Організація та розвиток інфраструктури підприємств

курсовая работа

РОЗДІЛ ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА ШЛЯХІВ ВІДТВОРЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ

3.1 Проблеми організації виробничої інфраструктури на підприємствах України

При сучасній системі організації промисловості, коли відсутні спеціалізовані підприємства технічного обслуговування, підприємства змушені розвивати власний комплекс цехів, господарств та служб для технічного обслуговування основних виробництв.

У розвитку виробничої інфраструктури існують певні недоліки:

роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб;

низький рівень їх спеціалізації та концентрації, відставання у технології та організації праці;

низький рівень механізації та автоматизації;

низький рівень продуктивності праці та високий рівень витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг.

Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої інфраструктури підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих звязків між підрозділами збільшують обсяги робіт по транспортуванню. Все це суттєво підвищує роль і значення виробничої інфраструктури підприємства. Водночас, в звязку з цим і виникають проблеми раціональної організації виробничої інфраструктури.

Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, потрібно налагодити їх забезпечення та функціонування. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.

В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва так і виробничої інфраструктури.

Оскільки роль обслуговуючих підрозділів і служб у виробничому процесі істотно змінюється під впливом розвитку ринкових чинників і науково-технічного прогресу, то для раціональної організації технічного обслуговування необхідно передбачати і враховувати тенденції їх розвитку.

По-перше, реструктуризація підприємств, в результаті якої відбувається формування окремих спеціалізованих виробництв, зорієнтованих на індивідуалізований попит їх послуг. Світова практика організації технічного обслуговування ставлять під сумнів доцільність існування обслуговуючих і допоміжних господарств безпосередньо на великих промислових підприємствах.

На багатьох із них проти самостійного функціонування обслуговуючих і допоміжних виробництв висувають такі аргументи:

- низький рівень механізації й автоматизації робіт;

- слабка технічна база обслуговуючих підрозділів;

- гірші можливості у використанні прогресивних форм і методів організації технічного обслуговування,

- високі затрати і гірша якість як виконання допоміжно-обслуговувальних робіт, так і випуску продукції;

- висока частка допоміжних робітників порівняно із світовими стандартами.

На багатьох підприємствах нерідко чисельність допоміжних робітників досягає 50 % від загальної їх кількості. В той же час в індустріально-розвинутих країнах на аналогічних підприємствах:

- кількість допоміжних робітників вдвоє менша:

- надзвичайна роздробленість технічного обслуговування, що зумовлює значний розрив між механізацією основного і допоміжного виробництва;

- неповна завантаженість площ допоміжних виробництв і недостатнє використання їх потужностей, що приводить до дезорганізації функціональної діяльності цих підрозділів;

- розпорошеність основних і оборотних засобів, робочої сили, що впливає на зростання нераціональних затрат.

Тобто, це чинники, які свідчать про негативні наслідки функціонування технічного обслуговування безпосередньо на промислових підприємствах. Виходячи із цього, спостерігається тенденція до виконання функцій технічного обслуговування спеціалізованими невеликими підприємствами. Для прикладу. в США переважна частина робіт із обслуговування виконується спеціалізованими фірмами і на багатьох промислових підприємствах відсутні свої обслуговуючі господарства.

По-друге, відбуваються зміни в структурі самого технічного обслуговування, оскільки зростання технічного рівня основного виробництва виливає на зміст допоміжних робіт, підтягує їх до загального рівня і підвищує їх роль в процесі виробництва. Із ускладненням технологічних процесів розширюється сфера застосування праці допоміжних робітників і складність робі із обслуговування виробництва. В недалекому майбутньому істотно зміниться роль допоміжних і обслуговуючих функцій, які перейдуть в розряд визначальних. Це відповідно, вимагатиме зміни підходів до форм і методів організації технічного обслуговування і спонукатиме до появи нових професій із багатогранними функціями.

Делись добром ;)