logo
нападовська

3.7.Способи калькулювання собівартості продукції

Відомо шість способів калькулювання собівартості продукції: розрахунок за прямою ознакою, додаванням затрат, вилученням затрат, коефіцієнтний спосіб, пропорціональний (індексний) спосіб, комбінований спосіб і нормативний спосіб.

Спосіб розрахунку за прямою ознакою. Калькулювання способом розрахунку за прямою ознакою відноситься до найбільш простих, який використовується, коли на підприємстві випускається один вид продукції, об’єктом обліку затрат вважається група виробів. При цьому залишки запасів не враховуються, вони або повністю відсутні, або зберігається відносна їх стабільність.

Розрахунок за прямою ознакою використовується в випадку, коли об’єкт обліку затрат співпадає з об’єктом калькулювання собівартості. Однопередільний метод характеризується тим, що всі затрати є прямими відносно продукції (об’єкта калькулювання).

Собівартість одиниці продукції визначається як частка від ділення сукупності затрат звітного періоду на загальну кількість виготовленої продукції:

Сод.=Сукупні затрати звітного періоду/кількість виготовленої продукції

Приклад 3.8. Гірничорудний комбінат випускає концентрат. Загальні затрати на виробництво якого склали 250 000 грн., а виготовлено було 5 000 т концентрату. З метою спрощення розрахунку припустимо, що залишки незавершеного виробництва відсутні. Тому собівартість 1 т концентрату складе:

Ск= 250 000 : 5 000= 50 (грн/т),

де

Ск-собівартість 1 т концентрату.

Труднощі, які виникають при визначенні собівартості одиниці продукції пов’язані з необхідністю вилучення із суми загальних затрат залишків незавершеного виробництва. Для цього широкого застосування набув метод інвентаризації, який характеризується значною трудомісткістю. Для скорочення затрат на проведення інвентаризації доцільно покращувати організацію оперативного обліку незавершеного виробництва, результати якого можуть бути використані в кінці звітного періоду для визначення залишків незавершеного виробництва.

Спосіб розрахунку за прямою ознакою може використовуватись в комбінації з іншими способами.

Спосіб додавання затрат. На основі даного способу собівартість одиниці продукції визначається шляхом послідовного додавання затрат за окремими процесами (окремими деталями виробу).

Спосіб додавання затрат широко використовується на машинобудівельних підприємствах та збагачувальних комбінатах. Так, на гірничозбагачувальних комбінатах калькулювання собівартості кінцевої продукції (концентрату) здійснюється на основі способу додавання затрат на основі калькуляцій окремих процесів (добування, подрібнення, збагачення). Калькулювання собівартості напівфабрикатів (сирої руди, подрібненої руди та концентрату) проводиться шляхом прямого розрахунку.

Розглянемо сутність і особливості цього методу на конкретному прикладі.

Приклад 3.9. Гірничорудний комбінат випускає концентрат, який є сировиною для металургійних підприємств. Виробничий процес здійснюється в трьох переділах: 1- добування сирої руди; 2-подрібнення руди; 3 -виробництво концентрату. Затрати за трьома переділами на обробку сировини складають:

З1- 100 000 грн;

З2- 60 000 грн;

З3- 40 000 грн.

Затрати на сировину та матеріали за переділами дорівнюють:

  1. 20 000 грн;

  2. 10 000 грн;

  3. 20 000 грн.

Після 1-го переділу вихід напівфабрикату- 1 склав 4 000 т., із яких

3 000 т поступає на подальшу переробку, а 1000 т- йде на реалізацію.

Після 2-го переділу вихід напівфабрикату- 2 склав 4 000 т., із яких

3000 т поступає на подальшу переробку, а 1000 т – йде на реалізацію.

Після 3-го переділу вихід готового продукту (концентрату) склав 3 000 т.

Необхідно визначити собівартість 1 т концентрату (рис. 3.14).

В першу чергу необхідно визначити собівартість напівфабрикатів кожного із переділів способом розрахунку за прямою ознакою.

Рис. 3.14. Умовна схема виробництва концентрату

А). Собівартість 1 т добутої сирої руди =Сукупні затрати /обсяг випуску;

Сукупні затрати=вартість сировини і матеріалу + затрати на переробку=

100 000 грн. +20 000 грн.=120 000 грн.

Обсяг випуску = 4000 т;

Отже собівартість 1 т добутої руди= 120 000грн: 4 000 т= 30 грн/ т.

Вартість напівфабрикату, який поступив на подальшу переробку складає: 120 000 грн х 3 000/ 4 000=90 000 грн.

Б). Собівартість 1 т напівфабрикату (подрібненої руди), одержаного після 2-го переділу =Сукупні затрати/обсяг випуску.

Сукупні затрати= 90 000 грн. +60 000 грн. + 10 000грн. = 160 000 грн.

Випуск напівфабрикату дорівнює 4 000 т.

Отже, собівартість 1 т подрібненої руди = 160 000 грн./4 000 т=40 грн.

Вартість напівфабрикату, який поступив на подальшу переробку складає: 160 000 грн. х 3 000/ 4 000= 120 000 грн.

В).Собівартість 1 т готової продукції (концентрату), яку одержали на виході із 3-го переділу =Сукупні затрати/ випуск продукції=

= (120 000 грн +40 000 грн. + 20 000 грн.)/3 000 т=60 грн./т.

Отже, собівартість 1 т концентрату складає 60 грн./т.

Спосіб вилучення затрат використовується в випадку виготовлення декількох видів продукції. При цьому один із продуктів є основним, а інші відносяться до супутної (побічної) продукції. Собівартість супутної продукції не калькулюється, а собівартість основного виду продукції визначається шляхом вилучення із загальних затрат вартості побічної продукції (за ціною реалізації). Одержана таким чином різниця ділиться на кількість одержаної основної продукції за такою формулою:

Собівартість основного продукта= (3.6)

(Сукупні затрати- вартість супутних продуктів

/кількість одержаного основного продукта.

Використаємо дані попереднього прикладу. При цьому вважатимемо, що основним продуктом є концентрат, а супутними- сира руда та подрібнена руда.

Дані для розрахунку: сукупні затрати на виробництво дорівнюють

250 000 грн.

Ринкова вартість реалізованої сирої руди= 1 000 т х 31 грн./т= 31 000 грн.

Ринкова вартість реалізованої подрібненої руди= 1 000 х 42 000 грн./т= =42 000 грн.

Собівартість 1 т концентрату= (250 000 – 31 000 –42 000) грн./ 3 000 т=

=59 грн./т.

Отже собівартість 1 т концентрату (основного продукту) складає

59 грн./ т.

Метод вилучення затрат був запропонований С. Г. Струміліним. Хоч цей метод є досить точний але він має деякі недоліки, які містяться в тому, що до супутної продукції необхідно відносити лише ті види продукції, питома вага яких не перевищує 5-7 % від загального обсягу виробництва.

Коефіцієнтний спосіб. Сутність цього методу полягає в переведенні всіх продуктів відповідно до коефіцієнтів, розрахованих на основі затрат, в умовні одиниці. Для цього один із продуктів приймається за стандарт, якому відповідає коефіцієнт 1, собівартість всіх інших продуктів розраховується як добуток стандартного зразка на відповідний коефіцієнт. Цей метод використовується для визначення собівартості при виготовленні декількох видів продукції з подібними конструктивними та технологічними властивостями, які виготовляються одночасно.

Приклад 3.10. Сукупні затрати на виробництво продукції дорівнюють

250 000 грн. Кількість видів продукції та відповідні їм коефіцієнти еквівалентності наведемо в табл. 3.9.

Таблиця 3.9