1.1 Заробітна плата як основна форма трудових доходів: її сутність, функції і принципи

Заробітна плата є елементом доходу найманого робітника, фор-мою економічної реалізації права власності на ресурс праці, що йому належить. Разом з тим для роботодавця вона є одним з еле-ментів витрат на виробництво.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором, власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата класифікується:

1) за видами -- основна й додаткова, а всередині видів -- за окремими елементами;

2) за працівниками облікового і необлікового складу (безлюдний фонд заробітної плати);

3) за категоріями персоналу -- заробітна плата промислово-виробничого персоналу, у т.ч. робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), службовців, молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), учнів і заробітна плата непромислового персоналу.

Основний елемент заробітної плати -- її ставка. Однак він не враховує індивідуальних відмінностей у здібностях працівників, їх фізичній силі і витривалості, швидкості реакції, ретельності та ін., що неминуче впливають на результат праці. Тому в структурі за-робітної плати варто виділити ще один елемент -- змінну частину, що відображає розходження в індивідуальних результатах трудової діяльності (премії, доплати, відрядний заробіток і т. ін.). Крім того, існують різні види доходів, які працівник може отримувати тому, що працює в даній організації (матеріальна допомога, оплата харчу-вання, оплата путівок і лікування, коштовні подарунки, додаткове медичне і пенсійне страхування тощо). У сукупності заробітну плату й ці види доходів можна розглядати як трудовий дохід працівника даної організації.

До ринкових чинників впливу на ставку заробітної плати й конюнктуру ринку праці варто віднести такі:

1) зміни попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг, при виробництві яких використовується дана праця;

2) корисність ресурсу для підприємця -- співвідношення вели-
чини надможливого доходу від використання чинника праці і надможливих витрат на цей чинник;

3) еластичність попиту на працю за ціною, тобто реакція попиту
на коливання ціни праці;

4) взаємозамінність ресурсів, можливість заміщення живої пра-ці більш продуктивною технікою;

5) зміна цін на споживчі товари й послуги;

6) неринкові чинники: державне регулювання, повязане із
встановленням мінімального рівня заробітної плати, рівня гаранто-ваних законодавством компенсаційних виплат, а також: заходи ре-гулювання зайнятості та захисту внутрішнього ринку праці.

Суть заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує у фазах суспільного виробництва. Зазначимо, що заробітна плата виконує три основні функції і низку менш вагомих функцій. Основ-ними її функціями є: стимулююча, відтворювальна, соціальна, формування платоспроможного попиту населення, вимірювально-розподільча, ресурсорозміщувальна.

Стимулююча функція -- встановлення залежності заро-бітної плати працівника від його трудового внеску, від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Така залежність викликає зацікавленість працівника у постійному поліпшенні ре-зультатів своєї праці.

Відтворювальна функція -- забезпечення працівників, а та-кож: членів їхніх родин необхідними життєвими благами для відтво-рення робочої сили, відтворення поколінь. Ця функція тісно повя-зана з особливостями державного регулювання заробітної плати, встановленням на законодавчому рівні такого мінімального її роз-міру, який забезпечував би відтворення робочої сили.

Функція формування платоспроможного попиту населення відображає звязок платоспроможного попиту, під яким розуміється форма вияву потреб, забезпечених коштами покупців, і виробництва споживчих товарів. Оскільки платоспроможний попит формується під впливом двох основних чинників -- потреб і доходів суспільства, то за допомогою заробітної плати в умовах ринку встановлюються не-обхідні пропорції між: товарною пропозицією та попитом.

Вимірювально-розподільча функція -- відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими ро-бітниками і власниками засобів виробництва. За допомогою заробітної плати визначається індивідуальна частка у фонді спожи-вання кожного учасника виробничого процесу відповідно до його трудового внеску.

Ресурсорозміщувальна функція нині істотно зростає через мінімальне державне регулювання розміщення трудових ресурсів. Суть її полягає в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах.

При ослабленні однієї із зазначених функцій слабшають інші, тому визначення міри їх взаємозвязку і пропорційності -- важлива умова мотивації високопродуктивної праці.

Для реалізації зазначених вище функцій заробітної плати треба дотримуватись таких найважливіших принципів:

Підвищення реальної заробітної плати у міру зростан-ня ефективності виробництва і праці. Цей принцип повяза-ний з дією обєктивного економічного закону збільшення потреб,
відповідно до якого більш повне їх задоволення можливе тільки при
розширенні можливостей отримувати за свою працю більшу кіль-кість матеріальних благ і послуг. Така сама можливість повинна
бути увязана з результатами виробничої діяльності, з ефективністю
праці.

Забезпечення випереджальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання серед-ньої заробітної плати (чи темпів зростання обсягів випуску
продукції порівняно з темпами зростання фонду споживан-ня). Сутність цього принципу -- максимізація трудових доходів на
основі розвитку і підвищення ефективності виробництва. Дотри-мання його забезпечує безперервність процесу нагромадження, роз-ширеного відтворення і є неодмінною умовою розвитку та про-цвітання підприємства. Порушення цього принципу призводить до
виплати незабезпечених товарами грошей, а отже, до інфляції,
застійних явищ в економіці країни.

Диференціація заробітної плати залежно від трудо-вого внеску працівника в результати діяльності підприєм-ства, змісту й умов праці, району розташування підпри-ємства, його належності до певної галузі (останнє встанов-лює Кабінет Міністрів України). Цей принцип ґрунтується на необхідності посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації своєї праці, забезпеченні високої якості продукції.Рівна оплата за рівну працю. В умовах ринку цей при-нцип запобігає дискримінації в оплаті праці за статтю, віком, на-ціональністю та ін., забезпечує дотримання принципу справедли-вості в розподілі всередині підприємства чи фірми, що допускає адекватне оцінювання однакової праці через її оплату.

Заробітна плата виплачується в грошових, знаках,
банківськими чеками, через ощадний банк чи в натурально-
му вираженні.

Працівники за сумісництвом одержують заробітну
плату за фактично виконану роботу.

Оплата праці працівників регулюється прибутковим
податком.

Облік впливу на заробітну плату ринку праці. На ринку
праці представлений широкий діапазон заробітної плати як у дер-жавних і приватних компаніях, так і в неорганізованому секторі, де
робоча сила не охоплена профспілками і плата за працю повністю
визначається адміністрацією. Ринок праці -- це галузь, де остаточно
формується оцінка різних видів праці. Заробітна плата конкретного
працівника тісно повязана з його становищем на ринку праці і, крім
того, ситуація на цьому ринку визначає можливість зайнятості.

Простота, логічність і доступність форм і систем
оплати праці забезпечують широку поінформованість про суть
систем оплати праці. Стимул стає таким тільки тоді, коли працівник
має про нього зрозумілу й докладну інформацію.

Найдоцільніше класифікувати принципи організації заробітної плати відповідно до її функцій, на реалізацію яких вони спрямо-вані. Кожен принцип повязаний не з однією, а з сукупністю фун-кцій. Проте можна виділити головну функцію, виконання якої на-самперед передбачає конкретний принцип.