1.3 Обґрунтування методики дослідження

Проблема оцінки конкурентоздатності підприємства складна й комплексна, оскільки конкурентоздатність складається з безлічі самих різних факторів. Однак ця оцінка необхідна підприємству для здійснення низки заходів, таких як: визначення основних напрямків по створенню й виготовленню продукції, що користується попитом; оцінка перспективи продажу конкретних видів виробів і формування номенклатури; установлення цін на продукцію й т. ін. У цей час методологія й методика проведення оцінки не є досить розробленими. Складність категорій конкурентоздатності обумовлюється різноманіттям підходів до її оцінки.

Наприклад, М. І. Баканів пропонує процедуру проведення комплексної порівняльної оцінки, що складається з наступних етапів 18:

конкретизація цілей і завдань комплексної оцінки;

вибір вихідної системи показників;

організація збору вихідної інформації;

розрахунок й оцінка значень індивідуальних показників;

забезпечення порівнянності оцінюваних показників;

вибір конкретної методики, тобто розробка алгоритму й програми розрахунку комплексних порівняльних оцінок;

розрахунок комплексних оцінок;

експериментальна перевірка адекватності комплексних, узагальнюючих оцінок реальної економічної дійсності;

- аналіз і використання комплексних порівняльних оцінок 19.

Як правило, в економічній літературі виділяються наступні методи оцінки конкурентоздатності підприємства:

оцінка з позиції порівняльних переваг - сутність даного методу полягає в тому, що виробництво й реалізація мають переваги, коли витрати виробництва нижче, ніж у конкурентів. Основним критерієм, застосовуваним у даному методі, є низькі витрати. Перевагою методу є простота оцінки рівня конкурентоздатності;

оцінка з позиції теорії рівноваги - в основі даного методу розглядається положення, при якому кожний фактор виробництва розглядається з однаковою й одночасно найбільшою продуктивністю. При цьому у фірми відсутній додатковий прибуток, обумовлений дією якого-небудь із факторів виробництва, і у фірми немає стимулів для поліпшення використання того або іншого фактору. Основним критерієм є наявність факторів виробництва, не використовуваних повною мірою. Безумовною перевагою даного методу є можливість визначення внутрішніх резервів;

оцінка на основі теорії ефективності конкуренції - виділяють два підходи при використанні даного методу:

структурний підхід, сутність якого полягає в організації великомасштабного, ефективного виробництва. Основним критерієм конкурентоздатності при використанні даного підходу є концентрація виробництва й капіталу;

функціональний підхід - оцінка конкурентоздатності відповідно до даного підходу здійснюється на основі зіставлення економічних показників діяльності. Як критерій оцінки конкурентоздатності використовується співвідношення ціни, витрат і норми прибутку;

4) оцінка на базі якості продукції - даний метод полягає в зіставленні ряду параметрів продукції, що відображають споживчі властивості. Критерієм конкурентоздатності в цьому випадку є якість продукції. Перевагою даного методу є можливість урахування споживчих переваг при забезпеченні рівня конкурентоздатності. У звязку з тим, що якість товару оцінюють певним набором параметрів, оцінка конкурентоздатності товару базується на використанні так званих «параметричних» індексів, що характеризують ступінь задоволення потреби в розглянутому товарі. Розрізняють одиничні, зведені й інтегральні індекси 19.

Одиничні індекси розраховуються на базі однієї характеристики якості (одного параметра). Як правило, вони обчислюються як відношення величини параметра розглянутого товару до тієї величини параметра, при якій споживач задовольняється на 100% (або до величини параметра товару-аналога). У цьому випадку розрахунок одиничного показника конкурентоздатності може проводитися по формулі:

, (1.1)

де g_i - одиничний параметричний показник конкурентоздатності по i-му параметру;

П_i - величина i-гo параметра для аналізованої продукції;

П_in - величина i-гo параметра, при якому потреба задовольняється повністю.

Зведені індекси визначаються по ряду параметрів:

, (1.2)

де a_i - питома вага i-гo параметра (визначається експертним шляхом);

И_пі - одиничний параметричний індекс i-гo параметра.

Як інтегральний показник конкурентоздатності для оцінки позиції фірми в конкуренції І. Ансоффом був запропонований показник «конкурентний статус фірми» 21.

Конкурентний статус фірми являє собою добуток трьох співмножників: рівня капіталовкладень, стратегічного нормативу й нормативу можливостей:

, (1.3)

де I_f - рівень стратегічних капіталовкладень фірми;

I_k - критична точка обсягу капіталовкладень, що перебуває на межі прибутків і збитків;

I_o - точка оптимального обсягу капіталовкладень, після якої збільшення капіталовкладень приводить до зниження доходу;

S_f, S_o - відповідно чинна й «оптимальна» стратегія фірми;

C_f, C_o - відповідно наявні й «оптимальні» можливості фірми.

Для визначення ступеня відповідності діючої стратегії оптимальної, наявних можливостей оптимальним можливостям приводяться фактори, вплив яких пропонується оцінити в балах. Вираження S_f/S_o, C_f/C_o - є середньоарифметичними бальної оцінки;

5) «профіль вимог» - сутність даного методу полягає в тому, що за допомогою шкали експертних оцінок визначається ступінь просування організації й найбільш сильний конкурент. Як критерій використовується зіставлення профілів. Основною перевагою даного методу оцінки конкурентоздатності підприємства є його наочність;

6) «профіль полярностей» - в основі даного методу лежить визначення показників, за якими фірма випереджає або відстає від конкурентів, тобто її сильних і слабких боків. Як критерій використовується зіставлення параметрів випередження або відставання. У таблиці 1.1 наведений можливий профіль полярностей.

Цю методику можна розглядати з двох ракурсів: позитив і негатив (табл.1.1).

матричний метод - при використанні даного методу конкурентоздатність підприємства розглядається в динаміці. Як критерій оцінки конкурентоздатності підприємства використовується порівняння показника конкурентоздатності з табличним значенням.

Таблиця 1.1 - Можливий профіль полярностей

Сутність наведених методів оцінки конкурентоздатності можна визначити таким чином: методологічна незавершеність наявних підходів у рамках теорії порівняльних переваг, теорії рівноваги й теорії ефективної конкуренції зявилася передумовою для розробки інших способів рішення проблеми (оцінка на базі якості, профілі вимог і полярностей, матричний метод). Оцінка конкурентоздатності на базі якості продукції піднімає питання: чи не синоніми поняття «якість» й «конкурентоздатність». Однак, між даними поняттями існують принципові розбіжності: якщо якість товару це просто сукупність властивостей, то конкурентоздатність - це ставлення людей, споживачів товару, до його властивостей, товару як такому, а все це в свою чергу впливає на конкурентоздатність підприємства. В основі формування цього ставлення лежить оцінка товару і його властивостей споживачем, що залежить від:

1 рівня властивостей, який має вибір;

2 цін;

3 наявності конкурентів;

4 часу, оскільки споживач хоче одержати свій товар у певний час;

5 конкретних обставин, повязаних з використанням даного товару 21;

8) SWOT-аналіз - даний метод дозволяє проаналізувати слабкі й сильні сторони внутрішнього середовища підприємства, потенційні небезпеки зовнішнього середовища й на основі аналізу виявити існуючі можливості для розвитку підприємств. SWOT-аналіз конкурентоздатності підприємства представлений у таблиці 1.2;

Таблиця 1.2 - SWOT-аналіз конкурентоздатності підприємства

9) побудова «гіпотетичного багатокутника конкурентоздатності» - даний метод припускає оцінку конкурентоздатності підприємства за вісьмома факторами:

- концепція товару й послуги, на якій базується діяльність підприємства;

- якість, що виражається у відповідності продукту високому рівні товарів ринкових лідерів та що виявляється шляхом опитувань і порівняльних тестів;

- ціна товару з можливою націнкою;

- фінанси - як власні, так і позикові;

- торгівля - з погляду комерційних методів і засобів діяльності;

- післяпродажне обслуговування, що забезпечує підприємству постійну клієнтуру;

- зовнішня торгівля підприємства, що дозволяє йому позитивно керувати відносинами із владою, пресою й суспільною думкою;

- передпродажна підготовка, що свідчить про його здатності не тільки передбачати запити майбутніх споживачів, але й переконати їх у виняткових можливостях підприємства задовольнити ці потреби.

Оцінка можливостей підприємства по цих факторах дозволяє побудувати «гіпотетичний багатокутник конкурентоздатності» (рис. 1.5).

Якщо підійти однаково до оцінки конкурентних можливостей підприємств, то, накладаючи схеми одну на іншу, на думку авторів, можна побачити слабкі й сильні сторони одного підприємства відносно іншого 22.

Необхідно відзначити, що вищерозглянуті методи оцінки конкурентоздатності підприємства односпрямовані: один метод ураховує резерви у використанні факторів виробництва, інший - вартість цих факторів, наступний - якість продукції. Конкурентоздатність підприємства треба оцінювати комплексно за всіма критеріями й напрямками діяльності.

У якості одного з варіантів оцінки конкурентоздатності підприємства пропонується наступний метод, в основі якого лежить оцінка основних групових показників і критеріїв конкурентоздатності підприємства. Оцінка конкурентоздатності підприємства по даному методу містить наступні етапи:

1 вибір критеріїв для оцінки конкурентоздатності підприємства;

2 розрахунок коефіцієнтів вагомості обраних критеріїв;

3 визначення кількісних значень одиничних показників конкурентоздатності підприємства для кожної групи критеріїв і переведення показників у відносні величини (для переведення показників у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками). Як базові показники можуть виступати: середньогалузеві показники, показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства-лідера на ринку, показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу;

4 розрахунок коефіцієнтів вагомості обраних одиничних показників;

5 розрахунок кількісних значень критеріїв конкурентоздатності підприємства;

6 розрахунок коефіцієнта конкурентоздатності підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Багатокутник конкурентоздатності підприємства

У першу групу входять показники, що характеризують ефективність керування виробничим процесом, економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві.

У другу групу обєднані показники, що відображують ефективність керування оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому.

У третю групу включені показники, що дозволяють одержати уявлення про ефективність керування збутом і просуванням товару на ринку, засобами реклами й стимулювання.

У четверту групу - показники конкурентоздатності товару: якість товару і його ціна, доля на ринку.

У пяту групу входять показники, що характеризують ділову активність підприємства: швидкість реакції на замовлення, інвестиційна привабливість і т.д.

Як правило, для забезпечення репрезентативності оцінки конкурентоздатності критерії й показники, що належать до вищерозглянутих груп, мають коефіцієнти вагомості. Визначення цих коефіцієнтів проводиться методом експертних оцінок 24.

Для отримання показника рівня конкурентоздатності підприємства можна використати наступну формулу:

КП = КМТК * КПЛ * КЗВК, (1.4)

де КМТК - коефіцієнт маркетингового тестування конкурентоздатності підприємства;

КПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності підприємства;

КЗВК - коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами.

Метод експертних оцінок заснований на узагальненні думок фахівців-експертів про ймовірності ризику. Інтуїтивні характеристики, засновані на знаннях і досвіді експерта, дають у ряді випадків досить точні оцінки. Експертні методи дозволяють швидко й без більших часових і трудових витрат одержати інформацію, необхідну для прийняття управлінського рішення. Метод експертних оцінок застосовується у випадках, коли:

1 довжина вихідних динамічних рядів недостатня для оцінювання з використанням економіко-статистичних методів;

2 звязок між досліджуваними явищами носить якісний характер і не може бути зображений за допомогою традиційних кількісних вимірників;

3 вхідна інформація неповна й неможливо передбачити вплив всіх факторів;

4 виникли екстремальні ситуації, коли потрібно прийняття швидких рішень.

Суть експертних методів полягає в організованому зборі суджень і припущень експертів з наступною обробкою отриманих відповідей і формуванням результатів 24.

Розглянув багату кількість методик оцінки конкурентоспроможності можна сказати, що кожна методика має як позитивні сторони, так і недоліки. Тобто для найліпшого використання повинен відповідати вимогам конкретного підприємства, тоді й буде у повній мірі оцінена конкурентоспроможність.

Розглянемо ще методику оцінки рівня ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства через розрахунок фінансових показників. Цей рівень характеризується, відображається і забезпечується рядом фінансових коефіцієнтів надійності, які поділяються на три основні групи: ринкової стійкості, фінансової стабільності та фінансового забезпечення.

До першої групи відносяться коефіцієнти:

освоєння ринку (Кор), що визначається за формулою:

Кор = Т/Vi = обсяг продукції/обсяг продукції ринку; (1.5)

прибутковості продажу (Кпп):

Кпп = Пб/Т = прибуток/ обсяг продажу (виручка); (1.6)

прибутковості поточних витрат (Кпв):

Кпв = Пб/ С = прибуток/собівартість; (1.7)

беззбитковості (Кбз):

Кбз = 1/ Кпв = Пб/ Кпв = прибуток/ коефіцієнт прибутковості поточних витрат; (1.8)

якості (Кя):

Кя = Тя/Т = обсяг продукції з певним рівнем якості/загальний обсяг продукції; (1.9)

До другої групи відносяться коефіцієнти:

абсолютної ліквідності (К_А):

К_А= грошові кошти/поточні пасиви; (1.10)

фінансової стійкості (Кфс):

Кфс = позикові кошти/власні кошти; (1.11)

фінансової незалежності (Кфн):

Кфн = власні кошти/активи балансу; (1.12)

ефективності використання активів (Кв_А):

Кв_А = балансовий прибуток/ активи балансу; (1.13)

ефективності використання власних коштів (капіталу) Квк:

Квк = балансовий прибуток/1р. пасиву балансу; (1.14)

До третьої групи відносяться коефіцієнти:

фондовіддача (Кф):

Кф = Т/ОФср.= обсяг продукції/середньорічна вартість основних фондів; (1.15)

самоокупність (Ксо):

Ксо = 1/Кпв+1 = Пч/Кпв +Пч= прибуток / коефіцієнт прибуток. Поточних витрат + прибуток; (1.16)

прибутковості оборотного капіталу (Кок):

Кок = Пб /Фоб = прибуток / оборотний капітал; (1.17)

самофінансування (Ксф):

Ксф = (1,3/Кпв +1,3) *1,2 = (П/Кпв+1,3)*1.2; (1.18)

окупності основного капіталу (Ко):

Ко = П/Фо = прибуток /основний капітал. (1.19)

Для проведення оцінки складається оцінна таблиця (табл. 1.3)

Оцінка здійснюється за трибальною шкалою: 3-4-5 - фактичне значення коефіцієнта нижче за нормативний; на рівні нормативного та вище за нормативне відповідно.

Спочатку визначається фактичний середній бал за кожною групою показників, а потім середній загальний бал.

Якщо середній загальний бал складає: 4,5-5,0 - це означає високий рівень партнерської надійності з керованим ризиком; 4,0-4,5 - нормативний рівень надійності з передбачуваним ризиком; 3,5 - 4,0 - низький рівень надійності з некерованим ризиком; 3,0 - 3,5 - загрозливий рівень надійності з непередбачуваним ризиком. Може здійснюватись експрес-оцінка конкурентоспроможності і надійності партнера за одним, або двома або трьома показниками з кожної групи.

Таблиця 1.3 - Нормативна таблиця ринкової конкурентоспроможності і партнерської надійності підприємства

Розглянуті методики дозволять визначити конкурентну позицію досліджуємого підприємства, а аналіз його діяльності виявити вузькі місця у роботі ш/у Ровеньківське та запропонувати інновації по підвищенню конкурентного потенціалу шахти, що і буде зроблено далі.