3.2 Сучасні інноваційні процеси в Україні, їх стан і темпи розвитку

інноваційний підприємницький фінансування нововведення

Останнім часом для всіх країн-учасників СНД характерним є спад економіки, і Україна тут не є винятком. Сучасний досвід показує, що у фазі найбільш глибокої депресії в економіці акцент в економічній політиці держави і в стратегіях фірм, спрямований на активізацію і стимулювання нововведень, дозволяючи найшвидшим чином виходити зі сформованого важкого економічного становища.

Це повязано з тим, що багато країн мають більш нові та досконалі технології, що дозволяє їм знижувати витрати виробництва, захоплювати ринки з більш привабливими товарами. Все це робить нашу країну менш конкурентоспроможною порівняно з іншими.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції зачіпають самі глибокі основи господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах економічного розвитку України вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних змін у народному господарстві, зростання технічного процесу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях.

Існує ряд факторів, який вказує на необхідність тісної співпраці країн у сфері стимулювання інновацій, і для найбільшої ефективності такого співробітництва важливим є створення інфраструктур та механізмів активізації інноваційно-інвестиційної діяльності.

Актуальність дослідження проблем інноваційної економіки в Україні не викликає сумнівів, хоча формування у нас інноваційної системи нового типу лише почалося. Поступово створюються нові інноваційні структури, здатні створювати комерційно привабливі проекти, до фінансування яких підключаються економічно успішні компанії, які почали реалізацію великих інвестиційних програм. Відбувається поступова інтеграція ряду наукомістких виробництв в глобальний технічний простір. Але ці процеси носять стихійний характер, оскільки до цих пір не вирішено загальне питання переходу України до інноваційної моделі розвитку.

Тому основною метою для нашої держави на даний момент є створення і впровадження обґрунтованої стратегії розвитку інвестиційного та інноваційного сектора економіки України. А також підготовка і реалізація програм по залученню іноземних інвесторів для фінансування інновацій і нововведень у нашій країні.

Таким чином, стратегія іноземних учасників в українському бізнес середовищі не потерпить значних змін, і разом з тим дозволить можливе зростання довіри інвесторів до гравців ринку.

Вкладення в деякі галузі, в порівнянні з подоланням синдрому пострадянського розвитку дозволяють іноземному інвестору «думати глобально, а діяти локально», спираючись на ґрунт «передбачення» змін економіки країн, які вийшли з пострадянської дійсності.

На жаль, економіка нашої країни не має чіткої розробленої стратегії розвитку свого інвестиційного та інноваційного потенціалу. У сукупності з нестабільною політичною та економічною ситуацією в Україні, шанси на збільшення інвестицій з країн світової економіки постійно знижуються, цим і обґрунтований відтік інвестицій з нашої держави. В Україні з серед різних джерел фінансування інноваційної діяльності переважає інвестиції з власних активів, і хоча в період з 2006 р. по 2008 р. державне фінансування значно зросло, за останній рік (2009 р.) воно знизилось в три рази. А як відомо, державні інвестиції є одним із найважливіших джерел. Також за останній рік знизився показник загальних витрат в інноваційній діяльності на 35%. Отже, за 2009 рік відбулось різке зниження загальних інвестицій в інноваційну діяльність України, що позначилось на самому інноваційному процесі.

Основний фактор, що перешкоджає провадженню передових технологій, - обмеженість фінансування, про що зазначили 44% підприємств. Майже в однаковій мірі заважали впроваджувати передові промислові технології такі фактори як низькокваліфікований персонал (3,4%), неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології (4,9%), організаційні та правові проблеми (5,2%) та відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій (4,2%).

Останнім час глобальної фінансової та економічної кризи до основних проблем Україна додалася ще одна - систематичні рейдерські атаки іноземних підприємств на українські та зарубіжні фірми, які знаходяться на території Україні.

Рейдерські війни в Україні стали невідємною частиною синдрому, який вже перебороли деякі країни СНД. Обєктами рейдерських атак стають як іноземні гравці, так і вітчизняні підприємства та компанії. Очевидно, в українських підприємствах і західних компаніях, які володіють різними українськими фірмами, що не виробився імунітет по відношенню до суворих правил гри на українському ринку.

Важливим є те, що майже 45% підприємств переробної промисловості застосовують технології, вік яких складає до 10 років, 37% - від 11 до 30 років, майже 6% підприємств не визначили вік технологій свого виробництва (Додаток 9). Більшість підприємств, які застосовують технологічні процеси, середній вік яких не перевищує 5 років (23,9%), працюють у сфері виробництва харчових продуктів та напоїв. При цьому, найвища частка таких підприємств в загальній кількості підприємств (46,2% підприємств виду діяльності) - серед виробників офісного устаткування та електронно-обчислювальних машин, біля 30% - у виробництві меблів, гумових та пластмасових виробів, медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників, виробництві іншої продукції, 27,8% - у виробництві автомобілів, причепів та напівпричепів, 25,6% - паперової маси, паперу, картону та виробів з них, біля 24% - у виробництві готових металевих виробів та металургійному виробництві.

Серед видів економічної діяльності, серед яких значна частина припадає на тих, хто працює з найстарішими технологіями, слід зазначити виробництво коксу, продуктів нафтопереробки (36,4% підприємств виду діяльності) та виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (27,8%), металургійне виробництво (20,8%).

Слід зазначити, що на підприємствах з виробництва офісного устаткування та електронно-обчислювальних машин відсутні технології віком понад 20, з виробництва тютюнових виробів - понад 30 років. В той же час, частка підприємств переробної промисловості, які застосовують технологічні процеси віком до 10 років становить від 32% (у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції) до 69% (у виробництві офісного устаткування та електронно-обчислювальних машин).