Порядок управління диверсифікованим підприємством

курсовая работа

1.3 Рівні управління диверсифікованим підприємством

диверсифікація управління стратегія

Система управління підприємством охоплює взаємозалежні елементи, що повязані між собою стійкими горизонтальними і вертикальними звязками, що функціонують і розвиваються як єдине ціле. Елементами цієї системи є окремі працівники, служби, інші ланки апарату управління.

Горизонтальні звязки вибудовуються за принципом узгодження і, як правило, є однорівневими. Вертикальні звязки передбачають підпорядкування їх елементів, необхідні за ієрархічного (багаторівневого) управління. Крім того, звязки у структурі управління можуть бути лінійними і функціональними. Лінійні звязки забезпечують рух управлінських рішень, інформації між лінійними керівниками (особами, відповідальними за діяльність організації або її структурних підрозділів), функціональні -- забезпечують рух інформації, управлінських рішень відповідно до конкретних функцій управління [19].

У межах системи управління відбувається управлінський процес (рух інформації, прийняття управлінських рішень), учасники якого мають різні завдання і функції управління, а отже -- різні права і відповідальність за їх виконання.

Управління диверсифікованим підприємством здійснюється на таких рівнях:

1) вищий рівень (top management). На цьому рівні функціонують спостережна рада і правління. Рада директорів визначає загальну стратегію фірми, правління -- відповідає за її реалізацію. Конкретний розподіл обовязків між ними регулюється національним законодавством;

2) середній рівень (middle management). Представлений він центральними службами управління, які здійснюють найважливіші управлінські функції, тому їх називають функціональними службами: служба маркетингу, фінансова, планування, НДПКР, координації, обліку і контролю та ін. Вони забезпечують підготовку інформації, вироблення рекомендацій із усіх питань, що входять у їхню компетенцію, для прийняття рішень менеджерами вищого рівня;

3) низовий рівень (lower management). Його утворюють виробничі відділення і стратегічні одиниці бізнесу. Менеджери цього рівня мають певну самостійність, межі якої залежать від системи управління підприємством. Саме на цьому рівні найбільше виявляється його специфіка [5].

На практиці найчастіше застосовують синергічний і конгломератний стилі управління. За синергічного стилю корпоративне керівництво контролює ступінь ефективного співробітництва різних підрозділів організації; за конгломератного -- кожен підрозділ, дочірня організація є незалежними щодо цілей росту і рентабельності.

Будь-яка розгалужена організація обирає варіант відповідно до своїх особливостей (в одному її відділенні може бути використана продуктова структура, в іншому -- функціональна, проектна або матрична).

Продуктова структура доцільна, якщо підприємство регулярно збільшує асортимент реалізованої продукції, що потребує створення комплексних відділень за певними видами продукції. Така система дає змогу приділити окремому продукту стільки уваги, скільки приділяє йому маленька фірма. Вона забезпечує ефективний контроль витрат і дотримання графіка відвантажень.

У великих організаціях багато залежить від стилю стратегічного управління, який може бути твердим (фінансовим, адміністративними) і гнучким. Для холдингів, наприклад, підходить гнучкий стратегічний стиль управління, особливості якого чітко простежуються у стратегічному плануванні на високотехнологічних підприємствах чи на підприємствах, що виробляють товари широкого споживання [9].

Делись добром ;)