Аналіз використання персоналу підприємства

контрольная работа

2. Аналіз використання робочого часу

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться щодо кожної категорії працівників, щодо кожного виробничого підрозділу і в цілому по підприємству.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності персоналу (Ч), кількості відпрацьованих днів одним працівником у середньому за 1 рік (Д) і середній тривалості робочого дня (Т):

(6)

Зміна фонду робочого часу за рахунок:

* чисельності працівників:

(7)

* кількості відпрацьованих днів одним працівником (цілодобові втрати робочого часу):

(8)

* середньої тривалості робочого дня (внутрішньозмінні втрати робочого часу):

(9)

Для виявлення причин цілодобових і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу. Втрати можуть бути викликані різними обєктивними і субєктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації; захворюваннями працівників з тимчасовою втратою працездатності; простоями через несправність устаткування, машин, механізмів; простоями через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива; прогулами та ін.

Кожен вид втрат аналізується детальніше, особливо ті, які залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових інвестицій і дозволяє швидко отримати віддачу.

Необхідно враховувати і непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу у результаті виготовлення забракованої продукції і виправлення браку, а також у звязку з відхиленнями від технологічного процесу, що їх відображено у звіті з праці.

У процесі аналізу виявляється ефективність використання робочого часу і підраховується величина його втрат та невиробничі витрати, досліджуються причини виникнення таких втрат, відпрацьовуються заходи щодо усунення недоліків у роботі підприємства.

Приклад 3

Причини цілоденних витрат робочого часу вивчаються на основі планового та фактичного балансів робочого часу одного робітника, складених на підставі даних бізнес-плану та ф. № 2-ПВ (табл. 2).

Таблиця 2 - Аналіз балансу робочого часу одного працівника, днів

Показник

План

Звіт

Відхилення

від плану

Календарний фонд часу

365

365

-

Вихідні та святкові дні

116

116

-

Число робочих днів

249

249

-

Неявки на роботу - всього

34,7

44,26

+ 9,56

у тому числі:

чергові відпустки

24

22,56

- 1,44

відпустки з навчання

4

2

-2,00

відпустки з вагітності та пологами

4

3

- 1

хвороби

2

3,7

+ 1,7

виконання громадських та державних обовязків

0,7

1,0

+ 0,3

неявки з дозволу адміністрації

-

8,00

+ 8,00

прогули

-

4,00

+ 4,00

Число явок на роботу

214,3

204,74

-9,56

Середня тривалість робочого дня, год.

8,00

7,89

- 0,11

Середньооблікова чисельність робітників

2000,00

1940,00

- 60,00

Дані таблиці 2 свідчать про наявність на підприємстві цілозмінних і внутрішньозмінних втрат робочого часу. Так, порівняно з плановою кількістю днів, відпрацьованих 1 робітником, зменшилася на 9,56 дня, середня тривалість робочого дня скоротилася на 0,11 год. (1,37 %).

Цілоденні втрати робочого часу зявились у звязку зі зростанням тривалості хвороб, неявками з дозволу адміністрації та прогулами. У цілому цілоденні втрати робочого часу на 1 робітника становили 14 днів (1,7 + 0,3 + 8 + 4), і були частково компенсовані скорочення тривалості чергових відпусток на 1,44 дня, відпусток з навчання на 2 дні, з вагітності та пологів - на 1 день.

Зменшення відпусток з навчання негативно вплине на підвищення кваліфікації і відтворення робочої сили.

Неявки з дозволу адміністрації і прогули є результатом порушенням законодавства про працю; вони свідчать про поганий стан трудової дисципліни. Компенсація цілоденних втрат робочого часу за рахунок скорочення тривалості чергових відпусток і відпусток з навчання неприпустима, тому що, з одного боку, веде до перевтоми робітників і порушення трудового законодавства, а з іншого, - до скорочення бюджету часу у майбутньому періоді. Тому цілоденні втрати робочого часу на одного робітника становили в середньому 12 днів (8 + 4) і на всю чисельність - 23280 днів (12 · 1940). Це резерви зростання продуктивності праці та обсягу виробництва.

Аналіз причини та частота неявок на роботу з дозволу адміністрації надає можливість опрацювати ефективні заходи громадського і адміністративного впливу до порушників трудової дисципліни та скорочення цілоденних втрат.

За даними табл. 2, внутрішньозмінні втрати робочого часу 1 робітника становили у середньому 0,11 години за кожну зміну, а на всю чисельність за рік - 43,69 тисячі людино-годин (0,11 * 204,74 * 1940).

Необхідно зазначити, що розрахунок втрат робочого часу не повністю відображає дійсний стан справ, оскільки до такого розрахунку входять втрати робочого часу тривалістю до 15 хвилин, які не документуються.

Розмір внутрішньозмінних втрат тривалістю до 15 хвилин розраховується за даними фотографії робочого дня, їх вивчення дозволяє вивчити причини внутрішньозмінних втрат робочого часу та розробити заходи щодо їх усунення.

Найважливішими причинами таких втрат робочого часу є незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, енергоресурсами, інструментами, технологічною документацією, поганий та «нічний стан» обладнання, некомплектністю залишків, незавершені виробництва, запізнення на роботу, передчасне залишення робочого місця, інші організаційно-господарські причини.

Окрім цілоденних та внутрішньозмінних простоїв на промислових підприємствах, мають місце невиробничі втрати робочого часу на виготовлення бракованої продукції чи на виправлення браку, витрати робочого часу у звязку зі зміною умов праці, конструкцій виробів та технології виробництва. Ці невиробничі втрати робочого часу визначаються за доплатними листками, нарядами на оплату з відмітною рискою по діагоналі, (за виконання понаднормових робіт), за актами (повідомленнями і відомостями про брак), іншим.

Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на фактичний середньогодинний виробіток продукції у звітному періоді (В):

. 10

Після вивчення екстенсивності використання персоналу потрібно проаналізувати інтенсивність його праці.

Поліпшення використання робочого часу - важливий резерв збільшення продуктивності праці та обсягу виробництва. Його оцінка проводиться шляхом обчислення коефіцієнта зайнятості робітників (Кз):

,

де t - підсумковий час зайнятості за одну зміну всіх робітників, хв; Тз - тривалість однієї робочої зміни, хв; Ч - кількість робітників, осіб.

Делись добром ;)