Трудові ресурси

контрольная работа

3. Наймані працівники та їхні обєднання як субєкти соціального партнерства

Субєкт соціально-трудових відносин - це юридична або фізична особа, яка володіє первинними носіями права у соціально-трудових відносинах. Субєктами соціально-трудових відносин виступають наймані працівники, обєднання найманих працівників або їхні органи, роботодавці, обєднання роботодавців або їхні органи, органи законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Відрізняють чотири групи субєктів соціально-трудових відносин.

Перша група - первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава).

Друга група - представницькі організації та їхні органи (обєднання роботодавців, обєднання найманих працівників, органи влади і управління).

Третя група - органи соціального діалогу (Національна рада соціального партнерства, органи в галузях, регіонах, на підприємствах).

Четверта група - органи, які усувають наслідки можливих конфліктів, попереджують загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри та інші інформаційні консультативні формування).

Одним із основних і найбільш масових субєктів соціально-трудових відносин є наймані працівники та їхні представницькі органи (до 90% економічно активного населення має статус найманого персоналу). Наймані працівники є найбільш незахищеною стороною соціально-трудових відносин порівняно з роботодавцями.

Найманий працівник - це фізична особа (громадянин) , яка перебуває у трудових відносинах із роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) та безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів.

Зараз в Україні структура субєктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є такою. На рівні підприємства субєктом виступає сам працівник, як носій первинного права у стосунках із роботодавцем. Другим субєктом є організація найманих працівників - місцева організація профспілки в особі профспілкового комітету.

Крім профспілок, інтереси найманих працівників можуть представляти ради трудових колективів, окремі працівники, яким делеговано частину повноважень колективу.

На територіальному рівні субєктом соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є їхні організації та обєднання - профспілки.

На районному, міському рівні представництво найманих працівників здійснюється численними організаціями профспілок.

На галузевому рівні наймані працівники мають свої представницькі органи (галузеві профспілки)

На національному рівні інтереси найманих працівників представляє декілька десятків профспілкових обєднань, галузевих і фахових профспілок. Найактивнішими серед галузевих профспілок в Україні є профспілки вугільної промисловості (ППВП) та гірничорудної галузі (НПГ).

Базове профспілкове право - право на свободу асоціацій (обєднань) та право на колективні переговори відображено в конвенціях МОП № 87, 98, 154. Профспілкові права містяться в Загальній декларації прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., право на страйк в Європейській соціальній хартії та Міжамериканській хартії соціальних гарантій.

В нашій державі основними нормативними актами, що регламентують діяльність профспілок є:

Конституція України; Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»; Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; Кодекс законів про працю; закони України «Про колективні договори і угоди» , «Про оплату праці» , «Про зайнятість населення» та ін.

Загалом ставлення до профспілок позитивне. Рівень довіри до профспілкових організацій вищий серед осіб віком 50-54 роки. Молодь у віці 18-29 років довіряє цим організаціям менше. Та в цілому позитивне ставлення до профспілок домінує над негативним.

Делись добром ;)