2. Ринок інновацій та шляхи його розвитку
В сучасних умовах інновації перетворюються на найважливіший і найвагоміший ресурс соціально-економічного і технологічного розвитку країни. Тому створення ефективного внутрішнього ринку інновацій та систематичний аналіз його стану є невідємною складовою стратегії інноваційного розвитку країни.
Структура асортименту запропонованих інноваційних видів товарів та послуг має такий вигляд:
нові технології, з них права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; ліцензії на використання зазначених обєктів;
машини, обладнання, установки, інші основні фонди;
послуги з виробничого проектування, інших видів підготовки виробництва для випуску нових продуктів, впровадження нових методів їх виробництва;
наукові послуги з досліджень та розробок;
послуги з маркетингу та реклами;
компютерні послуги та інше.
Ринок інновацій в Україні станом на кінець 2003 р. за даними статистичного збірника представлений окремими елементами. Виконаний аналіз стану внутрішнього ринку інновацій в Україні виявив ряд серйозних його недоліків. Так, важливою складовою вітчизняного ринку інновацій є інноваційно активні підприємства, тобто ті підприємства в загальній їх сукупності, які займаються інноваційною діяльністю. Одні з них є споживачами, інші - постачальниками інновацій на зазначеному ринку. Для інноваційно орієнтованої економіки важливо мати тенденцію щорічного зростання зазначеної складової вітчизняного ринку. На жаль, в 2000-2003 рр. така тенденція не спостерігалась. Частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості обстежених в зазначеному періоді дорівнювала в середньому 16,9%, тобто була невеликою. При цьому в 2003 р. відбулося зниження цього показника порівняно з 2002 р. на 2,9 відсоткових пункти. Найбільш активно інноваційна діяльність здійснювалась в обробній промисловості, до якої належить переважна більшість (96%) підприємств, що займалися інноваційною діяльністю в Україні. Лідирували за цим показником харчова промисловість, перероблення сільськогосподарських продуктів і машинобудування. Вони були основними споживачами інновацій. Серед регіонів лідерами за кількістю підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2003 р. були м. Київ (161) та Харківська область (105).
Зменшення частки інноваційно активних підприємств в загальній їх кількості призвело до погіршення в 2003 р. двох показників, логічно повязаних з вище зазначеним - кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію та частки таких підприємств в загальній кількості підприємств, що відвантажували промислову продукцію. Перший з них скоротився на 16%, другий - на 2,1 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком. Майже всі підприємства (принаймні 99,3%), що відвантажували інноваційну продукцію, належали до обробної промисловості.
Розмір ринку інновацій у певній мірі визначає обсяг відвантаженої інноваційної продукції. її частка у загальному обсязі відвантаженої продукції у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 6,5%, знизившись у 2003 р. на 1,4 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком.
Найбільш конкурентоспроможною на ринку інновацій є продукція, що зазнала суттєвих технологічних змін або була вперше впроваджена. Частка підприємств, що відвантажували саме таку продукцію, у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 64% від усієї кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію. Частка продукції, що зазнала суттєвих змін, у загальному обсязі відвантаженої інноваційної продукції в 2001-2003 рр. дорівнювала відповідно 54,7, 45,6, 43,8%. Тобто спостерігалась тенденція до щорічного погіршення цього показника, який певною мірою можна вважати важливим фактором, що впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції і на внутрішньому, і на світовому ринках.
Одним із важливих елементів ринку інновацій є продукція, виготовлена на основі чинних ліцензійних договорів. Частка підприємств, що відвантажували саме таку продукцію, у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 7,7% від кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію. З них на продукцію, що вироблена на основі чинних ліцензійних договорів, укладених із зарубіжними країнами, - припадає в середньому 2,9%. Обидва зазначені показники, будучи і так невеликими, ще суттєво знизились у 2003 році.
Дослідження О.І. Амоши щодо інноваційного шляху розвитку України показують, що за останні роки рівень інноваційної активності промислових підприємств суттєво знижується. Так, у 2005 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 958 підприємств, або 10% від їх загальної кількості, тоді як у 2004 р. - 1120 (11,5%), а у 2003 р. - 1506 (14,6%). У 2005 р. кожне друге підприємство витрачало кошти на продуктові інновації, 44,6% - на процесні інновації. Для порівняння у США, Японії, Німеччині та Франції частка інноваційних підприємств становить 70-80% від їх загальної кількості.
У деяких регіонах України відбувалося підвищення інноваційної активності. Стале зростання питомої ваги підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2004-2005 рр., спостерігалося у Києві - в 1,3 раза, АР Крим та Харківській області - у 1,2 раза, у Донецькій, Івано-Франківській та Київській областях - у 1,1 раза. Найвища питома вага інноваційно активних підприємств, які впроваджували інновації, у 2004 р. була у Харківській області (відповідно 7,1 і 8,8%) та в Києві (10,8 і 15,8%). Такий високий показник (порівняно із середнім по Україні) у Харківській області можна пояснити високим рівнем іноземного капіталу, який використовувався в основному для придбання нових технологій підприємствами харчової промисловості, а в Києві - за рахунок концентрації капіталу на інноваційні цілі. Окрім цього, обсяг інноваційної продукції, яка відвантажувалася за межі України, в 2005 р. порівняно з 2004 р. зріс в 1,1 раза, з 37,1% у 2004 р. до 42,5% в 2005 р., що свідчить про зацікавленість у ній закордонних ринків. Причому зростання цього показника відбулося за рахунок таких областей, як Закарпатська, Запорізька та місто Київ.
У січні-вересні 2006 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 981 підприємство, або майже кожне десяте обстежене промислове підприємство (у січні-вересні 2005 р. - 1012 підприємств, або 10,3%).
Саме тому серед регіонів більшою за середню частка інноваційно активних підприємств була у Дніпропетровській, Чернівецькій, Житомирській, Кіровоградській, Одеській, Івано-Франківській, Херсонській, Харківській областях та м. Києві.
За видами промислової діяльності більш активно здійснювали нововведення підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (31,3% кількості підприємств галузі), машинобудування (18,6%), хімічної та нафтохімічної промисловості (17,8%), металургії та оброблення металу (11,9%), менш активно - легкої промисловості (6,5%), з виробництва деревини та виробів з деревини (4,6%), з видобування неенергетичних матеріалів (4,5%), з видобування енергетичних матеріалів (2,2%), з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (1,9%).
У машинобудуванні кожне друге підприємство впроваджувало інноваційну продукцію, кількість якої складала 751 найменування (45,2% загальної кількості). Так, підприємствами з виробництва автомобілів освоєно виробництво 134 найменування інноваційної продукції, електричних машин і апаратури - 123 найменування, насосів, компресорів і гідравлічних систем - 59 найменувань, контрольно-вимірювальної апаратури - 54 найменування, машин для переробки сільськогосподарських продуктів - 47 найменувань, устаткування для радіо, телебачення та звязку - 41 найменування, з будування повітряних та космічних літальних апаратів - 10 найменувань. У хімічному виробництві 39 підприємств (47,6% кількості інноваційно-активних підприємств галузі) впровадили 173 найменування інноваційної продукції, у харчовій промисловості 55 підприємств (26,1%) - 281 найменування, у легкій промисловості 22 підприємства (46,8%) - 84 найменування.
На думку науковців, інноваційна діяльність промислових підприємств сприяла розширенню асортименту продукції, створенню нових ринків збуту в Україні, збереженню і розширенню традиційних ринків збуту, забезпечення відповідності сучасним правилам і стандартам, зростанню виробничих потужностей, поліпшенню умов праці.
Крім того, деякі важливі сегменти ринків товарів довготермінового користування, які мають задавати динаміку адаптивного інноваційного розвитку національної економіки (автомобілі, компютери, електронні компоненти, засоби звязку, побутова техніка тощо) не набули відповідного розвитку через пригніченість національного товаровиробництва і зорієнтовані більшою мірою на товари іноземні.
Зазвичай, кумулятивний ефект в економіці від інновацій настає тоді, коли інноваційна хвиля поширюється на промисловість. Не зважаючи на те, що промисловий сектор належить до традиційних секторів економіки, він відіграє провідну роль у механізмі відтворення та накопичення реального капіталу. Навіть незначне зростання обсягів споживання продукції цієї галузі за певних обставин може дати збільшення темпів зростання національної економіки. В Україні ще зберігається низка галузей економіки, конкурентоспроможних на світовому ринку, які можуть підтримати інноваційну хвилю - це хімічна, авіаційна і аерокосмічна промисловість, приладобудування, суднобудування, окремі сектори ВПК.
Відсутність самодостатнього інноваційного сектора в економіці України викликає викривлення фінансово-інвестиційних потоків. Економічно активні інвестори завжди прагнуть збереження та примноження власних доходів. Якщо в економіці відсутній динамічний інноваційний сектор ("поле для посіву інновацій"), вони шукатимуть інших сфер застосування своїх тимчасово вивільнених капіталів. Негативні наслідки для інноваційного процесу в системі промисловості тут полягають у тому, що дефіцитні потоки ресурсів знаходять для себе інші канали, посилюючи і без того гострий дефіцит фінансування інновації.
Шляхи розвязання проблеми підвищення якості нових засобів виробництва науковці бачать в спільній діяльності міністерств і відомств з Українським інститутом якості Держспоживстандарту та Українською асоціацією якості. До цієї діяльності варто залучити проектні організації та промислові підприємства, що створюють нові засоби виробництва і застосовують принципи тотального управління якістю на стадіях розроблення, виробництва й реалізації цієї продукції, а саме:
надавати методичну та інформаційну допомогу організаціям та підприємствам у рамках постійного моніторингу впровадження систем управління якістю на підприємствах України;
створювати принципово нову систему інформування розробників та споживачів нової техніки, засновану на використанні основних досягнень в галузі інформатики та телекомунікаційних технологій у рамках Національної програми інформатизації України;
прискорювати розбудову в Україні нової системи оцінки відповідності, яка б задовольняла вимогам Угоди про технічні барєри в торгівлі та європейській практиці і поступово замінила б діючу в Україні систему обовязкової сертифікації УкрСЕПРО.
Внутрішній ринок інновацій та нових засобів виробництва має розвиватися передусім за рахунок збільшення на ньому нових товарів вітчизняного виробництва. На нашу думку, на урядовому рівні України доцільними були б такі заходи:
розширити економічні можливості вітчизняного випуску та імпортозаміщення наукоємних, високотехнологічних засобів виробництва шляхом створення спеціальних цільових фондів, венчурних фондів, механізмів стимулювання інвестицій;
відмінити необгрунтовані обмеження на створення холдингів і злиття повязаних вертикальною кооперацією підприємств, спеціалізованих торгових фірм, інвестиційних банків, науково-дослідних організацій з метою посилення координуючих функцій у розробці і реалізації нових високотехнологічних засобів виробництва.
Здійснення зазначених заходів сприятиме розвитку внутрішнього ринку інновацій та економічному зростанню країни.