Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія"

курсовая работа

2. Опис підприємства, як кібернетичної системи

Посилення взаємозвязаної всіх сторін діяльності організації (виробничої, фінансової, маркетингової, соціальної, екологічної та інше), а також розширення, ускладнення і інтенсифікація як внутрішніх, так і зовнішніх відносин привели до формування в середині XX сторіччя так званого системного підходу до управління.

Він розглядає організацію як цілісну сукупність різних видів діяльності і елементів, що знаходяться в суперечливій єдності і у взаємозвязку із зовнішнім середовищем, припускає облік впливу всіх чинників, що впливають на неї, і акцентує увагу на взаємозвязках між її елементами.

Відповідно до нього управлінські дії не просто функціонально витікають один з одного (на цьому робив акцент процесний підхід), а всі без виключення надають один на одного як безпосередню, так і опосередковану дію. Через цю зміну в одній ланці організації неминуче викликають зміни в інших, а зрештою в ній в цілому.

Тому кожний керівник, ухвалюючи власні рішення, повинен враховувати їх вплив на загальні результати, а основна мета менеджменту полягає в інтеграції елементів організації, пошуку механізмів збереження.

Системний підхід в управлінні ґрунтується на тому, що всяка організація є системою, що складається з частин, кожна з яких володіє своїми власними цілями. Керівник повинен виходити з того, що для досягнення загальних цілей організації необхідно розглядати її як єдину систему. При цьому прагнути виявити і оцінити взаємодію всіх її частин і обєднати їх на такій основі, яка дозволить організації в цілому ефективно досягти її цілей. (Досягнення цілей всіх підсистем організації явище бажане, але майже завжди не реальне).

Системний підхід - це підхід до дослідження обєкту (проблеми, явища, процесу) як до системи, в якій виділені елементи, внутрішні і зовнішні звязки, найістотнішим чином впливаючи на досліджувані результати його функціонування, а цілі кожного з елементів, виходячи із загального призначення обєкту.

Можна також сказати, що системний підхід - це такий напрям методології наукового пізнання і практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого обєкту як складної цілісної соціально-економічної системи.

Далі розглянемо основні принципи системного підходу:

1. Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.

2. Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня - елементам вищого рівня. Реалізацію цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація є взаємодією двох підсистем: управляючої і керованої. Одна підкоряється іншій.

3. Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозвязку в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

4. Множинність, що дозволяє використовувати безліч кибернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити певні висновки, а точніше відмінність системного і традиційного ( аналітичного) підходів. Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретного замовника і забезпечують реальність його реалізації.

Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення представлені на рис.1.

"right">Рис.1. Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення

Розглянемо зміст компонентів, представленого на рис.1 «чорного ящика».

«Вхід» системи характеризується параметрами проблеми, які необхідно вирішити по конкретних ринках (вимоги споживачів результати сегментації, якість обєкту, обєми продажів терміни поставок, ціни і т.п.).

На «виході» системи - рішення, виражене кількісно або якісно, що має певний ступінь адекватності і вірогідність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованого результату.

До компонентів «зовнішнього середовища» системи відносяться чинники макро- і мікросередовища фірми, інфраструктура регіону, що впливає на якість управлінського рішення. До цих чинників відносяться міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні, економіка, технічний стан, соціально-демографічні, природно-кліматичні, культурні і інші чинники країни, чинники інфраструктури регіону (ринкова інфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура, промисловість, транспорт, звязок і ін.), чинники, що характеризують конкретні звязки фірми (особи, що ухвалює рішення) з іншими фірмами, організаціями, посередниками, конкурентами і т.д.

Зворотний звязок характеризує різну інформацію, що поступає від споживачів до особи, що ухвалила рішення (до «процесу»), або до особи, від якої поступила інформація за рішенням проблеми («вхід»). Надходження інформації зворотного звязку може бути повязано з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів про уточнення або доробки рішення, появою новин і іншими чинниками.

Процес ухвалення рішення включає наступні операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми і формулювання цілей; пошук інформації; її обробка; виявлення можливостей ресурсного забезпечення; ранжирування цілей; формулювання завдань; оформлення необхідних документів; реалізація завдань. Вживання системного підходу до процесу ухвалення управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми, систему її рішення, взаємозвязки компонентів системи і черговість їх вдосконалення.

З метою економії часу і засобів на розробку управлінського рішення рекомендується наступна черговість вдосконалення (формування, відробітки) компонентів «чорного ящика»

Делись добром ;)