Інноваційна діяльність

курсовая работа

2.2 Особливості фінансування інноваційних процесів

Фінансування у ринковій економіці виконує такі дві основні функції:

1) Розподільна функція. Її зміст полягає в тому, щоб забезпечити кожного субєкта господарської діяльності необхідними йому фінансовими ресурсами.

2) Контрольна функція фінансів зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним субєктом, що господарює.

Вихідними принципами, на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

а) чітка цільова орієнтація системи - її звязок із завданням швидкого й ефективного впровадження інновацій;

б) логічність, обґрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів;

в) множинність джерел фінансування;

г) широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання;

ґ) адаптивність і гнучкість, що припускають постійне настроювання як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів на умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності.

У наш час основними джерелами коштів, що використовують для фінансування інноваційної діяльності, є:

· бюджетні асигнування, що виділяються на державному і регіональному рівнях;

· кошти спеціальних позабюджетних фондів фінансування НДДКР, що утворюються інноваційними підприємствами, регіональними органами управління;

· власні кошти підприємств (промислові інвестиції з прибутку й у складі витрат виробництва);

· фінансові ресурси різноманітних типів комерційних структур (інвестиційних компаній, комерційних банків, страхових товариств, ФПГ тощо);

· кредитні ресурси спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків;

· конверсійні кредити для інноваційних підприємств оборонного комплексу;іноземні інвестиції промислових і комерційних фірм і компаній;

· кошти національних і закордонних фондів;

· приватні накопичення фізичних осіб.

Основні форми фінансування інноваційної діяльності:

— державне фінансування

— інвестиції колективних інвесторів;

— акціонерне фінансування;

— банківські кредити;

— венчурне фінансування;

— лізинг;

— форфейтинг;

— іноземні інвестиції;

— змішане фінансування.

Державне регулювання інноваційної діяльності, державна підтримка інноваційних програм здійснюються в основному шляхом спрямування фінансових ресурсів на виконання державних цільових програм і на інші державні потреби, що визначаються в порядку, що встановлюється законодавством України.

З коштів держбюджетів різних рівнів та спеціалізованих державних фондів фінансуються напрями інноваційної діяльності, що мають пріоритетне значення. Форми надання бюджетних коштів:

а) фінансування цільових інноваційних програм;

б) фінансове забезпечення перспективних інноваційних проектів на конкурсній основі.

Венчурне фінансування здійснюється фондами ризикового капіталу шляхом надання грошових ресурсів на безвідсотковій основі без гарантій їх повернення. Зниження ризику при здійсненні венчурного фінансування вдається досягти при ретельному відборі проектів, а також за рахунок одночасного вкладення коштів у кілька інноваційних проектів, що знаходяться на різних стадіях реалізації.

Особливості діяльності венчурних фондів:

— інвестори готові до втрати свого капіталу (не вимагають заставних гарантій повернення наданих коштів);

— «ризик-капітал» надається на тривалий термін (5-7 років) без права його вилучення;

— «ризик-капітал» розміщується тільки у формі акціонерного капіталу

— ризик венчурних інвесторів великий, однак у випадку удачі він компенсується надприбутком.

Фінансувати підприємства на початкових етапах діяльності (на професійній основі) - означає здійснювати венчурне фінансування. Інвестиції в даній галузі і є венчурним капіталом.

Венчурний капітал - інвестиції в новий, тільки створюваний бізнес з привабливими перспективами росту, який не має доступу на фондовий ринок.

У фінансовій сфері роль венчурного капіталу полягає в наступному:

1. Акумуляція фінансових ресурсів як юридичних, так і фізичних осіб. Це дає можливість, по-перше, залучити додаткові інвестиції в перспективні, наукомісткі галузі, по-друге, вилучити з обігу частину наявних грошових коштів і таким чином знизити тиск на товарний і грошові ринки, стабілізувати курс національної валюти;

2. Норма прибутку в венчурному бізнесі вище, ніж середня по економіці. Це дозволяє залучити в цю сферу іноземний капітал, грошові кошти вітчизняних інвесторів, що значно поліпшує становище на фінансовому ринку країни;

3. Субєкти венчурної діяльності беруть участь у формуванні доходів бюджету. З розвитком венчурної діяльності, зростанням доходів учасників венчурної діяльності збільшуються і доходи бюджету (у формі податків) від цієї діяльності;

4. Поряд з бюджетним венчурний механізм стає ще одним способом перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економіки завдяки певним перевагам: оперативність, відсутність лобіювання, субєктивістських підходів у розподілі фінансових ресурсів (у більшості випадків - це фінансування інноваційних виробництв).

Лізинг - один із способів ефективної інвестиційної діяльності, вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів за договором фінансової оренди (лізингу).

Фінансовий лізинг - процедура залучення позикових коштів у вигляді довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі і погашається у розстрочку. Дана процедура дозволяє:

1) здійснювати реалізацію дорогого устаткування більшій кількості користувачів;

2) скоротити одноразові витрати орендоотримувачів, повязаних з придбанням капіталомісткої продукції.

Після завершення терміну дії договору предмет лізингу може бути переданий у власність лізингоотримувача за умови повної виплати сум за договором лізингу.

Форфейтинг є операцією з трансформації комерційного кредиту в банківський. Величина кредитного ризику, що залежить від надійності векселедавця, впливає на ставку дисконту, за якою враховуються векселя банком. Кредитування за схемою форфейтинга є середньо-довгостроковим (від 1 року до 7 років).

Дуже важливим етапом фінансового процесу інноваційного підприємства є оцінювання потреби у фінансових коштах.

Незалежно від конкретних організаційних форм реалізації інноваційних проектів, підставою для визначення розміру фінансування є кошторис (кошторисні калькуляції), що розробляється на кожен проект окремо, у вигляді самостійних етапів з розподілом за роками. При цьому завдання фінансування має немовби дві складові - статичну і динамічну. У першому випадку вирішується питання про загальний розмір грошових ресурсів, що необхідні для здійснення проекту. У другому - у які конкретні терміни ці ресурси мають бути отримані, щоб своєчасно провести всі необхідні платежі.

Документом фінансового планування роботи сучасного інноваційного підприємства є фінансовий план, що являє собою баланс його грошових прибутків і витрат.

Але незважаючи на те, що реальний попит на інвестиції генерується при здійсненні окремих інноваційних проектів, проект як такий не може бути обєктом інвестицій у формальному плані, оскільки його інституційний статус не визначений. Формальним обєктом інвестицій є підприємства, що здійснюють інноваційний процес, причому в цей час у їх ролі часто виступають інноваційні фірми, а інструментами здійснення інвестицій є насамперед цінні папери, що випускаються ними.

Порядок фінансування інноваційних проектів у кожному конкретному випадку має свою специфіку і безпосередньо повязаний із характером упровадження інновацій.

Делись добром ;)