1 Поняття організації управління на підприємстві
Термін „організація” вважається одним з найуживаніших. Він використовується в таких значеннях:
— як система, і зокрема, як система управління, що розглядається як єдиний організм;
— як стадія процесу управління, призначена для створення нової, або реорганізації чи ліквідації діючої системи;
— як господарюючий субєкт тощо.
У широкому розумінні, термін „організація” означає певний порядок, а підвищення рівня організованості -- впорядкування. Досягнутий порядок можна визнати повним, якщо в ньому знайшли практичне втілення чотири аспекти впорядкованості, які виходять з того, що визначені:
а) межі системи, тобто встановлено, скільки та які системоутворюючі одиниці вона охоплює;
б) змінні, які характеризують одиниці, що утворюють систему;
в) встановленні допустимі співвідношення між можливими кількісними значеннями змінних шляхом накладання обмежень на кожну з них;
г) спосіб дії кожної одиниці і схема їх взаємодії.
Для ефективного функціонування сучасних підприємств необхідні, перш за все, досконалі внутрішні звязки. Обєднання різних частин підприємства в єдине ціле забезпечується організаційною функцією менеджменту.
Системний підхід у менеджменті розглядає організацію як множину взаємозвязаних і певним чином упорядкованих компонентів, що забезпечує цілісність організації та її стосунки із зовнішнім середовищем.
Поняття „організація” охоплює такі взаємоповязані елементи: мету, завдання; групування завдань для визначення видів робіт; групування видів робіт у відповідних підрозділах згідно з метою організації; делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів в ієрархії управління; створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації; проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень, їх контролю та координації; побудову єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгодження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середовища.
Склад організаційних функцій передбачає три основні фази, кожна з яких, в свою чергу, теж складається з трьох етапів (табл.1.)
Таблиця 1. Фази організаційного процесу.
Основні фази організаційного процесу |
Функції, що здійснюються в ме-жах кожної фази |
|
1 Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації |
а) визначення завдань ор-ганізації; б) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення. |
|
2. Фаза облаштування (координації) триває від початку формування до поточної діяльності |
а) визначення системи не-обхідних видів діяльності; б) визначення складу вико-навців: в) забезпечення стимулю-вання виконавців. |
|
3. Фаза розпорядча (адміністрування) здійснюється у сформованому апараті за визна-ченими напрямами як поточне керівництво діяльністю ор-ганізації |
а) делегування повноважень та обовязків; 6) визначення змісту розпо-ряджень; в) забезпечення виконання розпоряджень. |
Організація як функція менеджменту -- це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети. Отже, попередньою умовою для створення структури підприємства є формування стратегії, а основна мета організаційної функції в менеджменті -- забезпечити перехід від стратегії до структури.
Практичним результатом виконання організаційної функції є: затвердження структури виробництва, структури органів управління, схеми взаємозвязків між підрозділами; регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, встановлення прав й обовязків органів управління та службових осіб; затвердження положень, інструкцій; підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючій та керованій системах.
Повноваження обєднують вище керівництво з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та координування завдань. Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює стосунки між рівнями повноважень, є делегування. Делегування -- це передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети організації. Якщо завдання не делегується іншим працівникам, керівник змушений виконувати його сам. Тому делегування -- це акт, який перетворює людину в керівника.
Делегування реалізується лише у випадку прийняття повноважень, і власне відповідальність не може бути делегована. Повноваження -- це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання певних завдань. Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який займає її в даний момент. В організації межі повноважень визначаються політикою, процедурами, правилами та посадовими інструкціями, які викладаються письмово або передаються підлеглому усно. Межі повноважень розширюються у напряму більш високих рівнів управління організацією.
Розрізняють два типи повноважень: лінійні та апаратні (штабні).
Лінійні повноваження -- це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим. Саме лінійні повноваження надають керівникові законну владу для спрямування своїх безпосередніх підлеглих на досягнення поставленої мети. Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має також право приймати певні рішення і діяти у певних питаннях без узгодження з іншими керівниками у встановлених організацією, законом або звичаєм межах.
Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом. Однак в багатьох ситуаціях лінійні повноваження не можуть забезпечити потреб організації. Це пояснюється кількістю та різноманітністю функцій, які виконує адміністративний апарат в сучасних організаціях. Враховуючи особливості цих функцій, виділяють три типи штабного апарату:
— консультативний апарат (спеціалісти, залучені на постійній або тимчасовій основі для консультування лінійного керівництва);
— обслуговуючий апарат (напр., відділ кадрів, матеріально-технічне постачання, маркетингові дослідження, планування тощо);
— особистий апарат (різновид обслуговуючого апарату, який формується прийняттям на роботу секретаря або помічника).
Основні види штабних повноважень: рекомендаційні повноваження; обовязкові узгодження; паралельні повноваження; функціональні повноваження; лінійні повноваження всередині апарату.
- Організаційна структура управління підприємством
- Організаційна структура управління підприємством
- Тема 1.8. Організаційна структура управління підприємством
- Тема 1.8. Організаційна структура управління підприємством
- 4. Організаційна структура і управління підприємством.
- 21. Організаційна структура та управління підприємством
- 1.3. Організаційна структура управління підприємством
- Організаційна структура управління підприємством.