Стилі керівництва, формування та особливості застосування в управлінні персоналом (за матеріалами відкритого акціонерного товариства "Киянка" м. Києва)

курсовая работа

1.2 За Ренсісом Лайкертом

Він узагальнив реальні методи управління і розташував їх на деякому континуумі від 1 до 4.

У моделі № 1 (експлуататорсько-авторитарна) керівник не довіряє підлеглим, рідко підключає їх до прийняття рішень, а завдання спускаються зверху вниз вже готовими. Основний стимул - страх і загроза покарання, а винагороди тут випадкові. Формальна і неформальна організації знаходяться у протиборстві.

Модель № 2 (прихильно-авторитарна) припускає, що керівництво удостоює підлеглих деякою довірою, але як господар слугу. Частина рішень делегується вниз, але приймаються вони в суворо визначених межах. Винагорода тут дійсна, а покарання - потенційне, і обидва використовуються для мотивації працівників. Взаємодія здійснюється через поблажливість з боку керівника і обережності - у підлеглого.

У моделі № 3 (консультативно-демократична) керівництво проявляє велику, але не остаточну довіру до підлеглих. Загальні питання вирішуються вгорі, приватні делегуються вниз. Неформальна організація може і не виникнути, але якщо вона існує, то розбіжність із формальної часткове.

Нарешті, модель № 4 характеризує повну довіру. Процес прийняття рішень розосереджений по всіх рівнях, хоча і інтегрований. Потік комунікацій йде не тільки вгору-вниз, але й горизонтально. Працівники мотивуються на краще виконання через участь у прийнятті рішень, що стосуються встановлення цілей організації. Дружнє взаємодія з високим рівнем довіри присутня в організаціях з таким типом керівництва. Формальна і неформальна організації, як правило, збігаються.

Лайкерт назвав модель № 1 орієнтованої на завдання з жорстко структурованою системою управління, а модель № 4 - орієнтованої на взаємини, в основі яких лежить бригадна організація праці, колегіальне управління, делегування повноважень і загальний контроль. Моделі № 2 і № 3 є проміжними.

Рис.1.2

Теорії “X” та “Y” МакГрегора.

Широку популярність набула "Теорія X" і "Теорія Y" Дугласа Макгрегора, розроблена в 1957 році.

Керівники груп з високою і низькою продуктивністю класифікувалися в межах від однієї крайності - зосередженні на роботі ("Теорія X") - до іншої - зосередження на людині ("Теорія Y").

"Теорія X" описує риси авторитарного стилю керівництва: жорсткий контроль, примусову працю, негативні санкції, акцент на матеріальних стимулах. "Теорія Y", навпаки, говорить про демократичний стиль керівництва: використання творчих здібностей підлеглих, гнучкий контроль, відсутність примусу, самоконтроль, прагнення до відповідальності, моральні стимули, зацікавленість в праці, участь в управлінні.

Делись добром ;)