6. Основные причины произв травм и профессиональных заболеваний. Распределение травм по мере тяжести. Методы исследования произв травматизма.

Постійний і різнобічний аналіз травматизму і профзахворювань розглядається як одна з головних функцій керування безпекою праці та прийняття основних заходів щодо усунення причин травматизму та захворювань.

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму виглядає наступним чином.

Технічні причини, котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами тощо. Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо. Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих. Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом працівників.

Професійні хвороби виникають внаслідок впливу на організм несприятливих факторів виробничого середовища. Загальноприйнятої класифікації професійних хвороб не існує. Найбільше визнання одержала класифікація за етіологічним принципом. Виходячи з цього, виділено п'ять груп професійних захворювань: 1) що викликаються дією хімічних факторів. 2) що викликаються дією пилу (пневмоконіози-силікоз, силікатози, металлоконіози, пневмоконіози електрозварників і газорізальників, шліфувальників, Наждачник і т. д.), 3) що викликаються дією фізичних факторів: вібраційна хвороба; захворювання, пов'язані з впливом контактного ультразвуку 4) викликаються перенапруженням : захворювання периферичних нервів і м'язів-неврити, радікулополіневріти, вегетосенсітівние поліневрити, шийно-плечові плексити, вогетоміофаоціти, міофасцити; захворювання опорно-рухового апарату 5) викликаються дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні - туберкульоз, бруцельоз, сап, сибірська виразка, дисбактеріоз, кандидамікоз шкіри і слизових оболонок, вісцеральний кандидоз та ін

За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі. До тяжких травм відносяться: За характером отриманих ушкоджень:- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;- перелом черепа;- внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;- поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї;- проникаючі поранення хребта; - ушкодження хребців шийного відділу хребта;- нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;- закриті ушкодження спинного мозку;- поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;- відкриті поранення органів заочеревинного простору;- розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми;- вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;- закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;- множинні переломи п'ясних та плесневих кісток;- термічні (хімічні) опіки поверхні тіла;- електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;- відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;- переривання вагітності;- ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;- тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;- травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

До легких травм відносяться:- ушкодження, що не вказані в п. 3;- розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні. Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів. Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки обладнання.Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хворобливого стану, необережності. Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень та інше. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування. Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.

8. Розслідування нещасних випадків. Спеціальне розслідування.

Про кожен нещасний випадок на виробництві потерпілий або очевидець має сповістити керівника виробничої дільниці, який зобов’язаний організувати: першу допомогу і доставити потерпілого у лікувальний заклад; повідомити про те, що сталося роботодавця і відповідну профспілкову організацію; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в такому стані, у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок терміново створює комісію до складу якої входять: керівник служби охорони праці (голова комісії); керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст; представник профспілкової організації.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб: ретельно обстежити місце події, опитати свідків, одержати пояснення, визначити чи умови праці відповідали вимогам правових і технічних актів про охорону праці; з’ясувати причини нещасного випадку, визначити його зв'язок з виробництвом, а також встановити особу, яка допустила порушення правил охорони праці та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт розслідування за формою Н-І або НТ у шести примірниках і передати їх на затвердження роботодавцю. Нещасні випадки, про які складаються акти Н-І або НТ, беруться на облік та реєструються у спеціальному журналі. Роботодавець протягом доби після розслідування має затвердити вказані акти і надіслати: потерпілому або його довіреній особі; керівникові робіт, де стався нещасний випадок; державному Фонду соціального страхування; територіальному органу державного нагляду; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові служби охорони праці підприємства.

Акти про нещасні випадки зберігаються протягом 45 років. Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили роботодавця, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після одержання заяви потерпілого. У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-І питання має вирішуватися у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Контроль за своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, здійснюють органи державного нагляду та Фонд соціального страхування відповідно до їх компетенції.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками. Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну. У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:

Територіальні органи державного нагляду; Органи прокуратури; Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування; Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію; Вищий за рангом профспілковий орган;

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування. До акту спец розслідування додаються такі матеріали:

копія наказу про організацію комісії з спецрозслідування; протокол огляду місця події, плани, схеми, фотознімки; протоколи опитування причетних до нещасного випадку; копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого, а також копії приписів, що стосуються нещасного випадку, якщо вони видавалися та витяги з порушених нормативно-правових актів; медичний висновок про причину смерті та характер травм, а також довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком. У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні. Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці. Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури.