Основи інноваційного менеджменту
2. На які групи поділяються субєкти інноваційного процесу?
Інноваційний менеджмент створює субєкт господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі і вигідні конкурентні переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, підприємець використовує їх новим способом. При цьому може бути не менше пяти можливих різновидів нововведень:
1. створення нового товару (послуги);
2. створення нового способу виробництва;
3. відкриття нового ринку збуту;
4. застосування нового джерела чи виду сировини, енергії;
5. введення нових принципів організації діяльності фірми.
Успіх чи невдачу в діяльності інноваційного менеджера повною мірою розкриває ринок, що висуває строгі вимоги до результатів його діяльності.
Процес введення новації на ринок прийнято називати комерціалізацією. Період часу між появою новації і втіленням її називається інноваційним лагом.
У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком зрозуміло. Будь-які винаходи, нові явища, види послуг чи методи тільки тоді одержать визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалізація), і вже в новій якості вони виступлять як інновації.
Перехід від однієї якості до іншої вимагає витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів і т.п.). Процес переходу новації в інновації також вимагає витрат різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і час. В умовах ринку як системи економічних "відносин купівлі-продажу товарів", у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, основні компоненти інноваційної діяльності -- це новації, інвестиції й інновації.
Під інноваціями в широкому значенні розуміється прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.
Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне вико-ристування інновацій і напрямків на підвищення ефективності функціонування та розвиток організацій у ринковому середовищі. Основними функціями інноваційного менеджменту є:
- аналіз,
- прогнозування,
- планування (стратегічне, поточне, та оперативне),
- організація,
- мотивація,
- облік.
- контроль.
- координація,
- регулювання,
- керівництво.
Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня управління: держава, регіон, конкретне підприємство. Здійснення інноваційного менеджменту в цілому включає:
- розробку планів та програм інноваційної діяльності;
- нагляд за розробкою нової продукції та технології, її впровадження;
- розгляд програм розробки нової продукції та технології;
- забезпечення єдиної інноваційної політики та координації;
- забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;
- затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем -- від ідеї до серійного виробництва продукції.
Таким чином, ключову роль в ініціації інноваційних процесів відіграє наукова сфера, яка регулюється Законом України "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" і визначає:
- роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково- технічних результатів для перетворення суспільного виробництва та задоволення потреб людей;
- основні цілі, напрями та принципи державної науково-технічної політики;
- форми та методи державного регулювання в науково-технічній сфері;
- повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної політики;
- економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної діяльності.
Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним засобом збереження конкурентоспроможності і стають невідємною частиною підприємницької діяльності] Управління нововведеннями здійснюється паралельно з управлінням діючим традиційним виробництвом. Але методи управління інноваціями відрізняються від методів управління традиційним виробництвом, оскільки інноваційні процеси спрямовані на створення раніше неіснуючих продуктів, якісне оновлення виробничих сил та виробничих відносин.