Оцінка ефективності використання інтелектуального капіталу

дипломная работа

1.2 Основні категорії та поняття інноваційної діяльності підприємства

В останні десятиліття відбуваються радикальні зміни не тільки у співвідношенні факторів виробництва (частка нематеріальних факторів у балансовій вартості компаній досягла 30 і більше відсотків, а частка чистих активів у їхній ринковій оцінці опустилася сьогодні до неправдоподібно низького розміру навіть для фірм, що не належать до найбільш високотехнологічних галузей [7]), але й у самому характері діяльності людей.

Індустріальну епоху характеризували такі суспільні відносини, коли засоби виробництва були власністю певної частини суспільства, а інша - набагато більша частина - була позбавлена засобів виробництва та змушена продавати свою робочу силу, створюючи для власників засобів виробництва додану вартість.

В умовах постіндустріального суспільства матеріальна складова в структурі життєвих благ суттєво поступається першістю інформаційній. Остання спроможна додавати властивостей капіталу будь-яким умовам виробництва.

Капітал є фундаментальною категорією ринкової економіки, що базується на використанні найманої праці, це не річ, а виробничі відносини, що втілені в речах, та додають цим речам специфічного суспільного характеру.

Розглядаючи процес відтворення капіталу, К. Маркс зазначав, що "...просте відтворення неминуче перетворює після закінчення більш-менш тривалого періоду будь-який капітал у накопичений капітал, чи капіталізовану додану вартість... а продукт робітника безупинно перетворюється не тільки в товар, але й у капітал, - у вартість, що висмоктує силу, що створює вартість, у життєві засоби, що купують людей, у засоби виробництва, які застосовують виробники" [8]. Він зазначав, що в процесі споживчого виробництва робоча сила не тільки відтворюється, але й удосконалюється, розвивається. Відбувається свого роду "накопичення" продуктивної сили праці, творчих здібностей людини, причому більшою мірою саме розумових здібностей. Результатом розвитку фізичних і розумових здібностей є розвинена робоча сила, здатна до кваліфікованої праці. Складність і якість праці є характеристиками самої робочої сили. Розвинена робоча сила виявляється в складній праці, хоча може реалізовуватися й у простій праці. Але проста робоча сила ні за яких обставин не може виявити себе в складній праці. Тобто ще в ХІХ ст. К. Маркс звертав увагу на таку особливість робочої сили, як її здатність до відтворення та вдосконалення; накопичення продуктивної сили кваліфікованої праці та творчих здібностей людини, що в процесі створення додаткової вартості набувають властивостей капіталу.

Отже, якщо для індустріальної епохи характерна була праця як "діяльність, що спрямована на розвиток людини й перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні та духовні блага" [9], то в умовах постіндустріального суспільства її замінює "інноваційна, творча праця - особливий вид діяльності, у процесі якої людина зайнята тільки створенням нового в науці, мистецтві, економіці та інших сферах" [9].

Праця в своєму новому вигляді інтелектуальної діяльності передбачає різні ступені її інформаційної насиченості. Під цією насиченістю в даному випадку варто розуміти частку зусиль щодо переробки інформації в загальних трудових зусиллях, яка, по суті, й визначає ступінь інтелектуалізації праці.

Зростаючі обсяги інформаційних ресурсів в процесах виробництва товарів та послуг в постіндустріальному суспільстві сприяють новому розумінню капіталу в якості фактора виробництва. Капітал, якщо мати на увазі його речовинну форму, за суттю являє собою інформацію, а капітал у грошовій формі - накопичену інформацію про його речовинну форму. Праця набуває економічного змісту лише тоді, коли її субєкт - робоча сила - є носієм інформації (кваліфікована праця) або ж переносником інформації у випадку простої некваліфікованої праці.

Таким чином, творча праця в формі інтелектуальної діяльності є основним джерелом створення додаткової вартості та особливим фактором виробництва в постіндустріальному суспільстві. Інтелектуальна діяльність є кінцевим етапом розвитку еволюції ролі людини в економічному житті. Основні етапи становлення концепції інтелектуальної діяльності представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Етапи становлення концепції інтелектуальної діяльності

Період

Категорія

Уявлення про роль і місце людини в економічному житті

Концепція управління

ХІХ ст. -

60-ті рр. ХХ ст.

Робоча сила

Людина як носій здібностей і рис, які можуть продуктивно використовуватися в процесі праці

Управління трудовими ресурсами (Human labour management)

30-ті рр. ХХ ст. - сьогодення

Персонал

Людина як пасивний обєкт зовнішнього управління, планово-облікова одиниця

Управління персоналом (Personnel management)

70-80-ті рр. ХХ ст. - сьогодення

Людські ресурси

Людина як невідновлюваний ресурс - елемент соціальної організації, фактор підвищення ефективності суспільного виробництва

Управління людськими ресурсами (Human resource management)

Початок

90-х рр. ХХ ст. - сьогодення

Людський капітал

Людина - обєкт найефективніших вкладень і субєкт, який перетворює їх на продуктивні здібності з метою подальшої реалізації в процесі виробництва

Соціальний менеджмент (Social management)

Кінець 90_х рр. ХХ ст. - сьогодення

Інтелектуальна діяльність

Людина з її творчими можливостями - головне джерело нововведень та створення потенціалу прибутковості

Менеджмент знань (knowledge management)

Як видно із табл. 1.1, із плином часу істотно змінюється уявлення про ті якості людини, які використовуються у виробничих процесах. Ці зміни значною мірою впливають на систему мотивації сучасного працівника. Основним мотивом діяльності стає самореалізація, прагнення до отримання знань, пошуку нових можливостей творчості. У постіндустріальному суспільстві відбувається перетворення самого характеру праці, яка традиційно була спрямована на створення матеріальних цінностей. її місце займає інтелектуальна діяльність людини, яка ґрунтується на сукупності наукових знань, духовних і культурних цінностях і не підлягає тій регламентації, що звичайно характерна для праці в традиційному розумінні.

Відмінність традиційної праці від інтелектуальної діяльності вимагає повного теоретичного опрацювання та детального розгляду сутності та змісту останньої, аналізу її структури.

З інтелектуальною діяльністю так чи інакше повязані всі процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві. Такі процеси є результатом свідомої, цілеспрямованої та науково обґрунтованої діяльності, погляди на пояснення якої змінювалися та продовжують змінюватися із розвитком науки. Суть так званого діяльнісного підходу до проблем перетворення інтелектуальних ресурсів в інтелектуальний капітал полягає в аналізі діяльності як засобу цього перетворення.

При всьому своєму різноманітті діяльність людського індивіда є системою, включеною до системи суспільних відносин. Вона сформувалася на основі біологічної поведінки, тобто з появою свідомості і можливостей вільної постановки цілей в рамках людських відносин ця біологічна поведінка трансформується в діяльність. Наявність цих програм і дозволяє говорити про перехід від поведінки як системи дій, спрямованих на підтримку біологічного існування, до діяльності як специфічно людської формі активного ставлення до світу [10].

Поряд з цим напрямком дослідження проблем діяльності ще з кінця ХІХ ст. набуває розвитку її трактування з позицій соціальних наук. Розглядаючи в якості основного з регуляторів діяльності культуру, соціологія відкриває шлях до цілісного способу бачення тієї чи іншої сфери соціальної реальності.

Істотний внесок у розвиток цього напрямку зробив М. Вебер, який виділив окремі види соціальної дії: цілераціональну, орієнтовану на мету, способи та побічні результати дій; ціннісно-раціональну, коли людина свідомо визначає напрямок своєї поведінки та послідовно планує орієнтацію на нього; афективну, яку обумовлено афектами та емоційним станом індивіда, та традиційну, тобто засновану на тривалій звичці [11]. Такий підхід дає можливість узагальнено пояснити різні соціальні явища з єдиної теоретичної позиції.

Багатофункціональність поняття діяльності, слід розглядати в пяти аспектах:

- діяльність як пояснювальний принцип, що виражає універсальну характеристику людського світу;

- діяльність як предмет обєктивного наукового вивчення конкретної наукової дисципліни;

- діяльність як предмет управління - те, що належить до організації в систему функціонування і (або) розвитку на основі сукупності фіксованих принципів;

- діяльність як предмет проектування, тобто виявлення способів та умов оптимальної реалізації певних видів діяльності;

- діяльність як цінність, тобто розгляд місця, яке посідає діяльність у різних системах культури.

Оскільки для економічної науки певний інтерес становить практична діяльність, основні види якої наведено на рис. 1.3.

Як видно з рис. 1.3, практична діяльність поділяється на матеріально-виробничу, сутністю якої є перетворення природи, та соціально-перетворювальну, сутність якої - перетворення суспільства.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що в широкому розумінні діяльність є універсальною характеристикою суспільства і людини, способом існування соціальної дійсності. При цьому під сенсом людської діяльності треба розуміти процес цілеспрямованого використання або перетворення тих чи інших факторів зовнішнього середовища для існування та розвитку. З цього визначення випливає, що необхідною умовою людської діяльності є цілеспрямованість відтворювального процесу, тобто цей процес можливий лише за наявності заданої людиною мети і здійснюється відповідно до цієї мети.

Рисунок 1.3 - Види практичної діяльності

Узагальнення вищенаведених підходів до розуміння проблем діяльності дозволило автору виділити її сутнісну структуру (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 - Сутнісна структура діяльності

Як видно з рис. 1.4, як інтелектуальна діяльність, так і трудова, мають два основні аспекти - соціально-перетворювальний та матеріально-виробничий. У подальшому дослідженні автором розглядається останній.

Для визначення рівня інтелектуалізації матеріально-виробничої діяльності необхідно розробити її цільову структуру. Ототожнюючи діяльність з активністю, він зазначає, що можливо виділити три відмінних один від одного її типи: інстинктивну діяльність людини на ранніх етапах її прогресу; власне працю (labour) та творчу діяльність (creativity, чи creative work) як заперечення праці. Причому перший вид заснований на взаємодії біологічного типу, другий - на безпосередньому досвіді перетворення матеріального світу, третій - повязується з формуванням системи цінностей і прагнень людини, не обумовлених однозначно факторами матеріального порядку.

На відміну від праці, творчість є більш високим та досконалим типом діяльності; її спонукальний мотив повязаний із внутрішніми потребами особистості, прагненням до самореалізації, до примноження своїх здібностей і талантів, можливостей і знань.

Таким чином, цільова структура матеріально-виробничої діяльності матиме наступний вигляд (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 - цільова структура матеріально-виробничої діяльності

Запропонована на рис. 1.5 цільова структура діяльності, на нашу думку, може бути основою для оцінки рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій, а також визначення її впливу на процеси формування інтелектуального капіталу.

Для цього, в першу чергу, потрібно здійснити оцінку цілей діяльності співробітників підприємств. За даними такої оцінки методами статистичного аналізу можна змоделювати звязки між окремими цілями та виявити специфічні характеристики для кожної групи співробітників. Застосування такого підходу на практиці дозволить розробити найбільш оптимальні методи управління діяльністю співробітників, створити на підприємствах необхідні умови для реалізації цілей та прагнень людей.

Праця як фактор виробництва в постіндустріальному суспільстві поступово трансформується в інтелектуальну діяльність. У сучасній економіці інтелектуальна діяльність людини в процесах виробництва є одним із найважливіших засобів перетворення на підприємствах інтелектуальних ресурсів у капітал. Це обумовлює обєктивну необхідність вирішення проблем її використання в процесі відтворення інтелектуального капіталу підприємства.

Визначення сутності, змісту та аналіз структури інтелектуального капіталу підприємства дозволить виявити напрямки його формування, розробити методичні рекомендації щодо його оцінки та розвитку.

Делись добром ;)