1.3 Чинники, що впливають на ефективність роботи групи

Процес розвитку неформальним організаційних структур і причини, з яких люди вступають до них сприяють утворенню у цих груп властивостей, котрі роблять їх одночасно і схожими і несхожими на формальні організаційні структури. Перш за все, неформальні групи та їх лідери здійснюють жорсткий контроль за своїми членами на засадах установлення норм (групових еталонів) прийнятної та неприйнятної поведінки.

Важливою рисою неформальних груп є опір змінам, які можуть містити в собі загрозу щодо існування групи або її впливу. Тому керівництво організації повинно з цим рахуватися та всіляко цей опір послаблювати. Неформальні групи так само, як і формальні, мають своїх лідерів.

Однак, якщо лідер формальної трупи спирається на офіційно делеговані йому повноваження в конкретній галузі, то лідер неформальної групи отримує повноваження від групи. Як правило, лідер неформальної групи не займає високої адміністративної посади, але при цьому влада, вплив і повноваження його можуть виходити далеко за рамки формальної організації.

Неформальні групи можуть приносити користь і організації в цілому, якщо відданість членів своїй групі переростає в їх відданість організації. Проте неформальні групи нерідко діють не конструктивно, заважають організації в досягненні намічених цілей, можуть поширювати неправдиві чутки, що призводить до конфліктів У колективі прийняті групою норми і стандарти поведінки стримують членів групи у виконанні їх офіційних завдань.

Сучасні теоретики управління пропонують керівникам організацій визнавати існування неформальних груп, працювати з ними та їх лідерами, не загрожувати існуванню; розпочинаючи будь-які дії, враховувати можливість негативного їх впливу на неформальну групу; зменшувати опір змінам з боку неформальних груп, ширше залучаючи їх до участі в прийнятті рішень; систематично доводити до відома співробітників інформацію, перешкоджаючи тим самим поширення чуток.

До якого б типу не належала група, ефективність її діяльності визначається низкою загальних факторів: групи із 5-11 осіб є найбільш ефективними; рішення, які приймаються ними, більш конкретні аніж у групах, що виходять за межі цієї кількості.

Успіх роботи групи багато в чому залежить від того, наскільки правильно підібраний її склад. Під поняттям "склад", як правило, слід розуміти ступінь подібності особистостей, поглядів, підходів, які вони виявляють при вирішенні проблем.

Помітно впливають на спрямованість і результативність діяльності групи поведінка її членів, дотримання ними норм, прийнятих у групі. У цьому звязку норми, прийняті групою, можуть мати як позитивний, так і негативний характер.

Позитивними нормами вважаються ті, що підтримують цілі та завдання організації і заохочують поведінку, спрямовану на досягнення цих цілей. Негативні норми мають протилежний ефект. Ефективність роботи групи залежить від її згуртованості.

Згуртованість - це міра тяжіння членів групи один до одного та до групи. Вона також може носити як позитивний, гак і негативний характер. У високо згуртованих груп менше непорозумінь, недовіри, проблем у спілкуванні, а, отже, вище продуктивність праці.

Якщо при цьому цілі групи погоджуються з метою організації, то високий рівень згуртованості може підвищити ефективність організації в цілому. В іншому випадку висока згуртованість групи негативно позначається на показниках ефективності роботи організації.

конфлікт група поведінка врегулювання