Аналіз ефективності інноваційних конкурентних стратегій компанії "Apple"

курсовая работа

1.2 Огляд сучасних підходів до розробки та впровадження інноваційних конкурентних стратегій

На результати господарської діяльності великий вплив має технічний розвиток. У звязку з його багатовекторністю і великою складністю, важливого практичного значення набуває регулярна система управління інноваційними процесами на підприємстві. Процес управління інноваційною діяльністю дозволяє здійснювати ефективний вибір стратегічних програм і проектів та забезпечує належний рівень і своєчасність впровадження інноваційної системи у практичну підприємницьку діяльність.

Процес вибору стратегічних програм і проектів і забезпечення впровадження їх у практику включає такі основні етапи:

- установлення цілей - визначення, ранжування, виділення пріоритетів;

- підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

- варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

- програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технологічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

- супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.

Цілі та пріоритети інноваційної діяльності визначаються, виходячи із загальної стратегії підприємства, вони можуть відображати потреби розвязання таких проблем:

- кардинального підвищення якості продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринках;

- розробки і впровадження ресурсозберігаючих технологій (енергозберігаючих);

- скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення умов та безпеки праці;

- здійснення всебічної екологізації виробництва з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища.

Типовий зміст програми інноваційної діяльності підприємства:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи;

- створення та освоєння нових видів продукції і підвищення якості тих видів, що виготовляються;

- впровадження прогресивних технологій, модернізація та автоматизація виробничих процесів;

- загальні результати здійснення заходів технічного розвитку. [11]

Такий підхід у певній мірі забезпечує здійснення правильного вибору стратегічної програми і процесу впровадження інноваційної стратегії, що в результаті сприяє підвищенню ефективності всієї господарської діяльності.

Процес обґрунтування і розробки інноваційної стратегії підприємства повязаний з управлінням змінами і його підприємницькою поведінкою. У звязку з цим, останніми роками на багатьох фірмах промислово розвинутих країн Заходу стала активно впроваджуватись інноваційна модель підприємництва, яка передбачає пошук нових шляхів розвитку підприємства. Це дає змогу говорити про управління ростом конкуренції, або інноваціями, які включають формування напрямків економічного прориву, розробку механізмів управління ризиком і відносин з покупцями, створення мережі обміну технологіями і ноу-хау. В даній моделі управління важливу роль відіграє інноваційний настрій управлінських робітників всіх рівнів, нейтралізація опору змінам, стимулювання різного роду ініціатив, ефективна організаційна структура.

Стратегія розвитку підприємства в інноваційній моделі підприємництва базується на постійному пошуку, прагненні до розширення ринку товарів. Така стратегія повинна передбачати створення і постійне підтримування вигідного технологічного випередження.

Подібну конкурентоспроможну модель підприємницької діяльності характеризують невеликі підрозділи, укомплектовані висококваліфікованими спеціалістами: невелике число рівнів управління; структура, заснована на інноваційних вподобаннях спеціалістів; технологічні процеси, орієнтовані на запити покупців. У цій моделі основна увага повинна звертатись на підбір висококваліфікованого персоналу, створення передової наукової бази виробництва і випередження конкурентів в оновленні технологій виробництва товарів. Від цього залежить вибір стратегії підприємництва і економічна безпека підприємства в цілому.

Необхідно відмітити, що інноваційна стратегія підприємства тісно повязана з виробничою стратегією, що забезпечує випуск продукції на основі використання нових технологічних і технічних рішень. [8]

Реалізація інноваційної стратегії підприємства вимагає створення адекватної системи управління. Якщо керівництво усвідомило значення інновацій для розвитку підприємства, то рішення має бути доведене до всього колективу. В цьому випадку відкривається широке поле діяльності для професіонального організатора.

Досвід великих промислових країн свідчить про те, що організаційна структура підприємства має відповідати стратегії його розвитку. Професійному організатору не слід замикатись в своєму колі завдань і обовязків. Він повинен вміти вловлювати нові тенденції в розвитку підприємства, намагатись, по можливості, впливати на них. Тільки в такому випадку знання і досвід організатора можуть бути своєчасно використані для підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємства.

Основні напрямки діяльності менеджера в інноваційній сфері підприємства:

1) обґрунтування і розробка стратегії розвитку підприємства (включаючи інноваційну) і адекватний механізм її реалізації;

2) розробка нових і модернізація існуючих методів управлінської діяльності на підприємстві;

3) обґрунтування і розробка системи стимулювання інноваційної діяльності;

4) розробка нових форм організації інноваційного процесу;

5) формування в колективі підприємства творчого клімату;

6) розробка нових моделей використання робочого часу;

7) реалізація проектів впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Відповідно до цього, в сучасних умовах особливу актуальність набуває технологічний менеджмент, який передбачає розробку методів управління впровадженням нових технологічних процесів на підприємстві.[9]

Сучасне підприємство, яке орієнтується на використання передових технологій, має вирішувати такі задачі, що повязані між собою:

- розробка способів швидкого освоєння нових технологій;

- розробка способів ефективного використання нових технологічних процесів у відповідності з ринковими потребами;

- забезпечення поєднання способів застосування нових технологій і нових форм організації праці.

Для успішного вирішення цих завдань підприємство повинне усвідомити необхідність комплексного або інтегрального підходу до технологічного менеджменту, у відповідності з яким пропонується розробка і впровадження нових технологій управлінської діяльності (рис. 1.1):

- стратегічний технологічний менеджмент;

- тактичний технологічний менеджмент;

- оперативний технологічний менеджмент.

Стратегічний технологічний менеджмент представляє формування довгострокових технологічних цілей розвитку підприємства і їх урахування при розробці стратегії розвитку підприємства.

У рамках стратегічного технологічного менеджменту повинні вирішуватися пріоритетні проблеми, повязані з оптимізацією технологічного потенціалу підприємства:

1) вибір технологій, які відповідають потребам підприємства;

2) вибір способу створення або придбання технологій повинен передбачати оцінку всіх альтернативних джерел отримання технологій, що відповідає цілям підприємства:

- реалізація внутрішніх можливостей забезпечення технологією, розробка технологічних процесів власними силами підприємства;

- пошук внутрішніх джерел забезпечення технологічними процесами.

3) вибір способу розпорядження технологією може передбачати основні альтернативи:

- використання технологій, розроблених на підприємстві;

- придбання технологій за межами підприємства у формі технологічних угод.

Реалізація завдань стратегічного характеру значно розширює область в сфері технологічного менеджменту.

Тактичний технологічний менеджмент націлений на розвязання таких завдань:

- вибір конкретних видів технологічних процесів, визначення технологічного потенціалу, необхідного підприємству для випуску продукції в даний момент і на довгострокову перспективу;

- визначення способів використання технологічних процесів;

- розробка організаційних структур, необхідних для здійснення обраної технологічної стратегії.

Оперативний технологічний менеджмент передбачає розробку механізму реалізації виробничої технологічної стратегії у відповідності з короткостроковими цілями розвитку підприємства. Він акцентує увагу на конкретних НДДКР, їх кадровому і фінансовому забезпеченні.

Реалізація інтегрального підходу до технологічного менеджменту потребує відповідних змін в організаційній структурі підприємства. Для цих цілей можуть створюватись спеціальні підрозділи у вигляді технологічних груп, функції яких повинні відповідати змісту і завданням технологічного менеджменту, існуючій організаційній структурі управління підприємством.

Вивчення і аналіз досвіду інноваційної діяльності американських компаній дозволяє виділити три різні організаційні форми:

_ послідовна;

_ паралельна;

_ інтегральна.

Послідовна форма, передбачає поетапне проведення інноваційної діяльності, почергово в усіх функціональних підрозділах компанії (рис. 1.2)

Паралельна форма організації інноваційної діяльності передбачає проведення усіх видів робіт по проекту одночасно у всіх структурних підрозділах підприємства. Принципова схема даної форми інноваційної діяльності представлена на рис. 1.3.

Інтегральна форма (метод спільного конструювання) інноваційної діяльності базується на матричній системі організації управлінської діяльності. В системі поряд з функціональними і виробничими підрозділами організовуються спеціальні проектні цільові групи на чолі з керівником інноваційного проекту, який виконує координуючі функції. Як правило, на великих американських фірмах такі форми часто реорганізуються в самостійні науково-виробничі комплекси з розробки нових сфер підприємницької діяльності.

У тому випадку, коли в американських компаніях інноваційна діяльність стає нормою, а не виключенням, матрична структура приймає наступний вигляд (рис. 1.4).

Особливою формою організації управління інноваційною діяльністю, яка активно використовується американськими компаніями в останні роки, є створення внутрішньофірмових венчурних підприємств. Вони формуються на великих американських фірмах з ціллю розвитку стратегічно важливих аспектів науково-дослідної діяльності і підтримки приватних інноваційних проектів окремих груп спеціалістів, а інколи і окремих співробітників - новаторів.

Так, наприклад, компанія General Electric має 30 венчурних підприємств, що діють у різних стратегічних сферах господарювання, американська корпорація АТТ створила 50 фірм-новаторів, які функціонують у даній системі. [9]

Отже, важливим аспектом успішної реалізації інноваційної стратегії підприємства має бути розробка особливої системи стимулювання інноваційної діяльності, формування інноваційної культури.

Делись добром ;)