Управління інвестиційними проектами

дипломная работа

1.3 Методичні підходи до визначення ризиків проекту

Аналіз ризиків проекту. Метою аналізу проектних ризиків є оцінка усіх видів ризиків проекту, а також визначення: можливих шляхів зниження ризику; ступеня доцільності реалізації проекту при існуючому рівні ризику і засобах його зниження. Аналіз проектних ризиків передбачає рішення таких завдань: визначення ризиків проекту; оцінка ризику проекту; визначення чинників, що впливають на ризик; пошук шляхів скорочення ризиків; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації засобу фінансування проекту.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику - у термінах витрат і збитків і в термінах неточності. [1]

У термінах неточності ризик визначається як можливість того, що збитки будуть більше визначеного значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування витрат і збитків.

У інвестиційному і фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру неточності в одержанні очікуваних прибутків від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику варто виходити з того, при яких умовах він виникає.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня прибутковості, а засобом досягнення цілі - реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту - це міра неточності в одержанні очікуваного рівня прибутковості при реалізації даного проекту. [5]

Вся розмаїтість ризику взаємозалежна. У ієрархічній системі ризиків початковим можна визнати інвестиційний ризик, тому що якщо немає вкладень, тоді немає ризику їх втратити. Інвестиційний ризик має місце в підприємницькому середовищі, але може в деяких випадках виникати в системі споживання. Ризики інвестиційних проектів можуть підрозділятися на три великі групи: фінансові, будівельні, експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий ризик виникає в тому випадку, коли вкладення в товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі й ін.) із метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності (продаж, найм, гарантія, виробництво) не досягають своїх цілей з різних причин.

Підприємницький ризик обумовлений характером вірогідності практично усіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційним впливом, наявністю фізичних ризиків (втрата майна в результаті стихійного лиха), а також непевністю, що викликана неповною і неточною інформацією, що міститься в інвестиційній програмі. Це, по-перше, повязано з можливою зміною законодавства (посилення екологічних вимог, умов оподатковування, реінвестування прибутків, зміни рівня процентних ставок, введення обмежень і ліцензій).

Фінансові ризики - це сукупність взаємозалежних ризиків невиконання фінансових зобовязань протилежною стороною і ризиків зміни конюнктури фінансових ринків.

Фінансові ризики, що беруть на себе банки і клієнти, тісно взаємозалежні між собою. Цим ризикам підлягають як інвестори, так і кредитори і дебітори. Кредитні ризики займають головне місце в групі фінансових ризиків. Кредитний ризик виникає у випадку неповернення боргу. Валютний ризик виникає в звязку з непевністю майбутнього руху ресурсів національної валюти по відношенню до закордонних валют. Впливу валютного ризику підлягають усі субєкти інвестиційної діяльності, що здійснюють фінансові операції у валютах закордонних країн.

Будівельні ризики - це ризики, що виникають у процесі реалізації проекту. У залежності від типу фінансування проекту ці ризики діляться між учасниками здійснення проекту або приймаються на себе тієї або іншою стороною. Ризик перевищення кошторису. Проектно-кошторисна вартість може бути перевищена з вини учасників проекту. Ризик невчасного завершення термінів завдяки змінам у складі проекту, зриви постачання матеріально-технічних ресурсів.

Ризик порушення умов договору виникає через зміну умов функціонування інвестора і підрядної організації (фінансова неспроможність інвестора, зміна ставок оподатковування прибутку, умов одержання банківських кредитів і погашення раніше отриманих позичок, амортизаційної політики, невиконання угод субпідрядниками, проектантами й іншими учасниками проекту).

Ризик падіння попиту виникає при зміні потреб у продукції будівельної галузі в звязку з загальним спадом виробництва, кризою фінансів, бюджетним дефіцитом. Експлуатаційні ризики виникають після введення обєкта в дію і виходу на проектну потужність.

Очолює ієрархію проектний ризик, що буває внутрішнім і зовнішнім. Зовнішні ризики, у свою чергу, діляться на прогнозовані і непрогнозовані.

Зовнішні непрогнозовані ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж прогнозовані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків належать: ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, збільшення на нього цін, зміни вимог споживачів продукції, посилення конкуренції і т.п.; операційний ризик повязаний із відхиленням від цілей проекту і неможливістю підтримки управління проектом; ризик шкідливого екологічного впливу; ризик негативних соціальних наслідків; ризик зміни валютних курсів; ризик непрогнозованої інфляції; ризик податкового пресу.

Внутрішні ризики діляться на планово-фінансові, повязані зі зривом плану робіт і перевитратами коштів, і технічні, повязані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації. Проектні ризики обумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна використовувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту. При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції і завдання основних учасників проекту і рівень гарантій по інвестиціях і кредитах. У інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, якість виконання проектних робіт. У експлуатаційній фазі оцінці піддаються чинники, що негативно впливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, незгода щодо фінансування, нездатність контрагентів, втручання держави, поява збитків, збільшення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане персоналом.

Узагальнюючи вищевикладені підходи до оцінки інвестиційних ризиків, слід зазначити, що, незважаючи на те, що усі вони мають свої хиби, кожний із них має право на існування. Західними фірмами, як правило, для підвищення надійності результатів застосовується відразу декілька методів аналізу ризику. Цікаво, що у світовій практиці найбільше поширеним методом врахування ризику є введення ризикової надбавки в значення ставки дисконтування, що передбачає використання моделі оцінки капітальних активів. Проте в Україні використання оцінки капітальних активів практично неможливо через відсутність необхідної для розрахунків інформації. Крім того, модель оцінки капітальних активів враховує тільки систематичний ризик, чого для багатьох західних компаній цілком достатньо, через те, що вони володіють добре диверсифікованими інвестиційними портфелями. А для підприємств України характерний відносно високий рівень спеціалізації, тому несистематичний ризик не усунутий і потрібна його оцінка.

Управління проектними ризиками. Теорія ризиками ґрунтується на таких принципах: у ринковій економіці межу між макро- та мікрорівнями стирається з погляду спільності інтересів учасників ринку; усі ризики впливають на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але в різному ступені і з різною залежністю; із збільшенням ризику прибутковість зменшується в процентному відношенні до ризику; при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (i) і внутрішня норма рентабельності (IRR), крім складових реальної прибутковості , темпів інфляції і наслідків, повинні враховувати ступінь ризику проекту; зміна основних показників прибутковості залежить від можливості фірми управляти ризиком. [63]

Для ефективного управління ризиками використовуються методи диверсифікації, страхування і хеджування.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто Процес розподілу інвестицій між різними обєктами вкладення, що безпосередньо між собою не повязані.

Страхування ризиків - це передача певних ризиків страховій компанії. Хеджування - це процес страхування ризику від можливих ризиків шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється за допомогою укладення контракту, що призначений для страхування ризиків зміни цін - хеджа - між стороною, що страхує ризик (хеджером), і стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом).

Делись добром ;)