Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок використання процесного підходу

дипломная работа

1.1 Сутність процесного підходу

Підприємство являє собою систему, усередині якої протікає безліч взаємозвязаних процесів, які своїм функціонуванням визначають стан всієї організаційної системи. Але стани, в яких перебуває система, викликані певними діями в результаті процесу. У свою чергу стани викликають подальші дії, що знаходяться в логічно послідовному ланцюзі процесу. Задіяні в процесі ресурси перетворюються і знаходять іншу форму.

Процеси, що протікають усередині підприємства - це послідовні функціональні ланцюги, які взаємоповязані між собою та від яких безпосередньо залежить загальний стан всієї корпоративної системи [67,68].

Кожна система має свої, властиві лише їй, особливості, свою реакцію на управління, свої форми можливого відхилення від програми, свою здатність реагувати на дії різного роду. Це призводить до необхідності використання певних підходів в процесі управління операційною системою, а саме: системний, ситуаційний, функціонально-орієнтовний та ін.

Системний підхід є виключно способом мислення по відношенню до організації і управління. Він дозволяє лише умоглядно представити організацію в єдності складових її елементів. Це такий напрям методології наукового пізнання і практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого обєкту як складною цілісною соціально економічної системи [65,66].

Ситуаційний підхід так само, як і системний, є лише спосіб мислення про організаційні проблеми і їх можливі рішення, не даючи практикам потрібного ефективного алгоритму - набору керівництва по управлінню організацією. Загальний процес однаковий, однак специфічні прийоми, які повинен використовувати керівник для ефективного управління, можуть значно варіюватися. Сутність ж таких "специфічних прийомів" в рамках ситуаційного підходу не розкривається [78-80].

Само виникнення ситуаційного підходу підкреслює - криза в теорії управління, тобто її повну відірваність від практики, нездатність породити якісно нові підходи до управління, що дозволяють підвищити ефективність діяльності організацій.

Функціонально-орієнтований підхід характеризується чіткою спеціалізацією робіт і розподілом їх по функціональних підрозділах. При цьому співробітники кожного підрозділу виконують лише строго відведені функції, і не відповідають за загальний результат діяльності компанії [59].

Для функціонально-орієнтованого підходу характерна ієрархічність. Споживачем результатів діяльності співробітників є вищестоящий керівник. При цьому він контролює результативність діяльності співробітників, і від його рішення залежить, чи задовільні результати їх діяльності чи ні[69-71].

Взаємодія між підрозділами здійснюється, як правило, через керівників.

У звязку з цим, функціональний підхід має серйозні недоліки:

- відсутність орієнтації на замовника. Вимірником якості і цінності продукції є думка вищестоящого керівника, а не замовника. Тим часом замовник купує продукцію і від його задоволеності залежить прибуток компанії.

- наявність функціональних барєрів між підрозділами. Кожен керівник підрозділу має особисті амбіції і цілі, яких він намагається досягти. У звязку з цим страждає загальна результативність всієї діяльності компанії. Навіть переслідуючи благі наміри, наприклад, понизити витрати в своєму підрозділі на невелику торбу, можна заподіяти загальному процесу збитки в стократному розмірі.

- низька оперативність і адаптивність до ситуації, що змінюється. З огляду на те, що обмін інформацією виробляється, як правило, через керівників, це наводить до значних тимчасових витрат, зниженню реакції на ринкову і зовні економічну ситуацію[45,63].

Потрібно відмітити, що всіх вище перерахованих недоліків позбавлений процесний підхід. Процесний підхід в управлінні системами знаходить все більшу популярність. Його головною перевагою є пряма орієнтація на замовника продукції або послуг, що генеруються компанією. Адже саме задоволення потреб замовника веде до того, що продукт буде їм придбаний або послуга використана, а значить, компанія отримає свій прибуток[36-38].

Процесний підхід - це розгляд всієї діяльності компанії як мережі взаємодіючих процесів, що протікають усередині організаційної структури компанії і реалізовують мету її існування.

Процесний підхід - це спосіб розгляду реальної дійсності як динамічної послідовності виконуваних дій.

При процесному підході маємо наступні позитивні моменти:

- єдиним вимірником якості і цінності продукції є задоволеність замовника;

- кожен співробітник привязаний до кінцевого результату і відповідає за його якість;

- обмін інформацією здійснюється усередині робочої групи бізнес-процеса, що виключає її спотворення, а також значно скорочує терміни передачі інформації від одного субєкта бізнес-процеса до іншого; унаслідок чого підвищується оперативність і адаптивність діяльності компанії;

- розглядаючи весь процес створення цінності від початку і до кінця, можна оптимально планувати ресурси; це приведе до скорочення невиправданих витрат і максимально дозволить просліджувати інвестиції, вкладені в проект по створенню цінностей;

- розглядаючи всю послідовність дій із створення цінності дозволить побачити, на якому етапі закладається та або інша якість, можна шляхом застережливої дії уникати браку, досягати максимальної якості і усувати непотрібні втрати [12,23].

Обєктом управління при процесному підході є процес під яким розуміють, по-перше - логічну послідовність дій, протяжну в часі, що призводить до послідовної зміни проміжних станів системи, в якій цей процес протікає, і що перетворює вихідні (вхідні) ресурси в кінцеві (вихідні). По-друге - сукупність взаємозвязаних і взаємодіючих видів діяльності, яка перетворює входи на виходи [17,51].

По третє логічний, послідовний, взаємозвязаний набір заходів, який споживає ресурси постачальника, створює цінність і видає результат споживачеві. Схема типового процесу наведена на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Схема типового процесу, привязаного до організаційної структури

Процес характеризується наступними властивостями:

- протяжність в часі;

- наявність перехідних станів, як наслідок певних дій;

- наявність чітко визначених подій початкового і кінцевого;

- наявність чітко визначених ресурсів, що підтримують виконання процесу;

- наявність чітко визначених вхідних ресурсів;

- наявність чітко визначених вихідних ресурсів.

На сьогоднішній день процесний підхід є найбільш прогресивний, тому широко застосовується у різних сферах діяльності. Він дозволяє визначити причинно-наслідкові звязки виникнення проблем, а також зясувати де і коли виникла проблема і яка з організацій винна у її виникненні [18-20.

Делись добром ;)