Організація та управління оплати і стимулювання праці на залізничному вокзалі станції Суми

курсовая работа

2.1 Тарифна система оплати праці

Як складова колективного договору на підприємствах розробляєтьсятарифна угода, яка є договором між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди є:

- форми і системи оплати паці;

- мінімальна тарифна ставка;

- розміри тарифних ставок за розрядами робіт і розміри посадових окладів;

- види й обсяги доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат й умов їхнього надання;

- умови оплати праці за роботу понад норму, за простої не з вини працівника.

Відповідно до чинного в Україні законодавства оплата праці робітників здійснюється в установлені в колективному договорі строки, але не менш ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Основою організації оплати праці є тарифна система , яка використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а робітників - залежно від їх кваліфікації. До числа основних елементів тарифної системи належать:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна сітка - це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати працівників від їх кваліфікації.

Тарифний коефіцієнт як елемент тарифної сітки характеризує співвідношення між тарифною ставкою першого розряду і наступними. Він означає, у скільки разів тарифна ставка конкретного розряду є більшою за тарифну ставку першого розряду, коефіцієнт якого приймається за одиницю.

Параметри побудов тарифної сітки визначаються колективним договором, що укладається на підприємстві. Діапазон тарифної сітки характеризує співвідношення тарифних коефіцієнтів найвищого і першого тарифного розряду. Наведемо три варіанти прикладів тарифних сіток з оплати праці робітників.

Варіант І. Для підприємств, на яких відсутні складні та високотехнологічні роботи і застосовується просте устаткування та пристрої:

Варіант ІІ. Для підприємств, на яких відсутні особливо складні та високотехнологічні й високоточні роботи та особливо складне устаткування

Варіант ІІІ. Для підприємств, де особливо складні, високотехнологічні та високоточні роботи й особливо складне устаткування:

Вибір того чи іншого варіанта побудови тарифної сітки залежить від багатьох чинників, у тому числі від професійно-кваліфікаційного складу кадрів та їх балансу, а також від фінансових можливостей підприєства. Так, за тривалого дефіциту кваліфікованих кадрів, слід забезпечити посилення прогресії тарифних коефіцієнтів відповідних розрядів. Водночас дефіцит кваліфікованих робітників та їх висока плинність можуть бути отримані підвищенням тарифних коефіцієнтів нижчих розрядів.

Тарифна ставка - це сума заробітної плати, яка виплачується працівнику за відпрацьовану годину. Формування тарифної системи оплати праці провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень обсягів тарифних ставок (посадових окладів) за розрядами тарифної сітки.

Тарифна ставка робітника першого розряду визначається колективним договором підприємства. Під час її обґрунтування та винесення на переговори щодо укладення колективного договору має враховуватися ціла низка обставин і чинників, зокрема:

- фінансові можливості підприємства на період дії колективного договору, що укладається;

- рівень середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного року;

- оптимальна за сучасного стану економіки підприємства частка тарифу в середній заробітній платі;

- державна, галузева й регіональна гарантії мінімальної заробітної плати.

Обґрунтовуючи розмір тарифної ставки робітника першого розряду, слід орієнтуватися на прийнятну для сучасного стану економіки частку тарифу в середній заробітній платі на рівні 65 - 70% (ураховуючи занедбаність нормування праці, низький рівень організації виробництва тощо). Надалі в міру стабілізації виробництва, відновлення нормативної бази на поліпшення організації виробництва частку тарифу слід довести до загальноєвропейського стандарту 85 - 90%. Потрібно підкреслити, що тарифна ставка першого розряду не може бути нижчою за відповідний мінімум, передбачений генеральною, галузевою та регіональною угодами.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником.

Тарифно-кваліфікаційні довідники - це збірники нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт і призначені для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам. Для оплати праці спеціалістів, працівників технічних служб, керівників та інших категорій працівників можуть застосовуватися схеми посадових окладів, що будуються на різних засадах:

- єдина схема посадових окладів, яка передбачає максимальні та мінімальні ставки посадових окладів;

- єдина схема посадових окладів, що передбачає коефіцієнти їх диференціації за посадами, в якій конкретні розміри посадових окладів визначаються множенням коефіцієнта за кожною посадою на мінімальну ставку;

- єдині тарифні сітки з розрядами для робітників, керівників, спеціалістів, фахівців і технічних службовців промислово-виробничого та окремо для працівників непромислового персоналу підприємства;

- єдина тарифна сітка з оплати праці всіх категорій персоналу підприємства.

Таким чином, схема посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців будується різними методами, з урахуванням:

- мінімальних гарантій що передбачені галузевою угодою;

- диференціації посадових окладів з різницями в рівнях не менш ніж на 10%.

Основним напрямом удосконалення побудови тарифної системи оплати праці слід вважати запровадження єдиної гнучкої тарифної системи оплати праці, яка була розроблена сторонами соціального партнерства на рівні підприємства. Цей варіант охоплює два нетрадиційні підходи до побудови тарифної системи - запровадження Єдиної тарифної сітки (ЄТС)

і встановлення системи гнучких тарифних ставок.

Головна перевага ЄТС - наявність єдиного підходу до оцінювання складності робіт в диференціації тарифних умов оплати праці усіх категорій персоналу та підвищення стимулюючої ролі тарифної системи.

Важливим є також спрощення формування єдиної тарифної системи.

Делись добром ;)