Проектування та перепроектування робіт: сутність, принципи, методи

курсовая работа

1.3 Методи та моделі проектування та перепроектування робіт

Основними моделями проектування робіт, що отримали розповсюдження в сучасній практиці є: модель "побудова роботи", "розширення масштабу роботи", "ротація роботи", "збагачення праці", та модель "соціотехнічної системи".

Модель "побудова роботи" включає в себе визначення на основі тейлоровської системи вивчення рухів і часу таких елементів проектованої роботи: передбачувані для виконання операції; використовувані методи, час і місце роботи; показники виконання роботи і взаємовідносини між людиною і машиною. Таким чином, в основу побудови роботи закладені спеціалізація і ефективність виконання роботи.

Модель "розширення масштабу роботи" виходить з того, що розширюється кількість операцій чи завдань, виконуваних працівником.

"Ротація роботи" полягає в переміщенні працівника з однієї роботи на іншу і відповідно надання йому можливості виконувати більш різноманітні функції.

"Збагачення праці" означає додавання до виконуваної індивідом роботі функцій або завдань, що дозволяють підвищити відповідальність виконавця за планування, організацію, контроль та оцінку своєї власної роботи.

Модель "соціотехнічної системи", підкреслюючи важливість ролі технології в проектуванні і перепроектування роботи, на відміну від моделі збагачення характеристик роботи, концентрує увагу на груповій роботі (звідси її приставка - "соціо").

Вибір моделі проектування роботи є досить складним. Керівники, яких більше хвилює виробництво та його ефективність, концентруються на моделях побудови роботи, розширення масштабу праці і ротації роботи. Ті керівники, для яких важливо поліпшити і якість життя на роботі, та організаційну ефективність, воліють моделі збагачення роботи та соціотехнічних модель [1, с. 6-7].

До основних методів перепроектування робіт належать (рис. 1.1) [1, с. 6-7]:

1) Ротація робіт - переміщення працівників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Ротація робіт може бути як горизонтальною так і вертикальною.

Переваги:

накопичується досвід у суміжних сферах;

усувається одноманітність та монотонність;

покращується розуміння інших видів діяльності.

2) Формування робочих модулів - ротація у відносно короткі проміжки часу, наприклад, впродовж одного робочого дня.

3) Розширення роботи (JOB ENLARGEMENT) - означає горизонтальне розширення даної роботи за рахунок збільшення кількості операцій, які виконуються в її межах, та зменшення частоти повторення циклу роботи. Розширення робіт означає їх диверсифікацію.

4) Збагачення роботи (JOB ENRICHMENT) - це процес поглиблення роботи, підвищення її змістовності шляхом:

встановлення безпосереднього зворотного звязку;

надання можливості навчатися (підвищувати кваліфікацію);

надання можливості самостійно опрацьовувати графік роботи;

зменшення ступеня контролю.

5) Використання альтернативних графіків роботи.

Варіанти:

а) “стислий робочий тиждень” (програма 4-40, тобто 4-добовий 40-годинний робочий тиждень);

б) “гнучкий час” (працівник має можливість в певних межах змінювати та закінчення робочого дня).

Рис. 1.1 - Методи перепроектування робіт в організації

В практиці західних фірм поширені також методи проектування роботи груп:

а) створення інтегрованих робочих команд (за типом бригад);

б) створення автономних робочих команд (завдання доводиться як кінцевий результат діяльності, а решту - вирішує команда).;

в) гуртки якості [1, с.7].

В процесі перепроектування робіт досить часто використовується інструмент, який отримав назву “Модель характеристик роботи” Р. Хекмана (МХР).

Згідно з МХР будь-яку роботу в організації можна охарактеризувати за допомогою 5 базових параметрів (рис. 1. 2) [1, с. 8]:

Рис. 1.2 - Графічна інтерпретація моделі характеристики робіт

Дж. Р. Хекмана та Г. Р. Олдхема

сполучання навичок - це ступінь, в якому робота вимагає варіювання різних дій, щоб працівник міг використовувати різні свої навички та здібності;

визначеність завдання - це ступінь, в якому робота в цілому вимагає завершеності, та ступінь, в якому можна ідентифікувати окремі частини роботи;

значущість завдання - це ступінь, в якому дана робота впливає на роботу інших співробітників організації;

самостійність (автономність) - це ступінь, в якому робота забезпечує реальну свободу дій (незалежність) працівника у встановленні графіку роботи та процедур її виконання;

зворотній звязок - це ступінь, в якому робота вимагає отримання чіткої інформації про ефективність її виконання.

Зазначені базові параметри роботи дозволяють працівникові відчути три можливі психологічні стани:

відчуття значущості роботи (ступінь сприйняття важливості та цінності роботи з позиції працівника);

відчуття відповідальності за результати роботи (підзвітність за свою роботу);

знання реальних результатів своєї роботи (сприйняття результативності та ефективності виконаної роботи).

Роботи, що забезпечують високий ступінь цих трьох станів, призводять до:

високої мотивації за рахунок самої роботи;

високої якості виконання робіт;

високої задоволеності роботою;

зниження плинності кадрів та кількості прогулів.

Проте не всі працівники позитивно реагують на покращення базових параметрів роботи. Практика свідчить, що МХР доцільно застосовувати тільки до працівників з прагненням до зростання та досягнень.

Базові параметри роботи впливають на обсяги потенційної мотивації (ОПМ) працівників наступним чином [1, с. 9]:

Вплив наведених методів перепроектування робіт на базові характеристики робіт у відповідності до моделі Дж. Р. Хекмана та Г. Р. Олдхема наведені у табл. 1.1 [1, с. 9]:

Таблиця 1.1 - Вплив методів перепроектування робіт на базові параметри робіт

Делись добром ;)