Розробка проекту удосконалення системи контролінгу на підприємстві ТОВ "Braun"

дипломная работа

1.1 Поняття та організаційна характеристика контролінгу

контролінг закордонний менеджмент

В економічній літературі не існує однозначного визначення поняття "контролінг" (англ. control - керівництво, регулювання, управління, контроль), але практично ніхто не заперечує, що це нова концепція управління, породжена практикою сучасного менеджменту. У основі цієї концепції системного управління організацією лежить прагнення забезпечити успішне функціонування організаційної системи (підприємство, торговельна фірма, банк та ін.) в довгостроковій перспективі шляхом :

1) адаптації стратегічних цілей до умов зовнішнього середовища, що змінюються;

2) узгодження оперативних планів із стратегічним планом розвитку організаційної системи;

3) координації і інтеграції оперативних планів по бізнес процесам;

4) створення системи забезпечення менеджерів інформацією для різних рівнів управління в оптимальні проміжки часу;

5) створення системи контролю над виконанням планів, корегування їх змісту і термінів реалізації;

6) адаптації організаційної структури управління підприємством в цілях підвищення її гнучкості і здатності швидко реагувати на вимоги зовнішнього середовища, що міняються.

Вузловими компонентами концепції контролінга являються :

7) філософія прибутковості - орієнтація на ефективну роботу організації в довгостроковій перспективі;

8) розбиття завдань контролінга на цикли, що забезпечує інтеративність планування, контролю виконання і ухвалення корегуючих рішень;

9) створення інформаційної системи, адекватної завданням цільового управління.

Філософія прибутковості означає:

10) пріоритет рентабельності діяльності підприємства, як ефективність роботи підприємства в цілому і його складових, над зростанням обємних показників (розміри підприємства, обсяги випуску, кількість філій і клієнтів, асортимент продукції, сума балансу і тому подібне);

11) стійке зростання вартості підприємства в довгостроковій перспективе; основні передумови зростання вартості підприємства - наявність організаційної структури з чітко виділеними одиницями управління, системи планування і контролю, що забезпечує узгодження цілей, системи внутрішньої і зовнішньої звітності, орієнтовної на досягнення цілей;

12) заходи щодо забезпечення зростання ефективності і вартості підприємства не повинні перевищувати допустимі для конкретних умов функціонування рівнів ризиків.

Відносно функціональності контролінг можна визначити як орієнтовану на перспективу систему информаційної, аналітичної, методичної і інструментальної підтримки керівництва при реалізації циклу управління по усіх функціональних сферах діяльності підприємства. Однією з головних причин виникнення і впровадження концепції контролінга стала необхідність в системній інтеграції різних аспектів управління бізнес процесами в організаційній системі.

Слід підкреслити, що контролінг не забезпечує автоматично успіх підприємства, звільняючи менеджерів від функцій управління.

Контролінг здійснює сервісну функцію. Його основні клієнти - вище керівництво, керівники і фахівці функціональних підрозділів підприємства. Аналізуючи сучасну практику управління підприємствами, можна відмітити, що контролер перетворюється на основного постачальника інформації для керівників.

З організаційної точки зору контролінг - структурний елемент підприємства - підрозділ, служба або відділ, здійснюючий функції контролінга, визначувані внутрішніми документами підприємства.

Контролінг як наукова дисципліна займається теорією вимірювання ресурсів, результатів виробничо-господарської діяльності і процесів. Таким чином, завданням контролінга як науки являється розробка теорії, методів і інструментів вимірювання в різних ракурсах:

1) ресурси (матеріали, праця, основні засоби, фінанси і так далі);

2) функціональні області і процеси (виробництво, закупівлі, збут тощо);

3) елементи управління (облік, планування, контроль, аналіз).

Якщо виміри не забезпечують точності, обєктивності, порівнянності, то планування, контроль, облік і аналіз стають беззмістовними.

Розрізняють системний, процесний і ситуаційний підходи до управління економічною системою. Системний підхід впливає на системи, що впроваджуються з метою зміни структури для забезпечення оптимальних результатів функціонування. Процесний підхід розглядає функції управління: облік, контроль, аналіз, регулювання, планування. Ситуаційний підхід заснований на використанні різних методів дії на значення економічних показників залежно від конкретних ситуацій.

Контролінг є зворотним звязком в процесі управління за рахунок вибору організаційного, математичного і інформаційного (технічного, програмного, лінгвістичного) забезпечення. Мета контролінгу - інформаційна підтримка управлінських рішень для підвищення їх якості. Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретних споживачів і забезпечують реальність його реалізації [19-21].

Підвищення якості управління забезпечується вибором системи управління. У літературних джерелах часто стираються відмінності між системою управління підприємством і контролінгом. Контролінг - це система управління управлінням і грунтується на економічній системі, системі управління і автоматизованій системі управління. За відсутності хоч би однієї складової система управління не є контролінгом. Не вірно також називати систему управління витратами - контролінгом, оскільки система управління витратами включає тільки дві складові: наочну область господарської діяльності підприємства і процес управління даною функціональною областю. По тих же причинах не вірно називати управлінський облік контролінгом. Контролінг - це методологія управління, сукупність організаційних, математичних і інформаційних моделей, що забезпечують найбільш оптимальне управління системою.

Стратегічний і оперативні контролінг можуть розрізнятися використовуваними моделями, але цілі однакові - підвищення якості ухвалюваних рішень. Часовий горизонт на контролінг впливи не надає (хіба що на показники якості ухвалюваних рішень і види моделей), тому розділення на стратегічний і оперативний контролінг також неправомірно. За тимчасовою ознакою розрізняють оперативне і стратегічне управління, які і є обєктами контролінгу [19-22-23].

Контролінг, у свою чергу, є процесом управління, і для нього також характерні функції управління, проте існують особливості.

Залежно від цілей управління, змінюються інструменти контролінгу: організаційні моделі, математичні і інформаційні моделі, комплект яких для кожної конкретної економічної системи розрізнятиметься. Функціональна область економічної системи накладає обмеження на систему управління, а обидві перераховані системи обмежують вибір інструментів контролінгу на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Порівняння системи управління і контролінгу [24-25]

Ефективність системи контролінгу визначається ефективністю управління, таким чином, контролінг дійсно є зворотним звязком по управлінню.

В результаті впровадження системи контролінгу на підприємстві можуть бути сформовані альтернативні варіанти методів управління. Вибір відповідної моделі управління і є ухваленням рішення в системі контролінгу.

Структура системи управління економічною системою є комплексом ієрархічних функціональних моделей і характеризує організаційну структуру.

Організаційна структура - логічне співвідношення рівнів управління і функціональних областей (бізнес-структури), організоване так, щоб забезпечити ефективне досягнення цілей [18-22].

Однією з головних причин виникнення і впровадження концепції контролінгу стала необхідність в системній інтеграції і координації різних аспектів управління бизнес-процессами підприємства. В даний час існує необхідність впровадження контролінгу на багатьох українських підприємствах, оскільки зберігаються проблеми в області управління: низька оперативність інформації; процес планування від виробництва, а не від збуту продукції; змішення понять управління прибутком і управління грошовими потоками; складнощі з розділенням змінних і постійних витрат; відсутність контролю за досягненням цілей підприємства; нестача інформації для ухвалення управлінських рішень, часто інформація не використовується; низька культура аналізу досягнення цілей, отримання прибутку часто є єдиною метою підприємства [15-26].

Однією з головних помилок на підприємствах є відсутність стратегічних цілей розвитку, закріплених за кожним структурним підрозділом підприємства. Важливою є постановка такої системи управлінського обліку, яка змогла б зробити прозорими дані щодо досягнення цих цілей. В даний час середнє промислове підприємство не володіє грамотно розробленою стратегією розвитку і не завжди можна точно визначити, які показники, окрім прибутку, відстежуються і аналізуються в центрах відповідальності, а іноді підприємство і не має цих центрів відповідальності взагалі.

У таких умовах українські підприємства є неконкурентноздатними і неспроможними ухвалювати ефективні управлінські рішення для виживання в жорсткому конкурентному середовищі. Тому одним з головних вирішень існуючих проблем є впровадження системи контролінгу.

Для здійснення контролінгу як функції управління на підприємстві повинні бути створені структурні одиниці, що здійснюють централізовану розробку планів і контроль за їх реалізацією, тобто виявлення і аналіз відхилень. Такими службами є відділ контролінгу і/або відділ планування. Фахівці, що реалізовують функції контролінгу на підприємстві, називаються контроллерами. «Вони відповідають за правильність використання методів і інструментів планування, контролю, аналізу і ухвалення рішень, а також за прозорість і наочність представлення досягнутих результатів» [15-27].

У найбільш загальному вигляді специфічна мета діяльності служби контролінгу повинна полягати в забезпеченні ефективності системи управління компанією за допомогою інформаційно-аналітичної та методологічної підтримки керівників усіх рівнів підприємства в процесі прийняття ними управлінських рішень, спрямованих на гарантування досягнення основних (перш за все монетарних) цілей підприємства. Причому підтримка ця здійснюється за допомогою спеціальних фінансових інструментів: методів обліку, аналізу і розрахунку витрат, планування і бюджетування, контролю за системою, виявлення та аналізу відхилень факту від плану і т.д.

Дану загальну мету, безумовно, можна і слід конкретизувати. Визначення основних спеціальних цілей контролінгу на підприємстві є до цих пір дискусійним питанням. Проте, ряд серйозних прикладних досліджень, проведених в 90-ті роки XX століття німецькими вченими, виділили ключові цілі, властиві контроллінгу будь-якого підприємства або організації.

На вершині системи цілей контролінгу знаходяться 8 основних цілей. Кожна з цих цілей має власні критерії, що дозволяють виділити її із загального переліку, а також основні індикатори реалізації цієї мети.

Опитування німецького дослідника Амсхофа, проведені на великих і середніх німецьких підприємствах, позначили 4 найбільш значущих мети контролінгу на підприємстві. На вершині масиву цілей знаходиться забезпечення контролю, потім слідує забезпечення управління, гармонізація та інтеграція системи управління і, нарешті, четвертою виявилася мета - забезпечення якості управлінських рішень.

Рис. 1.2. Рівень значущості цілей контролінгу підприємства [24-28]

У той час, як важливість цілей забезпечення планування та забезпечення релевантної інформації займають середні позиції, мета інтеграції планування та контролю і мета забезпечення гнучкості управління виявляються менш важливими в практиці господарювання в Німеччині.

Досягнення цілей системи контролінгу забезпечується реалізацією завдань, в яких від взаємозвязку і взаємодії різних її елементів потрібно досягти конкретних фінансових показників, що свідчить про ефективність управління і розвитку компанії.

У світлі висновків дослідження Амсхофа ми можемо сформулювати основне цільове універсальне завдання контролінгу в наступному вигляді: побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю та аналізу управлінських рішень, що забезпечує досягнення оперативних і стратегічних цілей підприємства. Здійснення такої метазадачі реалізується через комплекс завдань у сферах обліку, підтримки процесів планування та контролю за реалізацією планів, забезпечення керівництва аналітичною інформацією, фінансового менеджменту.

Оскільки головною стратегічною метою комерційного підприємства є максимізація прибутку та підвищення рентабельності діяльності, то основною функцією і завданням контролінгу є управління витратами і фінансовими результатами діяльності підприємства. Однак, сфера прикладних завдань контролінгу на підприємстві неймовірно ширше, тому слід більш докладно розглянути їх постановку і реалізацію на підприємстві.

У завдання контролінгу входить також проведення спеціальних досліджень, що визначають стан і тенденції розвитку підприємства в ринкових умовах; порівняння рівня продуктивності, прибутковості і витрат з аналогічними підприємствами конкурентів; розрахунки ефективності інвестиційних та інноваційних проектів; розробка методики податкового планування на підприємстві і т.д.

Важливе значення при закупівлі має точна інформація про постачальників. Не всі постачальники та деталі характеризуються однаковим впливом на ефективність виробничого процесу. У звязку з цим доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий оборот. Матеріали та деталі, які регулярно використовуються у великих кількостях, повинні бути також перевірені більш точно. З найбільш важливими постачальниками, які, як правило, виробляють А-деталі, робота повинна проводитися інакше, ніж із постачальниками, які виготовляють тільки С-деталі. За рахунок концентрації зусиль на А-постачальниках і А-деталях на підприємстві можна заощадити, час і фінансові кошти.

Контролер повинен таким чином організувати функціонування підрозділу з постачання, щоб воно оптимально забезпечувало підприємство матеріалами і сировиною. В обовязки контролінгу закупівель входить також розрахунок ефективності роботи підрозділів з постачання.

Планування, прийняття рішень і керування інвестиціями і їх довгострокових наслідків і капіталовкладень вважаються найбільш значущими завданнями на підприємстві. Контролінг інвестицій у порівнянні з контролінгом поточної виробничої діяльності має ряд особливостей.

При прийнятті інвестиційних рішень повинні ставитися наступні запитання, а завдання контролерів - вчасно знайти відповіді на них:

інвестувати чи не інвестувати;

інвестувати зараз або в більш пізній період;

в який проект інвестувати (оцінка альтернатив);

в які обєкти інвестувати при однакових проектах;

виробляти далі продукцію або ліквідувати цей вид виробництва.

Інвестиційні бажання найчастіше перевищують фінансові можливості. Не кожна інвестиційна ініціатива залишиться існувати після економічної оцінки, тому скрупульозному і затратоємкому детальному аналізу звичайно передує грубий попередній вибір на основі стандартизованих критеріїв оцінки. Перевіряється збіг інвестиційних цілей з цілями підприємства і стратегічним планом, а також вже на цьому етапі можуть залучатися перші кількісні та якісні критерії (наприклад, величина капіталовкладень, термін експлуатації, економія витрат, можливості і перспективи ринку, розвиток конкуренції і т.д.).

Прямі завдання, властиві контроллінгу інвестицій наступні:

* оцінка передбачуваного інвестиційного проекту із застосуванням спеціального інструментарію;

* планування та координація інвестиційної діяльності в рамках стратегічного й оперативного планування на підприємстві;

* здійснення фінансово-економічних розрахунків по інвестиційним проектам (інвестиційний бюджет, план капіталовкладень та інвестиційна програма);

* контроль за реалізацією інвестицій, що включає поточні перевірочні розрахунки, а також контроль бюджету інвестиційного проекту.

Особливого значення набуває також координація інвестиційного контролінгу з контролінгом персоналу, контролінгом організаційної структури, контролінгом процесів виробництва.

Ще однією сферою, де активно використовується міць контролінгу, є управління проектами (проект-менеджмент).

Контролінг проектів представляє собою систему підтримки прийняття та доповнення управлінських рішень менеджера проектів, за допомогою якої оптимізуються цілі проекту і шляхи їх досягнення. Завдання проектного контролінгу з одного боку розглядаються як частина завдань проектного менеджменту, а з іншого боку - сприймаються як супроводжуюча функція - від початку до кінця проекту.

До завдань контролінгу проектів відносять:

1) підтримку менеджера проекту шляхом формулювання цілей проекту та критеріїв результативності;

2) вдосконалення системи вимірників та індексів для визначення відхилень і розрахунку ефективності проекту;

3) порівняння планів проекту (виробничих, почасових, витратних) з результатами (порівняння плану і факту);

4) пояснення результатів і удосконалення управлінських заходів;

5) розробку звітів та відповідних документів за проектом;

6) оптимізацію досвіду та накопичення знань з проекту.

Детальне планування проекту охоплює планування виробництва, якості, термінів, ресурсів, витрат і фінансових коштів.

Процес планування витрат, зокрема, включає:

1) зясування причин виникнення витрат (центрів витрат).

Необхідні фактори виникнення витрат для їх подальшого планування повинні бути правильно виявлені контролером;

2) визначення релевантних видів витрат.

Витрати класифікуються за первинними групами (на персонал, матеріали, субпідрядників і т.д.);

3) розподіл витрат по виробничих процесах.

Певні у 2-му пункті витрати розподіляються кількісно по конкретних виробничих процесах;

4) обєднання витрат.

У результаті калькулювання витрат можливі наступні їх групи:

- витрати по процесах;

- витрати за видами витрат;

- витрати по періодах (етапам реалізації проекту);

- витрати по споживчих груп і ринку і т.д.

При реалізації будь-якого проекту завжди виникають відхилення фактичних витрат від їх запланованих величин. Тому для контролерів дуже важливо вести правильний облік фактичних витрат і зіставляти їх періодично з планом, щоб мати можливість своєчасно виробити і здійснити коригувальні управлінські заходи.

На великому підприємстві може існувати кілька рівнів контролерів проектів. Контролер конкретного проекту допомагає сформулювати цілі та стратегію проекту, реалізує відповідний цикл контролінгу, зіставляє планові дані з результатами, пояснює результати, дає поради з управлінських заходів. Мультипроектний контролер складає "портфель" проектів підприємства, виявляє відносини і залежності між проектами, враховує фінансові та нефінансові взаємини окремих проектів з дочірніми підприємствами компанії, повідомляє окремим контролерам проектів дочірніх підприємств про взаємини цих проектів, доповідає головному контролеру головної компанії або керівництву компанії про єдиний портфелі проектів. Головний контролер аналізує підприємство як єдине ціле. Він звітує безпосередньо перед директором (президентом) компанії і може мати право "вето" на прийняття управлінських рішень.

Слід зазначити, що за останні 30 років намітилася стійка тенденція зміни функціональної області контролінгу. Відповідно, відбувається і трансформація структури завдань контролінгу при одночасному зниженні сукупних витрат на його функціонування, тобто ефективність контролінгу, як показує практика, зростає.

Як вже неодноразово було відзначено, контролінг став інструментом підтримки прийняття рішень. Обсяги контрольної функції знизилися за рахунок автоматизації, виявлення більшості відхилень здійснюється в компютерній системі, а контролер лише аналізує їх. Звітність складається максимально з урахуванням запитів і вимог менеджерів. Зменшення площі трикутника завдань, свідчить про відносне зниження витрат на систему контролінгу підприємства, інакше кажучи, про зростання ефективності її роботи. На сучасному західному підприємстві контролер, виконуючи навігаційну функцію, стає "діловим партнером" керівника.

Узагальнюючи вищевикладений матеріал можна відзначити, що контролінг існує на підприємстві в різноманітних видах. При цьому, кожен вид контролінгу виконує як типові задачі контролінгу, так і свої специфічні. Слід також відзначити, що служба контролінгу своєю роботою не заміщає керівників в процесі планування, не веде облік витрат замість інших підрозділів і не накопичує контрольно-аналітичну інформацію для власних потреб, але проводить постійну методичну, аналітичну, організаційну, координаційну та консультаційну підтримку процесів планування, обліку, контролю та аналізу з метою забезпечення керівників необхідною інформацією для ефективного управління підприємством і його структурними підрозділами. Тим самим служба контролінгу реалізує свою основну мету забезпечення ефективності системи управління компанією за допомогою інформаційно-аналітичної та методичної підтримки керівників усіх рівнів підприємства в процесі прийняття ними управлінських рішень по досягненню стратегічних та оперативних цілей бізнесу.

Контролінг як концепція підтримки системи управління послужила відповіддю на зміни зовнішніх умов функціонування організацій (підприємств). Еволюція функцій управління організацією з інтеграцією їх в систему контролінга відбиває основну тенденцію комплексного підходу до управління. Так, наприклад, планування еволюціонувало в комплексне програмно-цільове планування, управління збутом і продажами - в маркетинг, бухгалтерський і виробничий облік - в систему контролю і регулювання.

Якщо оцінювати сучасний стан контролінга, то більшість його систем забезпечують на підприємстві функціональність. По суті справи, сучасний контролінг працює з вторичними джерелами інформації, не виходячи в ті шари, які роблять на ефективність діяльності підприємства більш істотний вплив. Йдеться про такі напрями, як організація робочих місць і виробничих процесів на принципах наукової організації виробництва (за рахунок чого, за оцінками експертів, можна добитися зростання інтегральних показників ефективності на 15-30%). У наш час практично не зачіпаються проблеми управління інноваціями на підприємстві, де, за різними оцінками, закладений потенціал зростання ефективності близько 50-75%.

На малих підприємствах основні функції контролінга виконують або керівник фірми, або його заступник. При цьому багато завдань інтегруються і спрощуються. Наприклад, завдання розробки планів, їх координації і перевірки на ту, що реалізовується можна розглядати як єдине завдання, якщо її виконує сам керівник підприємства. Невеликі підприємства дуже рідко вирішують також проблеми купівлі інших фірм або продажу філій. На середніх по розмірах підприємств з моновиробництвом обєм функцій і завдань обліку, планування і звіту буде, природно, меншим в порівнянні з багатопрофільним підприємством.

Функції контролінга визначаються поставленими перед організацією цілями і включають ті види управлінської діяльності, які забезпечують досягнення цих цілей. До них відносяться:

4) підтримка процесу планування;

5) облік дня цілей управління;

6) контроль за реалізацією планів, у тому числі виявлення і аналіз відхилень;

7) оцінка протікаючих процесів і представлення звітності керівництву;

8) вироблення рекомендацій по можливих рішеннях і оцінка наслідків їх реалізації.

Контролінг орієнтований передусім на підтримку процесів ухвалення рішень. Він повинен забезпечити адаптацію традиційної системи обліку на підприємстві до інформаційних потреб посадовців, що приймають рішення, тобто у функції контролінга входить створення, обробка, перевірка і представлення системної управлінської інформації. Контролінг також підтримує і координує процеси планування, забезпечення інформацією, контролю і адаптації. Таким чином, у рамках функцій і завдань контролінга можна виділити методичних, организаційний, координаційний і консультаційний аспекти.

На обєм функцій контролінга, що реалізовуються в організаціях, впливають в основному наступні чинники:

9) економічний стан організації;

10) розуміння керівництвом і власниками організації важливості і корисності впровадження функцій контролінга;

11) розмір організації (чисельність зайнятих, обсяг виробництва);

12) рівень диверсифікації виробництва, номенклатури випускаючої продукції;

13) рівень конкуренції, що склався;

14) кваліфікація управлінського персоналу;

15) кваліфікація співробітників служби контролінга.

Як відзначалося вище, функції і завдання контролінга в різних організаціях мають істотні відмінності залежно від кількості функцій, що реалізовуються і завдань, і від особливостей їх реалізації. У загальному вигляді завдання контролінга можуть бути класифіковані по різних функціональних областях менеджменту.

1. У області обліку завдання контролінга включають створення системи збору і обробки інформації, істотної для прийняття управлінських рішень на різних рівнях керівництва. Це необхідно для розробки і підтримки надалі системи введення внутрішнього обліку, отримання інформації про протікання технологічних процесів. Важливим є підбір або розробка методів обліку, а також критеріїв для оцінки діяльності підприємства в цілому і його окремих підрозділів.

Основні завдання у сфері обліку.

16) збір і обробка інформації;

17) розробка і ведення системи внутрішнього обліку;

18) уніфікація методів і критеріїв оцінки діяльності організації і її підрозділів.

2. У області планування підтримка процесу полягає у формуванні і розвитку системи комплексного планування, розробці методів планування, визначенні необхідної для планування інформації, джерел інформації і шляхів її покращення

Система контролінга інформаційно підтримує розробку базисних планів підприємства (продажів, ліквідності, інвестицій і так далі), забезпечує координацію окремих планів за часом і змістом, перевірку складених планів на повноту реалізації і дозволяє скласти єдиний оперативний (річний) план підприємства. У рамках системи контролінга визначається, як і коли слід планувати, а також оцінюється можливість реалізації запланованих дій.

Служба контролінга не визначає що планувати, але розробляє технологію планування, виконуючи управлінську функцію ведення завдання планування на підприємстві. Відповідальність за реалізацію планів залишається в компетенції лінійних керівників.

Основні завдання контролінга в області планування :

19) інформаційна підтримка при розробці базисних планів (продажів, виробництва, інвестицій, закупівель);

20) формування і вдосконалення усієї "архітектури" системи планування;

21) встановлення потреби в інформації і часі для окремих кроків процесу планування;

22) координація процесу обміну інформацією;

23) перевірка пропонованих планів на повноту і реалізовується;

24) координація і агрегація окремих планів за часом і змісту;

25) складання звідного плану підприємства.

3. У області контролю і регулювання контроль за реалізацією планів припускає розробку методів ведення контролю, визначення місця його проведення і обєм. На підставі планових документів розробляються контрольні документи, в яких фіксується терміни проведення контролю і зміст контрольних операцій. Для цього заздалегідь визначаються допустимі відхилення контрольних величин. Відповідно до контрольних документів проводиться співставлення фактичних і планових характеристик і виявляється степінь досягнення поставленої мети. Далі проводиться аналіз відхилення із зясуванням причин їх появи. За результатами аналізу виробляється речення по зменшенню відхилень.

Основні завдання контролю і регулювання :

26) визначення параметрів, контрольованих в тимчасовому і со-держательном розрізах;

27) порівняння планових і фактичних показників для виміру і оцінки міри досягнення мети;

28) визначення допустимих меж відхилень величин;

29) аналіз відхилень, інтерпретація причин відхилень плану від факту і виробітку пропозицій для зменшення відхилень.

4. У області інформаційно-аналітичного забезпечення керівництва в завдання контролінга входять розробка архітектури інформаційної системи, стандартизація інформаційних каналів і носіїв і вибір методів обробки інформації. Система контролінга повинна забезпечувати збір, обробку і представлення керівництву істотної для ухвалення управлінських рішень аналітичної інформації.

Основні завдання цього напряму :

30) розробка архітектури інформаційної системи;

31) стандартизація інформаційних носіїв і каналів;

32) надання цифрових матеріалів, які дозволили б здійснити контроль і управління організацією;

33) збір і систематизація найбільш значущих для прийняття рішень даних;

34) розробка інструментарію для планування, контролю і прийняття рішень;

35) консультації по вибору заходів, що коригують рішення;

36) забезпечення економічності функціонування інформаційно-аналітичної системи.

5. Спеціальні функції і завдання. У завдання контролінга входить також проведення спеціальних досліджень, що визначають стан і тенденції розвитку організації (підприємства) в ринкових умовах.

У кожному окремому випадку навіть основні функції служби контролінга залежать від багатьох обставин, але якщо узагальнити існуючу практику підприємств, то можна отримати деякий перелік найбільш спеціальних функцій, що часто зустрічаються, і завдань контролінга, представлений нижче:

37) збір і аналіз даних про зовнішнє середовище: ринки грошей і капиталів, конюнктура галузі, урядові економічні програми;

38) порівняння з конкурентами;

39) обгрунтування доцільності злиття з іншими фірмами;

40) проведення калькуляції для особливих замовлень;

41) розрахунки ефективності інвестиційних проектів.

Багато економістів головне завдання контролінгу вбачають у координації різних функціональних блоків на підприємстві, зокрема окремих ланок системи управління. Необхідність функції координації випливає з розділення системи управління на складові: організація, система планування та контролю, інформаційна система, система управління персоналом, система цілей i принципів управління.

Проблематика дефіциту координації досить часто проявляється за децентралізованого прийняття фінансових рішень і у разі якщо ці рішення є взаємозалежними, що означає: результати діяльності (досягнення поставлених цілей) одного носія рішень залежать від інших децентралізованих носіїв рішень, і навпаки.

Делись добром ;)