Професійний та соціальний імідж керівника

дипломная работа

1.1 "Імідж керівника" як центральне поняття дослідження

Сучасна соціальна ситуація розвитку нашої держави залежить від змін у різних сферах життя суспільства в цілому й функціонуванні різних організацій, зокрема. Діяльність будь-якої організації визначається професіоналізмом його персоналу й у першу чергу - її керівника [11]. Не випадкове вивчення психологічних і соціально-психологічних основ професіоналізму сучасних керівників різного рівня викликає підвищений інтерес вітчизняних дослідників (А. Биков, А. Шестаков та ін.). Численні публікації, виконані в рамках психології управління (Е. Блажнов, Ф. Ємельянов, А. Кузін, Р. Кричевський, І. Ладанов, І. Нефедова, Е. Уткін, А. Пелих, Е. Петрова, Н. Коропцева, Е. Штрабинський, Л. Фалько, В. Шепель та ін.), соціальної психології (Н. Кузьміна, А. Реан та ін.); організації (І. Алехіна, Е. Шришина, І. Криксунова та ін.), відображають рівень розробленості даної проблематики й переконливо свідчать, що саме від професіоналізму керівника залежать не тільки зовнішня конкурентоспроможність організації на ринку, але й рівень корпоративної культури, міра прихильності співробітників до своєї організації, мотивація трудової діяльності, імідж організації та ін. Важливою складовою професіональнізму є імідж. Саме імідж дозволяє створювати перше враження про людину як про керівника. Імідж у цьому випадку - його фірмовий знак, його зовнішня вивіска. Найчастіше, чим він привабливіше, тим вище професійний авторитет, вище суспільна репутація організації, що він представляє. Вище сказане дозволяє стверджувати, що імідж є складовою частиною управлінської діяльності, а володіння їм - істотна професійна характеристика керівника будь-якого навчального закладу. У роботах вітчизняних дослідників, виконаних в останні десятиліття минулого століття, представлені різні аспекти іміджу, що мають принципове значення для теми нашого дослідження: імідж політика (Е. Глущенко, Б. Паригина, Е. Єгорова-Гантман, А. Жмиріков, А. Колесников, А. Єфремов, Г. Почепцов, Е. Жаріков, Г. Зайцева та ін.); підприємця (Е. Блажнов, Ф. Ємельянов, А. Кузін, Р. Кричевський, І. Ладанов, І. Нефедова, Е. Уткін, А. Пелих, Е. Петрова, Н. Коропцева, Е. Штрабинський, Л. Фалько, В. Шепель та ін.); педагога (Н. Кузьміна, А. Реан та ін.); організації (І. Алехіна, Е. Шришина, І. Криксунова та ін.); засобів масової інформації (Т. Адамьянц, І. Алехіна, Н. Амелін, П. Гуревич, О. Феофанов та ін.).

З боку представників менеджменту і маркетингу підсилюється інтерес до такого явища, як імідж, про що свідчить різке збільшення в останні роки числа наукових публікацій на теми, повязані з іміджем, або тих, що стосуються тих чи інших його сторін чи аспектів. Ці роботи містять цілий ряд цінних науково-практичних ідей, звязаних з конкретними аспектами формування і функціонування іміджу.

Досить складно дати точне визначення іміджу. Поняття імідж неоднозначно й трактується по-різному. Це й характер або репутація, і ідея, концепція, а також вид, вигляд і багато чого іншого. Його джерела сходять до часів Древнього Єгипту й утворенню перших держав на території Європи. Тоді імідж сильного правителя багато в чому визначав хід історії. У XX ст. "батьками" поняття імідж стали В. Гарденер і С. Леві, визначивши його як сукупність знань, уявлень і передбачень людини про обєкт із його оточення. Надалі інтерес до іміджу інтенсивно зростав. Фахівці PR, реклами, маркетингу, соціології й психології видавали величезну кількість книг і статей, що концентрувалися на проблемі іміджу. Їхні дослідження охоплювали різні сфери діяльності - від окремої людини до організації [19, 14].

У перекладі з англійської "імідж" - це образ, зображення. Насправді - це безпосередньо або навмисно створюване візуальне враження про особистість або соціальну структуру. Саме враження, а не оцінка. Імідж найчастіше закінчується такою попередньою операцією нашого пізнання, якою визнане уявлення. Імідж, як правило, "розташовується" у нижчих поверхах нашої психіки - у підсвідомій її сфері, або в шарах повсякденної свідомості, у чому й складається його надзвичайна доступність для сприйняття людьми й чіпкість присутності в їхній свідомості. Якщо про імідж говорити як про конкретну психологічну продукцію, то він виступає як соціальна установка, як ціннісний стереотип, як модний символ. Не виключена можливість його одночасного прояву у всіх названих сферах психіки людини [30, 27].

Якщо звернутися до "Тлумачного словника" В. Даля, то в ньому поряд з поняттям "образ" дається й поняття "вигляд": "оклад и черты лица, внешность вида и выражение лица, физиономия" [13, 244]. Таким чином, у російському тлумаченні поняття образу як вигляду більш змістовне, ніж його закордонна інтерпретація.

У політичній рекламі й шоу-бізнесі імідж часто виступає як образ, наділений характеристиками, які лежать за межами душевної сутності особистості. Не випадково імідж розуміють як "легенду" або як ідол часу [14, 17-18].

Проблемою іміджу й технологій його реалізації займається науково-прикладна галузь людинознавства за назвою іміджологія. Головне призначення іміджології - науково обґрунтувати, як створювати привабливий імідж, як вибирати моделі гідної поведінки, адекватні тим життєвим ситуаціям, у яких ми опиняємося [12, 33].

Імідж - це цілеспрямований образ кого-небудь. Таке загальноприйняте визначення іміджу ми знаходимо у словниках. Дещо перегукується із ним дефініція дослідника А. Головченка: "Імідж - це цілеспрямований образ якого-небудь явища, обличчя, предмета, який втілює визначені ціннісні характеристики, призначені для емоційно-психологічного впливу на кого-небудь з метою популяризації, реклами, пропаганди тощо". Як бачимо, визначення вченого А. Головченка, котре, хоча і стосується виключно освітніх закладів, цілком прийнятне і для організації. До того ж, як показує практика, саме за допомогою іміджу, або ж "визначених ціннісних характеристик, організації намагаються привернути увагу споживачів, здобути популярність, пропагандувати щось" [31, 47-48].

Сучасні словники трактують "імідж" як цілеспрямовано сформований образ, покликаний надати емоційно-психологічний вплив на кого-небудь з метою популяризації, реклами. Звернемо увагу на кілька ключових слів: "цілеспрямовано" - тобто, імідж - це те, що можна планувати і створювати; "емоційно-психологічний вплив" - тобто, він "працює" з почуттями, а не тільки з логікою; "вплив на кого-небудь" - тобто, необхідно виокремити тих субєктів, заради яких діяльність розпочинається.

Сьогодні поняття "імідж" (в пер. з англ. "образ") міцно ввійшло не тільки в політичний, а й у сучасний освітній лексикон, головним чином тому, що імідж впливає на взаємини з людьми і на ефективність спільної роботи в освітньому закладі. У маркетинговій літературі [31] для характеристики іміджу використовуються різні визначення - бажаний, реальний, традиційний, сприятливий, позитивний, ідеалізований, новий (оновлений). Найбільш часто зустрічаються з них - бажаний імідж, сприятливий імідж. Згадані назви слід відносити не до розряду окремих видів іміджу, а розглядати як характеристики іміджу, грані однієї призми, нову якість обєкта. Зазначені характеристики іміджу не виключають, не суперечать і не заперечують одна одну, тоді як імідж може переходити з однієї якості в іншу [31, 48].

За допомогою дефініції Ю. Єлісовенка спробуймо зясувати, якими саме характеристиками вони зазвичай користуються, або можуть користуватись. За словами науковця, "імідж - це сукупність соціальних оцінок і вражень, викликаних учинками і висловами, характером і діями, якостями і вадами, а також способами життя і діяльності, їх результатами та іншими, у тому числі іманентними, характеристиками окремих людей, колективів, соціальних груп, націй, народів.". Як бачимо, ціннісними характеристиками, а точніше засобами створення іміджу автор Ю. Єлісовенко називає:

1. Вчинки.

2. Дії.

3. Спосіб життя.

4. Якості.

5. Вади [15, 94].

Як бачимо, усі три дефініції визначають імідж як цілеспрямований образ, що формується за допомогою відповідних іміджотворчих засобів, або визначених ціннісних характеристик.

Але, адаптуючи ці визначення до організації, не можна з упевненістю сказати, що імідж - це повноцінний образ компанії, оскільки поняття "імідж" - це лише зовнішня оболонка, один з атрибутів успіху того чи іншого підприємства.

Підтвердженням цьому слугує дефініція автора посібника "Іміджологія" Г. Почепцова, який розглядає імідж не як "цілеспрямований сформований образ". На його думку, "імідж - це лише частина процесу, іноді дуже важлива, але все одно лише частина, за якою мають стояти реалії, а не лише той чи інший символ" [53, 81].

Продовженням та підтвердженням цієї думки може слугувати робота російського дослідника П. Гуревича "Приключение имиджа", в якій поняття "імідж" розглядається як синонім до "персоніфікації": "Поняття "імідж" синонімічне "персоніфікації", але узагальнене, що включає не лише природні властивості людини, а й спеціально напрацьовані, створені, повязані як із зовнішнім виглядом, так і з внутрішнім змістом людини, його психологічним типом, риси якого мають відповідати запитам часу та суспільства" [11, 58]. З його точки зору, утворення та функціональних особливостей імідж є соціально-психологічною категорією. Введення поняття соціально-психологічного іміджу спонукає до вивчення саме соціально-психологічних механізмів його утворення та розвитку. Соціально-психологічний імідж керівника обєднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні звязки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості.

Первинні фактори діють при першій зустрічі з керівником, йдуть раніше вторинних за часом і складають первинну, або перцептивну, стадію утворення іміджу. Вторинні фактори продовжують утворювати імідж при тривалій взаємодії з керівником, повязані з більш глибоким пізнанням підлеглими його особистості і складають вторинну, або діяльнісну, стадію утворення іміджу.

Первинна стадія включає такі елементи: первинну інформацію про особистість (зовнішність, одяг, жести, манери), перше враження і галоефект, які є повязаними між собою. Елементи первинної інформації в процесі цілеспрямованого формування іміджу комплексно входять в структуру самопрезентації. Необхідність в презентації себе іншим людям зростає з кожним днем, особливо для тих керівників, які бажають досягти успіху. До ефективної самопрезентації схильні впевнені в собі люди, які мають адекватно-позитивну самооцінку. Складність феномену самопрезентації полягає в тому рівні зрілості керівника, який дозволяє, спираючись на реальну оцінку власних якостей та здібностей, довести свою корисність для організації [13].

Стадія вторинного утворення іміджу відбиває характерні риси управлінської діяльності і включає такі елементи: професійні та особистісні якості, здібності, знання, уміння, навички керівника, система його спілкування та поведінки. Вплив елементів первинної стадії поширюється на елементи вторинної, діяльнісної стадії, коли характер першого враження або ефекту ореолу продовжує впливати на загальний характер образу, який складається на вторинній стадії.

Що стосується мотиваційної сили іміджу, то, на думку В. Шепеля [81], вона зумовлена специфікою ролі керівника, як центральної постаті в організації, взірця для наслідування.

Отже, для організації важливим є імідж керівника.

Розглянемо далі поняття репутації, престижу, брендінгу та іміджу з метою виявлення найбільш інформативних дефініцій.

Створення позитивного іміджу й високої репутації організації є складним і тривалим процесом, головною умовою якого є активність організації на ринку. У наш час реальними стають потреби у виділенні в масі собі подібних, завоюванні певної популярності, придбанні репутації, забезпеченні фінансового успіху й позитивного іміджу організації. Тому ці категорії й визначають високий суспільний рейтинг підприємства, що є гарантом вигідного положення організації в ринковому середовищі.

Відомі вітчизняні дослідники в області корпоративної культури й паблік рілейшнз (надалі ПР) (Е. Глущенко, Б. Паригина, А. Жмиріков, А. Колесников, А. Єфремов, Г. Почепцов, Е. Жаріков, Г. Зайцева та ін.) визначають ці категорії в такий спосіб: репутація - це придбана обєктом суспільна оцінка його якостей, достоїнств, недоліків по засобах формування іміджу; престиж - це повага статусу, що склався в суспільній, діловій думці.

Престижність формується PR-засобами, некомерційними інформаційно-довідковими матеріалами, спрямованими на завоювання в громадськості сприятливого враження й закріплення у свідомості цільових аудиторій моделі позитивного іміджу (образу) фірми, товару, послуги, ділової репутації; брендінг - це мистецтво створення довгострокової купівельної переваги до певної торговельної марки.

Термін "branding" походить від латинського слова brand - "клеймо", тобто брендінг представляє образ марки товару (послуги) у свідомості покупця, що виділяє його в ряді конкуруючих. Далеко не кожна товарна марка зможе стати брендом - для цього вона повинна придбати популярність на ринку й довіру в покупців; імідж - це цілеспрямовано сформований образ (зображення), покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на кого-небудь своїм стійким представленням про обєкт із метою його популяризації.

Отже, можна побачити із вищевикладеного, що визначення "престиж" і "репутація" ґрунтуються на формуванні іміджу, а сам імідж характеризується як образ, що здійснює емоційно-психологічний вплив.

Важливою складовою позитивного іміджу людини є професіоналізм. Професіоналізм - це передусім здатність державного службовця визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними завдань у межах нормативно визначених повноважень [15, 58].

Професійний імідж, на думку А. Омарова [38] - це уявлення про людину як про спеціаліста чи професіонала. Зокрема, педагогічний імідж - це імідж педагогічних працівників (вчителя, вихователя, викладача, працівника органів освіти).

Соціальний імідж - це уявний образ певного обєкту, предмету, явища, що виникає у процесі виявлення соціального ефекту (суспільної корисності чи соціальної ефективності) від їх діяльності [50, 45].

На нашу думку, педагогічний імідж тісно повязаний з соціальним іміджем, оскільки імідж - не лише образ людини, а набір, комплекс певних соціальних якостей, які більшість із нас асоціює з індивідуальністю людини, якій ми довіряємо важливе завдання державного значення - виховання підростаючого покоління.

Таким чином, імідж керівника навчального закладу є гармонійною сукупністю зовнішніх характеристик і внутрішніх якостей, інтегральним професійно-психологічним утворенням, що сприяє його успішності в спілкуванні з колегами, учнями, батьками, продуктивності в управлінській взаємодії з партнерами, конкурентами, споживачами освітніх послуг і визначає його професійно-психологічний розвиток.

Делись добром ;)