Стратегічне управління підприємством

курсовая работа

4. Стратегічний контроль зовнішнього середовища

Стратегічний контроль не направлений на зясування того, правильно чи неправильно здійснюється реалізація стратегії. Його завданням є зясування того, чи призведе реалізація стратегії до досягнення поставлених цілей. Це завдання і визначає те, як будується система стратегічного контролю.

Стратегічний контроль -- це особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного звязку.

Для того щоб система стратегічного контролю була ефективною, вона повинна задовольняти цілому ряду вимог. Найбільш істотними вимогами до надходить із системи контролю інформації є наступні:

- інформація повинна надходити своєчасно, щоб можна було прийняти необхідні рішення щодо коригування стратегії;

- інформація повинна містити правильні дані, які адекватно відображають стан контрольованих процесів;

- на інформації повинно бути вказано точний час її отримання та точний час, до якого вона належить.

Система стратегічного контролю включає в себе чотири основних елементи. Перше - це встановлення тих показників, за якими буде проводитися оцінка реалізації стратегії. Зазвичай ці показники безпосередньо повязані з тією стратегією, яку реалізує організація. Вважається, що існує кілька цілком певних груп показників, за якими фіксується стан організації. Такими групами показників є:

- показники ефективності;

- показники використання людських ресурсів;

- показники, що характеризують стан зовнішнього середовища;

- показники, що характеризують внутрішньоорганізаційні процеси.

Другим елементом системи стратегічного контролю є створення системи вимірювання і відстеження стану параметрів контролю. Це дуже важке завдання, оскільки в багатьох випадках виміряти їх не так вже просто. [4;ст. 78]

Існує чотири можливих підходи до побудови систем вимірювання і відстеження.

Перша система - це система контролю на основі ринкових показників функціонування фірми. Тут можуть вимірюватися ціни на продукти фірми, ціни на акції фірми і дохід на інвестований капітал

Другий підхід - це вимірювання і відстеження стану виходу різних підрозділів організації. У цьому випадку окремим підрозділам (структурним одиницям) організації встановлюються цілі, і після цього оцінюється те, наскільки вони виконують поставлені їм завдання.

Третій елемент системи контролю - порівняння реального стану параметрів контролю з їх бажаним станом. При проведенні даного порівняння менеджери можуть зіткнутися з трьома ситуаціями: реальний стан вище (краще) бажаного, реальний стан відповідає бажаному і, нарешті, реальний стан гірше бажаного.

Четвертий, заключний елемент - оцінка результату порівняння і прийняття рішення по коригуванню.

Проведення коригування проходить за наступною схемою. Насамперед проводиться перегляд параметрів в контролю. Для цього усвідомлюється те, наскільки вибрані параметри контролю і визначене для них бажаний стан відповідають встановленим цілям організації та обраної стратегії. Якщо виявляється протиріччя, то відбувається коригування параметрів. Якщо ж параметри контролю не суперечать цілям і стратегіям, то починається перегляд цілей. Для цього керівництво порівнює обрані цілі з поточним станом середовища, в якому доводиться функціонувати організації. Може статися так, що зміна умов унеможливлює досягнення поставлених цілей. У такому випадку вони повинні бути скоректовані. Але якщо середовище дозволяє організації і далі йти до поставлених цілей, то слід процес коригування перевести на рівень стратегії фірми.

Перегляд стратегії передбачає зясування того, не привели чи зміни в середовищі до того, що реалізація обраної стратегії надалі стає скрутної або ж стратегія вже не зможе привести організацію до поставлених цілей. Якщо це так, то слід провести перегляд стратегій. Якщо ні, то причини незадовільної роботи організації треба шукати в її структур е або в системі і Інформаційні забезпечення, або ж у функціональних системах забезпечення діяльності організації. Може виявитися, що і в цих областях все нормально. Тоді причину неуспішної роботи організації треба шукати на рівні окремих операцій і процесів. У цьому випадку коректування повинна торкнутися того, як співробітники виконують свою роботу, і бути спрямована на поліпшення систем мотивування, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення організації праці та внутрішньоорганізаційні відносин і т.п. [4;ст. 92]

Проведення стратегічного контролю має дуже велике значення для організації, більше того, неправильно організована робота з контролю може створювати труднощі в роботі організації і навіть наносити їй шкоду. До числа можливих негативних проявів функціонування системи контролю належать такі:

- підміна цілей організації параметрами контролю в результаті того, що співробітники починають орієнтувати свою діяльність на ті показники, за якими їх контролюють;

- надмірне контролювання діяльності підрозділів і співробітників;

- перевантаження керівників інформацією, що надходить із системи контролю.

Делись добром ;)