1.1 Мотивація та мотиваційний процес
У літературі є безліч визначень мотивації, що розкривають її зміст з різних сторін. Мотивація в загальному розумінні - це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій; залежно від поведінки людини - це процес свідомого вибору нею того або іншого типу дій, які визначаються комплексною дією зовнішніх і внутрішніх чинників (відповідно стимулів і мотивів); в управлінні - це функція керівництва, яка полягає у формуванні у працівників стимулів до праці (спонукати їх працювати з повною віддачею), а також в довготривалій дії на працівника з метою зміни структури його ціннісних орієнтації і інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу.
Задачі, які може вирішувати керівництво за допомогою мотивації:
· визнання праці працівників, які досягли високих результатів, з метою подальшого стимулювання їх творчої активності;
· демонстрація схвального відношення фірми до високих результатів праці працівників;
· популяризація результатів праці співробітників, які одержали визнання;
· використання різних форм визнання досягнень;
· поліпшення морального стану працівників через відповідну форму визнання;
· забезпечення процесу підвищення трудової активності працівників [5].
Вміле використання мотивації допомагає керівникам розробляти способи досягнення максимальних результатів роботи підлеглих на основі чіткого уявлення про особливості їх поведінки.
Функція мотивації - одна з основних функцій управління - полягає в спонуканні персоналу до ефективної, добросовісної діяльності для досягнення цілей організації, тобто у визначенні потреб персоналу, розробці систем винагороди за виконувану роботу, використанні різних форм оплати праці, використанні стимулів для ефективної взаємодії субєктів спільної діяльності. Менеджер повинен розуміти, що ні чудово складені плани, ні досконала структура організації самі по собі не спонукають людей до роботи. Функція мотивації покликана забезпечити високоякісне і добросовісне виконання членами організації своїх обовязків.
Мотивацію можна класифікувати за кількома ознаками.
Залежно від основних груп потреб розрізняють мотивацію матеріальну, трудову і статусну [18].
Матеріальна мотивація -- прагнення до достатку, більш високого рівня життя -- залежить від рівня особистого доходу, його структури, диференціація доходів в організації і суспільстві, дієвості системи матеріальних стимулів, які застосовуються в організації.
Трудова мотивація породжується безпосередньо роботою, її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці. Це внутрішня мотивація людини, сукупність її внутрішніх рушійних сил поведінки, повязаних з роботою.
Статусна мотивація є внутрішньою рушійною силою поведінки людини, повязана з її прагненням посісти більш високу посаду, виконувати складнішу і відповідальну роботу, працювати в престижних, соціально значущих сферах організації.
За способами, що використовуються, розрізняють мотивацію нормативну, примусову і стимулювання.
Нормативна мотивація - ця спонукання людини до певної поведінки за допомогою ідейно-психологічної дії: переконання, навіювання, інформування, психологічного зараження тощо.
Примусова мотивація ґрунтується на використанні влади і загрозі незадоволення потреб працівника у разі невиконання ним відповідних вимог.
Стимулювання - дія не на особу як таку, а на зовнішні обставини за допомогою благ - стимулів, які спонукають працівника до певної поведінки.
За джерелами виникнення мотивів розрізняють мотивацію внутрішню і зовнішню.
Внутрішня мотивація виявляється тоді, коли людина, вирішуючи задачу, формує мотиви. Наприклад, це може бути прагнення до досягнення певної мети, завершення роботи, пізнання, бажання боротися, страх.
При зовнішній мотивації дія на субєкт відбувається ззовні, наприклад через оплату за роботу, розпорядження, правила поведінки тощо.
По спрямованості на досягнення цілей фірми розрізняють мотивацію позитивну, яка сприяє ефективному досягненню цілей, і негативну, яка перешкоджає цьому.
До основних видів позитивної мотивації відносяться матеріальне заохочення у вигляді персональних надбавок до окладів і премій, підвищення авторитету працівника і довіри до нього в колективі, доручення особливо важливої роботи і тому подібне.
Негативна мотивація - це перш за все матеріальні стягнення (штрафні санкції), зниження соціального статусу в колективі, психологічна ізоляція працівника, створення атмосфери нетерпимості, пониження на посаді. Система штрафних санкцій повинна бути безперервною, не мати "заборонених зон", наслідки санкцій повинні доводитися до всіх працівників і бути зрозумілими [11].
Зміст мотиваційного процесу
Структурно процес мотивації охоплює декілька послідовних стадій (рис.1.1.)
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.1. - Зміст мотиваційного процесу
1. Виникнення потреби. Потреба виявляється як відчуття того, що людині чогось не вистачає і вона повинна знайти можливість і зробити певні кроки для усунення (задоволення) потреби.
2. Пошук шляхів усунення потреби. Людина усвідомлює необхідність знайти можливості усунути потребу: задовольнити, подавити або не помічати.
3. Визначення цілей (напрямів) дії. Людина визначає, що необхідно зробити для задоволення потреби. На цій стадії людина погоджує декілька моментів:
§ що вона матиме після задоволення потреби;
§ що вона має зробити для отримання бажаного;
§ наскільки досяжним є бажане;
§ наскільки те, що можна одержати, задовольнить потребу.
4. Здійснення дій. Людина затрачує зусилля на те, що кінець кінцем має допомогти їй усунути потребу. Оскільки процес роботи здійснює зворотний вплив на мотивацію, то на цій стадії цілі можуть коректуватися.
5. Отримання винагороди за виконані дії. Виконавши певну роботу, людина або безпосередньо одержує те, що може використовувати для усунення потреби, або те, що може обміняти на бажаний обєкт. На цій стадії зясовується, наскільки виконані дії привели до бажаного результату. Залежно від цього відбувається або ослаблення мотивації до дії, або її збереження, або посилення.
6. Задоволення потреби. Залежно від ступеня зняття напруги, викликаної потребою, людина або заспокоюється (якщо потреба задоволена), або продовжує шукати можливості для її задоволення.
Потреби як основа мотивації
Потреби є джерелом активності особи. Саме вони спонукають людину діяти певним чином і в певному напрямі.
Існує декілька визначень поняття "потреба" [3, 7, 17]:
Ш це нужда в чомусь обєктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, особи і соціальної групи;
Ш спрямованість на здійснення певних дій для підтримки життєдіяльності; глибинні неусвідомлені установки людини на самозбереження і забезпечення власної біологічної і соціальної цілісності;
Ш основні вирішальні сили активності індивіда у взаємодії з навколишнім світом;
Ш стан індивіда, повязаний з відчуттям необхідності в обєктах, необхідних для його існування і розвитку і є джерелом його активності;
Ш це фізіологічне або психологічне відчуття нестачі у чомусь, переконання, що чогось бракує.
Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише з поведінки людей. Вони є мотивом до дії. Коли потреба відчувається людиною, вона спонукає її до спрямованої діяльності.
Спонукання -- це відчуття недостатку в чому-небудь, що має певну спрямованість. Воно є поведінковим проявом потреби і сконцентроване на досягненні мети. Коли людина досягає мети, її потреба виявляється задоволеною, частково задоволеною або незадоволеною. Такий тип поведінки показаний на рис. 1.2.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.2. - Модель мотивації поведінки через потреби
Ступінь задоволення поставленої мети впливає на поведінку людини в схожих обставинах. Люди прагнуть повторити ту поведінку, яка асоціюється у них із задоволенням потреби, і уникати поведінки, яка асоціюється з недостатнім задоволенням.