Удосконалення мотивації праці на підприємстві

дипломная работа

3.1 Оплата праці, як основний механізм мотивації персоналу

В промисловості України організація і планування заробітної плати робітників засновані на тарифній системі, яка включає тарифно-кваліфікаційний довідник

(ЕТКС) тарифні сітки і тарифні ставки.Тарифно-кваліфікаційний довідник містить усі види робіт і професій, наявних в промисловості з розбиттям по галузях. По кожній професії дана характеристика робіт і опис, що повинен знати і уміти робітник для їх виконання. ЕТКС є нормативним документом, на його основі привласнюється тарифний розряд, який відповідає рівню професійних знань. Тарифний розряд привласнюється спеціальною комісією, що складається з представників адміністрації і профспілкової організації.

Тарифні сітки є переліком кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, що відповідають їм. Тарифні сітки служать для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, що виконують роботи різної складності і труднощі. З їх допомогою диференціюється оплата праці робітників залежно від їх кваліфікації. Тарифний коефіцієнт показує, в скільки разів оплата праці робочого цього розряду (тарифна ставка) перевищує оплату робочого першого розряду. Для оплати праці робітників на підприємствах промисловості використовується 6-розрядна, 8-розрядна тарифні сітки і 18-розрядна єдина тарифна сітка. Єдина тарифна сітка (ЕТС) є обовязковою для оплати праці усіх категорій промислово-виробничого персоналу бюджетних підприємств і організацій незалежно від галузі. У модифікованому виді ЕТС застосовується також і на підприємствах не бюджетного сектора економіки.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці за одиницю часу - годину, день, місяць. Для робітників вона встановлюється у вигляді оплати першого розряду в день (зміну) - денна ставка або в годину - годинна ставка. Розмір оплати робіт, віднесених до вищих тарифних розрядів, визначається множенням тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Тарифні ставки робітників диференціюються по галузях промисловості, а усередині кожної галузі - за умовами праці, формами оплати праці (для відрядників більш високі) і кваліфікації. Розмір годинної тарифної ставки залежить від тривалості зміни.За умовами праці нині існують три категорії: нормальні, важкі (шкідливі) і особливо важкі (особливо шкідливі). Доплати за умови праці від 4 до 24%. Конкретні розміри ставок і розрядів на підприємствах визначаються умовами колективних договорів. Розміри доплат за умови праці, за роботу у вечірній і нічний час у два рази більше звичаного.

Тарифна система визначає якість праці кожного робітника, кількісний же облік витраченої праці працівниками підприємства. На шахті «Піонер» основною формою заробітної плати є почасова, оскільки режим праці значною мірою регламентується режимом роботи устаткування, а обєктом оплати є час і якість роботи. При почасовій формі оплати заробіток робітника визначається його кваліфікацією і кількістю фактично відпрацьованого часу. Для створення матеріальної зацікавленості у робітників необхідно застосовувати почасово-преміальну систему. Вона включає преміювання за виконання і перевиконання різних показників; конкретно для кожної професії розробляється система показників, яка найбільшою мірою стимулює роботу робітників цієї професії. Наприклад, для прохідників - витримка технологічних параметрів у встановлених режимах, підвищення основного компонента в кінцевій продукції. Відрядна форма оплати застосовується на тих роботах, де видобуток вугілляі і його якість значною мірою залежать від особистої навички, уміння, кваліфікації і інтенсивності праці робітників. Застосування відрядних форм оплати праці доцільно, коли: забезпечується строгий облік вироблення; можуть бути використані технічно обгрунтовані норми вироблення і норми часу; результати виробництва залежать безпосередньо від праці робочої.

Відрядна платня підрозділяється на пряму, колективну, відрядно-преміальну, непряму відрядну і акордну системи. При прямій відрядній платні заробіток робітника знаходиться в прямому звязку з кількістю і якістю зробленої ним продукції. Цей заробіток визначається множенням відрядної розцінки за одиницю продукції па загальне вироблення продукції за той або інший відрізок часу (місяць, зміну і т. д.). При колективній відрядній платні праці норма вироблення встановлюється для усієї бригади і незалежно від її чисельності являється обовязкової для кожного члена бригади. Заробіток усіх членів бригади визначається твором бригадної відрядної розцінки на кількість продукції, випущеної бригадою за місяць (зміну). Розподіл заробітку здійснюється різними методами: через коэффициенто-часы (дні); коефіцієнт приробітку, КТУ. Найбільш прогресивний останній, оскільки враховує особистий вклад кожного робітника. Непряма система використовується для оплати робітників, праця яких не піддається нормуванню і обліку. По цій системі зазвичай оплачується праця робітників, обслуговуючих основне виробництво. При цьому заробіток залежить не від їх особистого вироблення, а від результатів праці обслуговуваних ними основних робітників. Це не завжди доцільно; краще використати преміальну систему оплати. З метою стимулювання підвищення професійної майстерності працівників і посилення їх матеріальної заінтересованості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за погодженням з профспілками (якщо їх немає -- то самостійно) вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Диференціацію заробітної плати залежно від умов праці визначають два чинники--компенсаційний і стимулюючий.

Компенсаційний чинник повязаний з тим, що праця в шкідливих умовах, з більшими затратами фізичної енергії потребує певної компенсації за відхилення від нормальних умов.Стимулюючий фактор сприяє забезпеченню вищої оплати праці в несприятливих умовах. Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. Надбавки встановлюються робітникам, які виконують виробничі завдання стабільно і з високою якістю. Вони виплачуються за рахунок економії фонду заробітної плати. У разі зниження якості робіт та наявності браку надбавки не виплачуються.Подальше підвищення ролі тарифної системи як стимулятора підвищення кваліфікації працівників та їхніх трудових досягнень повязано з розширенням застосування надбавок за професійну майстерність. Введення надбавок за професійну майстерність створює новий стимул для підвищення кваліфікації.Основними критеріями професійної майстерності є такі: висока якість праці, систематичне виконання норм виробітку і нормованих завдань, точне дотримання технологічної і виробничої дисципліни, освоєння суміжних професій і операцій. Надбавки установлюються працівникам, які працюють на підприємстві не менше одного року, і визначаються поетапно.Розмір надбавки може підвищуватися один раз на рік.

Величина надбавок за професійну майстерність залежить від розряду робітника:

І,IIрозряд--немає;

IIIрозряд--до12%;

IVрозряд--до16%;

Vрозряд--до20%;

VIрозряд--до24% від тарифної ставки.

Делись добром ;)