1. Сукупність основних локальних цілей системи управління інвестиційними процесами на підприємстві

На рівні підприємства управління інвестиційними процесами здійснюється у відповідності з перспективами розвитку.

В Україні багато аспектів управління інвестиціями підприємства, що складають основний обєкт функціональної системи управління, все ще знаходяться лише в стадії становлення, зіштовхуючись з обєктивними економічними труднощами сьогодення, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в складних ринкових умовах. Просування країни по шляху ринкових реформ та подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою застосувати теоретичні результати, накопичений закордонний і вітчизняний досвід управління інвестиціями на всіх рівнях.

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основні з яких:

1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства прямо чи побічно повязане з вибором напрямків та форм інвестування, забезпеченням росту ефективності операційної діяльності, оптимальним фінансуванням інвестиційних проектів, впровадженням досягнень науково-технологічного прогресу і т. ін. А це потребує органічного поєднання управління інвестиційною діяльністю з іншими видами діяльності та загальною системою управління підприємством.

2. Комплексний та системний характер формування управлінських рішень. При формуванні та реалізації інвестицій всі управлінські рішення найтіснішим чином взаємозалежні і справляють прямий (чи непрямий) вплив на кінцеві результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Управління інвестиціями слід розглядати як комплексну функціональну керуючу систему, що забезпечує розробку взаємозалежних та взаємодоповнюючих управлінських рішень, кожне з яких робить певний внесок у загальну результативність діяльності підприємства.

3. Динамізм управління. Це повязано з динамікою факторів зовнішнього середовища за умов трансформації економіки, і в першу чергу, - зі зміною конюнктури інвестиційного, фінансового й товарного ринків. Постійно змінюються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства. Система управління інвестиційною діяльністю має особливу властивість щодо змін факторів зовнішнього середовища, потенціалу формування інвестиційних ресурсів, темпів економічного розвитку, форм організації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, фінансового стану тощо.

4. Варіативність підходів щодо розробки окремих управлінських рішень. Обгрунтування кожного управлінського рішення мають враховувати можливі альтернативи. Вибір управлінських рішень засновується на певній системі критеріїв, яка формується підприємством самостійно і повинна відповідати вимогам субєкта господарювання у сфері управління інвестиційною діяльністю.

5. Орієнтованість та узгодженість зі стратегічними цілями розвитку підприємства. Управлінські рішення щодо вибору інвестиційних проектів не повинні протирічити головній меті діяльності підприємства і відповідати стратегічним напрямкам його розвитку щодо забезпечення ефективності діяльності підприємства у майбутньому.

6. Постійність та коригованість із загальною системою управління підприємством. Реалізація розглянутих принципів потребує їх постійного уточнення, доповнення та коригування в залежності від впливу факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. Це допоможе оперативно реагувати на зміни та забезпечити ефективну систему управління інвестиційною діяльністю підприємства. Ефективна система управління інвестиціями - це основа високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних результатів його інвестиційної, операційної та фінансової діяльності.

Розглядаючи головну ціль управління інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно повязана з головною метою господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується в єдиному комплексі з нею. Слід відзначити, що з розвитком інвестиційної теорії змінювалися і підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності. На основі досліджень виділяються такі три основних підходи.

Економічна теорія стверджувала, що головною метою інвестиційної й інших видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Згідно з теорією А. Сміта, максимізація прибутку окремих субєктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту. Реалізація цієї мети забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного доходу та граничних витрат підприємства. Згодом це формулювання головної мети господарської (у тому числі інвестиційної) діяльності підприємства було піддано критиці економістами, і було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку субєкта господарювання.

Високий рівень прибутку підприємства може досягатися при високому рівні інвестиційного ризику, що генерує загрозу банкрутства, а тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з найважливіших задач інвестиційної діяльності підприємства чи критерій оцінки ефективності окремих видів його інвестицій.

Теорія стійкого економічного зростання, яка постійно розвивається, головною метою інвестиційної діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його функціонування та розвитку. Реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства та поступове розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування. Разом з тим така ціль інвестиційної діяльності підприємства мінімізуючи рівень інвестиційних ризиків, повязаних із процесом реалізації інвестицій, не дозволяє повною мірою реалізувати всі резерви зростання рентабельності їхнього використання. Крім того механізм реалізації цієї мети недостатньо повязаний з коливаннями конюнктури інвестиційного, фінансового та товарного ринків, що змінюють умови формування інвестиційних ресурсів конкретного підприємства за заданих темпів його економічного розвитку. Таким чином, досягнення та підтримка фінансової рівноваги підприємства не може розглядатися як головна мета його інвестиційної діяльності.

Сучасна економічна теорія головною метою інвестиційної діяльності підприємства вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що отримує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Така точка зору поділяється всіма сучасними теоретиками в області інвестиційного менеджменту, тому що, на їхню думку, вона щонайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства (прибуток та ризик з урахуванням фактора часу).

Виходячи з викладеного - основною ціллю системи управління інвестиційними процесами є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді.

Головна ціль інвестиційної діяльності -- забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства. У процесі реалізації основної мети механізм управління інвестиційними процесами має бути спрямований на вирішення таких найважливіших цілей:

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства, його конкурентоспроможної за рахунок ефективної інвестиційної діяльності.

2. Забезпечення максимальної дохідності (чи прибутковості) або досягнення соціального ефекту від інвестиційної діяльності підприємства.

3. Забезпечення мінімізації ризиків при впровадженні інвестицій та здійснення інвестиційної діяльності.

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій та можливостей швидкого реінвестування капіталу за зміни зовнішніх і внутрішніх умов щодо здійснення інвестиційної діяльності.

5. Забезпечення достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізація (форма та методи усіх можливих джерел) та погодженість їх структури з прогнозом.

6. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі інвестиційної діяльності (прогнози щодо впливу інвестиційної діяльності на рівень своєї фінансової стійкості та платоспроможності).

7. Пошук ефективних шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства та інвестиційних проектів.

Усі розглянуті цілі інвестиційної діяльності взаємозалежні, взаємодоповнюючі і тому їх слід розглядати у сукупності, з урахуванням особливостей кожного з них.