32.Международное сотрудничество в отрасле охраны труда. Основные направления сотрудничества.
Особливого значення набуває міжнародне співробітництво з охорони праці. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці. Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди, до яких приєдналась Україна в установленому порядку. 9 грудня 1994 р. главами урядів країн СНД було прийнято Угоду про співробітництво в галузі охорони праці. Угода передбачає узгодженість дій при встановленні вимог охорони праці до машинобудівної продукції, технологій, матеріалів та речовин при створенні засобів захисту працівників. Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Остання була створена у 1939 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. — як перша спеціалізована установа ООН. Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників; розробка й здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятості, умов праці та ін.); надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності. Законотворча діяльність Міжнародної організації праці здійснюється шляхом розробки й реалізації конвенцій та рекомендацій МОП, які відповідали б умовам праці, що постійно змінюються. Вагома частина конвенцій МОП стосується питань охорони праці. Це, зокрема, такі конвенції, як № 32 — про захист від нещасних випадків трудящих, зайнятих на завантаженні чи розвантаженні суден; № 115 — про захист трудящих від іонізуючої радіації; № 119 — про забезпечення машин захисними пристроями; № 120 — про гігієну праці в торгівлі та установах; № 129 — про інспекцію праці в сільському господарстві; № 155 — про безпеку праці, гігієну праці й виробниче середовище; № 174 — про запобігання великим промисловим аваріям; № 176 — про безпеку і гігієну праці в шахтах тощо. На сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені та страхові компанії більшості країн Європи — ЄС (Європейського Союзу) приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського Союзу. 16 червня 1994 р. було укладено Угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов, спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для виконання цієї Угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС; започатковано розроблення галузевих та національної програм інтеграції. Серед зазначених заходів центральне місце відведено питанням адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, виявлення й усунення окремих розбіжностей між нормативно-правовими актами .Окремі директиви ЄС, що співвідносяться із Законом України «Про охорону праці», а саме: 89/391/ЄЕС «Про здійснення заходів щодо поліпшення безпеки і охорони здоров’я найманих працівників під час роботи» та 89/654/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки і захисту здоров’я на робочих місцях». Перша з них організаційно та за змістом розділів і статей побудована так, щоб підкреслити найважливіший висновок: головними суб’єктами у створенні безпечних та нешкідливих умов праці є роботодавець і працівник, а всі інші структури виконують допоміжну функцію у забезпеченні нормальних взаємостосунків між ними. Виходячи з такої ідеології ринкового суспільства, будуються два основні розділи директиви: «Обов’язки роботодавців», що складається з восьми статей, де йдеться про принципи й конкретні питання організації охорони праці на підприємстві — від загальних обов’язків роботодавця оцінювати ризики, вживати профілактичних заходів, чітко діяти у разі виникнення аварій і пожеж до його обов’язків створювати необхідні служби, забезпечити навчання працівників, співпрацювати з ними та з їх уповноваженими, своєчасно інформувати працівників, — та розділ «Обов’язки працівників», у якому сконцентровано основний набір вимог до працівника, починаючи з того, що він зобов’язаний під час роботи сам турбуватися про здоров’я та безпеку — як свою особисту, так і оточуючих людей. Щодо організації охорони праці на інших рівнях, то директива вимагає від держави лише підтвердження вищезазначених положень національними нормативно-правовими актами та забезпечення відповідного нагляду і контролю за їх виконанням. Дані положення ЄС суттєво різняться з підходами, що використовуються у чинному законодавстві України. Поряд з роботодавцями і працівниками ми висуваємо на передній план безліч інших суб’єктів, будуємо над підприємством цілу систему державного управління охороною праці, визначаємо її складові елементи — починаючи від уряду, спеціально уповноважених органів, міністерств, об’єднань підприємств, їх служб і закінчуючи місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Як наслідок ці структури частково беруть на себе й відповідальність за стан охорони праці на місцях, а у конкретного роботодавця виникають додаткові причини для виправдань своєї злочинної діяльності або бездіяльності: мовляв, не я один винний у загибелі працівника, всі ланки управління і нагляду не спрацювали. Друга директива (89/654/ЄЕС) містить основні вимоги з охорони праці, що мають бути враховані при організації робочих місць як у виробничих приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Вони знову ж таки подаються через призму обов’язків роботодавця: держава лише визначає правові межі та вимоги безпеки й охорони здоров’я стосовно робочих місць, а завданням роботодавця є безумовне виконання цих вимог щодо кожного робочого місця будь-яким способом, який є для нього найбільш сприятливим і економічно вигідним. У даній та інших директивах, як правило, не ставиться за мету жорстко нормувати конкретні показники чи параметри безпеки, а застосовуються загальні формулювання кінцевої мети, якої має досягти роботодавець. Наприклад, «будівлі, в яких розміщуються робочі місця, за своєю конструкцією та міцністю повинні відповідати характеру їх використання», «освітлення в робочих приміщеннях і у проходах повинно виконуватися таким чином, щоб воно не могло стати причиною нещасного випадку» — з охопленням практично всіх вимог, що характеризують безпеку й умови праці на виробництві (вимог до споруд, електроустановок, аварійних проходів, проїздів, небезпечних зон, приміщень санітарно-побутового призначення і для відпочинку тощо). Аналізуючи положення директив ЄС, слід зазначити, що в умовах ринкової економіки основою відносин між головними суб’єктами — роботодавцем і працівником — є закон, а права цих суб’єктів та громадян у цілому надійно захищаються досить розвинутою судовою системою. Отже, у разі виникнення спору спрацьовує схема, за якою сам факт ушкодження здоров’я або загибелі працівника на виробництві є підтвердженням невиконання роботодавцем тих чи інших загальносформульованих норм законодавства. Питання ж про співвідношення конкретних профілактичних заходів, які вживалися роботодавцем, і заходів, рекомендованих йому відповідними державними інститутами, страховими компаніями, науково-дослідними або іншими організаціями з охорони праці, стає питанням другого рівня, що відіграє лише допоміжну роль у розгляді конфліктів (але набуває принципового значення для роботодавця, який під тиском економічних та інших важелів впливу змушений зробити правильні висновки на майбутнє і врахувати рекомендації зазначених організацій).
- 1.Обязанности Фонда соц страх. Права и обязанности застрах особы. Права и обязанности работодателя как страховщика.
- 2. Стандарт sa8000 «Соц ответственность»
- 3. Фонд соц страх от несчастных случаев. Правление Фонда. Исполнительная дирекция Фонда.
- 4. Пожарная сигнализация и связь. Средства тушения пожара.
- 7. Особливості розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- 6. Основные причины произв травм и профессиональных заболеваний. Распределение травм по мере тяжести. Методы исследования произв травматизма.
- 9. Розслідування проф.. Захворювань. Організація розслідування, склад комісії, документи.
- 11. Елементи системи управління охороною праці, міжнар стандарт ohsas 18001:2007
- 10 Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці. Осн складові інтегрованої системи мен-ту. Функціональні та орган-ні особливості.
- 12. Основні вимоги до побудови і функціонування систем управління охороною праці (суоп)
- 13 Роль организаций и союзов в становлении охрані труда:оон, Всемирная орг-ция охрані здоровья. Международная агенция по атомной єнергии. Междунар орг-ция труда. Єс. Содружество независиміх гос-в.
- 14. Рамочная Директива 89/391/еес «о введении мер, содействующих улучшению безопасности и гигиены труда работников»
- 15. Міжнародний стандарт исо 26000 «Настанова по соц відпо-ті». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соц відп-ті.
- 16. Регинальні системи управління охорони праці, мета, принципи, осн ф-ції. Служби охорони праці місцевих державних адмін-цій та органів місцевого самоврядування.
- 18. Розслідування та облік нещасних випадків ,хронічних професійних захворювань,отруєнь на виробництві
- 17. Розслідування нещасних випадкі на виробництві
- 19.Розслідування та облік аварій. Розслідування інцедентів та невідповідностей.
- 20. Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про несщасні випадки, аналіз їх причин.
- 21. Аналіз умов праці у галузі зі шкідливими та небезпечними чинниками виробничого середовища, важкості на напруженості трудового процесу.
- 22 Забезпечення безпеки контрольно-вимірювальних приладів,автоматизованих систем управління, сигналізації та зв*язку
- 24.Классы произв и складских помещений по взрывной и пожарной безопасности. Огнеупорность строительных конструкций и материалов.
- 25. Пожарная профилактика при проэктировании и эксплуатации пром объектов, домов, зданий, техн оборудования
- 26. Противопожарное водоснабжение. Первичные средства пожаротушения. Автоматические средства пожаротушения на объектах отрасли
- 27. Источники финансирования фонда соц страхов от несчастных случаев. Страх тарифы. Страх выплаты. Обязанности и права субъектов страх от несч случаев
- 28.Страх эксперты по охране труда, их функции и полномочия. Финансирование страх выплат, соц услуг и профилактич мероприятий.
- 29.Охрана труда как неотъемлемая составная соц ответственности. Определение и осн принципи соц ответствен-ти. Международные нормы соц ответ-ти.
- 30.Законодательная основа Евросоюза по вопросам охраны труда. Охрана труда – часть соц политики ес.
- 31.Трудовые нормы Международной организации труда. Конвенции и рекомендации моп. Основные Конвенции моп в отрасле охраны труда.
- 32.Международное сотрудничество в отрасле охраны труда. Основные направления сотрудничества.
- 33. Законодательные и нормативно-правовые акты охраны труда в отрасли.
- 35. Отраслевые программы улучшения безопасности, гигиены труда и производственной среды
- 39.Мета та завданння розслідування нещасних випадків.Обовязки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків.Обставини,за яких проводиться розслідування.
- 40. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
- 41.Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони.Вимоги до засобів індивідуального захисту.
- 42.Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі
- 44.Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи
- 46.Важкість праці:динамічні,статичні навантаження.Напруженість праці.Увага,напруженість аналізаторських функцій,емоційна та інтелектуальна напруженість,монотонність праці
- 45.Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці у галузі.Шкідливі хімічні речовини,біологічні чинники,виробничий пил.Вібрація,шум,інфразвук.Виробничі випромінювання.
- 47. Організація наукових дослідженьта основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці.
- 48. Анализ профессионального и производственного рисков. Анализ, прогнозирование, профилактика травматизма и профессиональных заболеваний
- 49. Программы улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды. Общегосударственные (национальные), отраслевые, региональные программы
- 50. Противопожарная преграда. Обеспечение безопасной эвакуации персонала. Пожарная безопасность технологического оборудования, электрооборудования, систем отопления и вентиляции. Гос.Пожарный надзор
- 51. Органы государственного надзора за охраной труда. Основные принципы гос.Надзора (контроля) в сфере хозяйственной деят.
- 52. Госгорпромнадзор. Права и обязанности должностных лиц. Перечень вопросов для осуществления плановых мероприятий государственного надзора в сфере промышленной безопасности, охраны труда.
- 53. Государственный надзор за охраной труда. Виды и основные параметры проведения надзорных мероприятий
- 54. Задание страхования от несчастного случая. Основные принципы страхования. Виды страхования.
- 55. Субъекты и объекты страхования от несчастного случая. Виды страхования. Страховой риск и страховой случай