Організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

дипломная работа

1.3 Методологічні підходи щодо розвитку інноваційної діяльності підприємства

Здійснення інноваційної діяльності підприємства є неможливим без оцінки її ефективності. Для здійснення обєктивної та комплексної оцінки інноваційної діяльності доцільно визначитися із сутністю основоположної категорії "ефективність", дослідити її зміст та підходи до визначення, виділити особливості прояву ефективності саме інноваційної діяльності.

Питання щодо розуміння та визначення категорії "ефективність" досліджувались представниками зарубіжної та вітчизняної класичних шкіл [7] та набули подальшого розвитку в сучасних наукових працях [19]. За останні десятиліття погляди вчених і практиків щодо змісту ефективності як економічної категорії та визначення фундаментальних засад відокремлення її показників значно зблизилися, але не дивлячись на це багато питань ще залишаються недостатньо розробленими та дискусійними [1, с. 6-7].

В процесі еволюції дослідження даної проблеми науковцями були виділені наступні підходи [44, с. 26]: "альтернативної вартості", "оптимальність Паретто", "продуктивності факторів виробництва", "ресурсний", "витратний", "результативний", "цільовий", "потрібнісний", "статико-динамічний". Кожен з цих підходів трактував ефективність з різних позицій:

· підхід альтернативної вартості розглядає ефективність як відношення того, що підприємство дійсно виробляє (реалізує), до того, що дане підприємство могло б виробляти (реалізувати) при наявних ресурсах, знаннях та здібностях [7];

· оптимальний підхід - як такий стан економіки, при якому неможливо поліпшити становище хоча б одного субєкта, не погіршуючи при цьому становища інших [22, с. 658; 42, с. 288;1, c. 13];

· підхід "продуктивності факторів виробництва" - як використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва даного обсягу продукції, виробництво даного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах [17; 31,с. 5; 5, с. 3];

· ресурсний підхід - отримання певного результату на одиницю використовуваних ресурсів [11, с. 66, 26, с. 91];

· витратний підхід - як результативність роботи підприємства відносно або величини ресурсів, або величини їх витрат у процесі виробництва [43, с. 341-342; 6; 4, с. 7];

· результативний підхід - як результативність тобто співвідношення результатів діяльності та ресурсів, які витрачено для досягнення цих результатів [24, с. 6; 16, с. 218; 33, с. 6];

· цільовий підхід - як здатність системи досягати визначених цілей за допомогою раціональних дій її складових [15; 45; 40, с. 354];

· потрібнисний підхід - як відношення цілей до потреб, ідеалів або норм [6];

· статико-динамічний підхід базується на розгляді ефективності у часі. В даному підході визначається статична й динамічна ефективність [43].

Результативність інноваційного процесу показує, в якій мірі було досягнуто мети за рахунок впровадження інноваційних дій на підприємстві, тобто кількісний рівень впровадженої інновації, а ефективність дасть можливість охарактеризувати якісний ступінь задоволення в процесі впровадження інноваційних заходів на підприємстві відповідно до розрахованих кількісних показників інноваційної діяльності на підприємстві [14].

Отже, можливо стверджувати, що "метою оцінки ефективності інноваційної діяльності є комплексний аналіз ефективності інноваційної діяльності та її впливу на найважливіші показники діяльності підприємства, визначення доцільності й оптимальних варіантів реалізації нововведень, оперативне коригування параметрів інноваційних проектів та підтримка стратегічних інноваційних рішень" [41].

В процесі огляду науково-методичної літератури з питання ефективної оцінки інноваційного розвитку підприємства в сучасних умовах розвитку економіки були виявлені різні методичні підходи до окресленої проблематики.

Так, вітчизняний науковець Малюта Л.Я. запропонувала свою модель комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства, за допомогою якої можна визначити інтегральний показник рівня його інноваційного розвитку [18]. Під інтегральним показником рівня інноваційного розвитку підприємства науковцем розуміється "результат оцінювання основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, який ґрунтується на визначенні узагальнюючих показників шляхом застосування системи часткових показників та методу експертного опитування".

Згідно представленої моделі комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства інтегральний показник складається з трьох основних показників:

· ресурсної складової (Урес), яка оцінюється на основі показників, що характеризують інноваційний потенціал підприємства: визначаються показники використання інвестиційних (фінансових) ресурсів, кадрового, інтелектуального, матеріально-технічного, інформаційного потенціалу та ресурсу новацій;

· технологічної складової (Утех), яка характеризується показниками технологічного оновлення під час інноваційної діяльності підприємства: визначаються показники ефективності використання основних засобів і технологій, продуктивності праці та продуктивності інформації;

· ринкової складової (Уринк), яка характеризується результативністю основних показників від інноваційної діяльності підприємства: визначаються показники ринкової віддачі активів, частки фірми на ринку інновацій, рентабельності реалізації інноваційної продукції, передпродажної підготовки, доведення продукту до споживача, ефективності рекламної діяльності, ритмічності збуту нової продукції [18]:

Запровадження даного методу на основі інтегрального показника при оцінці інноваційного розвитку підприємства Малюта Л. вважає тим "інструментом, який має чітко виражену сигнальну функцію. За його допомогою можна здійснювати моніторинг промислових підприємств за рівнем інноваційного потенціалу, проводити порівняльний аналіз рівня інноваційного розвитку підприємств та формувати їх рейтинг за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку".

Даний метод оцінки інноваційного розвитку підприємства, який ґрунтується на інтегральному оцінюванні інноваційного процесу на підприємстві, передбачає визначення досягнень певного функціонального рівня підприємством при здійсненні інноваційної діяльності в загальній системі розвитку економіки держави і характеризує, на мою думку, переважно статистичний зміст методичного підходу в оцінки розвитку інноваційного потенціалу різних галузей промисловості країни на основі визначення інноваційного потенціалу окремо взятих підприємств [23].

Отже, одним з головних завдань будь-якого суспільства є оволодіння найновітнішими науково-технічними досягненнями, широке використання загальнолюдського інтелектуального надбання через створення та розвиток інформаційних мереж, забезпечення на цій основі соціального прогрессу встановлення моральних обмежень щодо небезпечних наслідків науково-технічного прогресу. Вирішення цих проблем вимагає формування раціональної системи управління нововведеннями, яка б враховувала специфіку та динаміку обєкту управління, взаємозвязок елементів всередині системи, вплив зовнішнього середовища на функціонування системи.

При цьому результативність інноваційної діяльності прямо залежить від того, наскільки точно проведено оцінку ефективності інновацій, наскільки адекватно визначено її методи, сформовано чітку стратегію та пріоритети розвитку інноваційної діяльності. Це дає можливість керівникам підприємств виявити як сильні так і слабкі сторони цієї діяльності та дозволяє приймати обґрунтовані раціональні управлінські рішення та ефективно керувати не тільки інноваційною діяльністю, але й забезпечувати успішний, довготривалий, стійкий розвиток підприємства в цілому.

Тому кожен із зазначених підходів становить цінність для оцінювання ефективності інноваційних рішень, а їх вибір і застосування залежать від цілей, які ставить керівництво у сфері інноваційної діяльності, професіоналізму та компетентності менеджерів, задіяних у цьому процесі та якості корпоративного управління підприємства.

Делись добром ;)