраховує особистість як від заниженої, так і завищеної самооцінки, надаючи їй мажорне відчуття життя, додає В.М. Шепель [17]. Не випадково людина з подібним духовним настроєм просипається вранці з усмішкою, отримує задоволення від прогулянки за будь-якої погоди, не робить культу з їжі, з нею легко спілкуватись.

Самоімідж необхідно формувати для підвищення ефективності управління своєю поведінкою. Це означає вміння впливати на себе шляхом блокування деяких своїх „ узвичаєних " дій та розвитку інших, роблячи їх „ узвичаєними", тобто бути більш привабливим.

Бути привабливим - свого роду мужність, що вимагає безперервної праці над собою. Привабливій особі дістається як від заздрісників, так і від суперників. Можливі поразки, які треба переносити з гідністю. Певна вольова напруга може надати особистості життєвий оптимізм, щоб перемагати труднощі й, поборовши невдачі, досягати мети.

Багато праці, безсонних ночей, здоровя, нервової напруги, неймовірної концентрації зусиль треба вкладати в створення самоіміджу. Важко він дається харизматичним, що „ приречені " подобатись іншим. І не користь, а духовна гордість, тяга до людського визнання є стимулом забезпечення їх самоіміджу.

Бажаний імідж.

Бажаний імідж - це імідж, який створюється для сприймання нас оточуючими так, як би нам того хотілося.

Необхідність формування цього іміджу пояснюється намаганням особистості викликати певну психологічну готовність в оточуючих (керівника, партнерів, співробітників, родичів, знайомих) діяти певним чином щодо неї. Саме особистість формує відповідну установку про себе з боку оточуючих, намагається зробити так, щоб вони сприймали її так, як вона цього бажає.

Бажаний імідж - це більш чи менш адекватний реальній людині образ особистості, який складається в її ділових партнерів на свідомому і підсвідомому рівнях.

Будується він на основі:

а) зовнішнього вигляду ділової людини;

б) її манер, уміння триматись, спілкуватись, використовуючи мовні та „вербальні сигнали ";

в) зовнішньої й внутрішньої культури;

г) уміння себе подати (підкресливши свої позитивні і затушувавши негативні сторони).

Формування думки про іншу людину відбувається вже з перших десяти секунд, тому на початку спілкування важливо правильно себе налаштувати, триматись і відчувати себе комфортно. Бажаний імідж - це передусім уміння бути приємним у спілкуванні, тому для його формування багато значить візуальна доброзичливість, техніка проведення переговорів і елегантної поведінки як запорука успіху ділової людини.

Головна цінність іміджу полягає в умінні його носія будувати діалог. У діалозі мова не додаток до іміджу, а швидше сам імідж: через мову здійснюється соціальна ідентифікація іміджу. Під час спілкування особистість або підтверджує і закріплює бажаний імідж, або ж губить його. З мовної культури, обсягу і характеру лексикону, інтонації, манер враховується дещо більше, ніж імідж - пізнаються внутрішні установки людини, її особистість.

Сприйняття або відторгнення іміджу необхідно шукати в очах слухачів, у змісті й інтонації їхніх реплік і запитань. Комунікативні недоліки значною мірою можуть знизити бажаний імідж. Слід контролювати свою мову, уважно стежити за жестами тіла у процесі спілкування.

Психологи зазначають:

„Ваш зовнішній вигляд, хода - не тільки Ваша особиста справа. Це ще й показник Ваших вольових якостей, уміння організувати своє життя, розробити власні принципи поведінки і суворо дотримуватись їх, що особливо важливо для ділової людини. У Вашого керівництва і партнерів може виникнути підозра, що якщо Ви не в змозі завжди бути в формі, то й не зумієте гідно вийти зі складної ситуації чи оперативно прийняти правильне і чітке рішення. По Вашій некомпетентності в дрібницях більш досвідчений партнер може вважати, що Ви не знаете правил гри бізнесу, що з Вами можна не церемонитись і навіть можна застосувати заборонені прийоми".

Необхідний імідж.

Необхідний імідж - це імідж, без якого немислима людина тієї чи іншої професії. Щасливою може бути лише та особистість, яка від Бога наділена привабливим іміджем. Але як правило, особистість створює власний імідж за рахунок свого професіоналізму, високої культури і вміння завжди контролювати себе. Без створення необхідного іміджу неможливо досягти успіхів у жодному виді діяльності.

Те, що значна кількість людей хоче мати владу, зрозуміло. Влада, окрім можливості управляти іншими людьми, дає можливість отримати більше матеріальних і духовних благ тощо. Але здорові амбіції повинні підкріплюватись і відповідною „ амуніцією ", тобто загальною культурою, мораллю, волею, професійною компетенцією тощо. Носії таких якостей - інтелектуально неабиякі особистості.

Логіка мислення, добра память, нестандартне сприйняття - це ті розумові складові, що не можна не помітити збоку. Інтелект - мотор людської психіки, і це не банальне нагадування. Справа в тому, що якість роботи секретаря залежить від стану його здоровя. У житті активно діючої людини велике значення має вміння управляти своєю психікою, ефективно використовуючи правила саморегуляції та самонавіювання. Результатом такого вміння є наявність в особистості високого життєвого тонусу, який проявляється у виваженості, високій благочестивій манері спілкування, стриманій реакції на життєві труднощі, толерантності.

Щоб створити необхідний секретареві імідж, слід мати такі якості:

Перша група:

комунікабельність (здатність встановлювати контакт);

емпатичність (здатність співпереживати);

рефлексивність (здатність розуміти поведінку іншого);

красномовність (уміння впливати словом).

Зазначені якості складають матрицю природних дарувань. позначених узагальненим поняттям - „ вміння подобатись людям".

Друга група:

моральні цінності; психічне здоровя;

знання людинотворчих технологій (уміння управляти персоналом, вести ділове спілкування, передбачати і ліквідовувати конфлікти, працювати в критичних ситуаціях тощо).

Третя група:

До цієї групи якостей необхідно віднести все те, що повязано з життєвим і професійним досвідом особистості, її інтуїцією. Будь-яка самовпевненість і нестандартність поведінки погано впливає на сприйняття іншими людини, зацікавленої у визнанні і доброзичливому ставленні до себе.

І дійсно, якщо придивитись до виступу артистів театру та кіно, політичних діячів чи відомих підприємців, то можна зазначити, що їх імідж - це підсумок умілої орієнтації за конкретних обставин, правильного вибору своєї моделі поведінки. Завоювання привабливого іміджу - не самоціль для ділової людини, хоча його наявність складає суттєву особистісну і професійну її характеристику. Той, хто подобається людям, викликає загальне їх визнання та має більші шанси у налагодженні взаємостосунків, у можливості зацікавити їх своїми справами. Необхідний імідж повинен створити ілюзію мажору, приховуючи при цьому немічність, незадовільний стан здоровя людини, її настрій, внутрішній дискомфорт. Потрібно завжди бути „у формі".

Людина, стурбована собою, нібито не бачить інших людей або дивиться на них з виразом невдоволення, з німим запитанням: Чого ви тут? Мені не до вас.

Подібна „ личина " - не краща людська прикраса. У будь-якому спілкуванні неприпустимо бути непривітною особою, невдахою, опудалом з похмурою фізіономією [9. с.61-69].

Делись добром ;)