logo search
М

Формування естет етичних почуттів школярів засобами пісенного фольклору на Внниччині

Важливим засобом естетичного виховання школярів є народна музика.В народній пісні найшли відображення історичні події і родинний побут,класова боротьба,турботи,будні і свята, праця і розваги. Дуже важливо знайомити дітей з фольклором своєї місцевості. Вінницьку область як і багато інших українських областей,по праву вважають пісенною.

Пісні тут різноманітні за жанрами,тематикою. Вони чарують своєю мелодійністю,гармонією,поліграфічними засобами.

Вчителі музики в середніх школах Вінниці(№1,4,21,32) вчать дітей розуміти музичну мелодію. Кожному твору передує бесіда,завдяки якій у дітей створюються уявлення або переживання, передані специфічними засобами музики.

Важливо розповісти дітям про походження пісень та їх розвиток. Дуже поширеними були на Вінниччині обрядові пісні. Вони виконуються подекуди і тепер. Цікавими були і весняні обряди.піснями народу уславлював весну,пробудження природи ї буяння. Русальні пісні виконувалися під час «зелених свят»,коли жито починало колоситися,купальські на –Купала.Жнивні пісні оспівували женці,що «золотими серпами» вижали всю ниву.

Н.Є.Кравцова

Значення творів сучасних радянських композиторів в естетичному вихованні учнів на уроках музики

Для розвитку естетичної культури й художнього смаку в учнів та вміння розуміти музику у школах Вінницької області робиться багато і створено чимало музичних шкіл, функціонують різноманітні музичні гуртки в школах, при палацах та Будинках піонерів, у Будинках культури і т.д.

Попри всю різноманітність форми позакласних занять не можуть замінити систематичного музичного виховання на уроках музики. Лише тут може здійснюватись цілеспрямоване музичне виховання всіх дітей.

Великих успіхів у музично-естетичному вихаванні учнів досягли педагогічні колективи Немирівської СШ №1,Літинської СШ Вінницької СШ №17. вчителі музики А.О Буко, В.І. Чорнокожа та І.І. Вискобойник працюють у школах де музика займає поважне місце серед навчальних дисциплін. Дирекції, педагогічні колективи шкіл та батьки з великим інтересом ставляться до уроків музичного мистецтва,до музики. Доборе обладнанні кабінети музики. В них є програвачі,магнітофони, фонотеки, підручники з музики для кожного класу,збірники пісень та хрестоматії.

Вчителі ставлять перед собою завдання ввести учнів у світ великого музичного мистецтва,навчити їх любити й розуміти музику у всьому багатстві її форм та жанрів. Слухання музики проводиться за рекомендаціями академіка Д.Б. Кабалевського.

Пісенний репертуар та репертуар по слуханню музики складаються із творів сучаних радянських композиторів. Тематика пісень та творів різноманітна, зокрема про нашу дійсність. Патріотичні пісні виховують в учнів почуття любові до Батьківщини,до праці.

Поступово у дітей формується естетична культура й музичний смак. Вони вчаться розуміти й аналізувати музичні твори, висловлювати власну думку.

В.А. Буко, В.І. Чорнокожа та І.І, Воскобойник організовують свою роботу таким чином,щоб музика дійшла до свідомості кожної дитини. Знання кожного окремого класу, вміння подати музичний твір так,щоб діти захопилися ним, пробудити в них емоційну чутливість,активність у процесі виконання та слухання музичного твору-ось риси їх професійної майстерності.

О.В. Шапошникова

Особливості підголоскового співу у пісенному фольклорі на Вінниччині.

Народний спів на Вінниччині постійно розвивається, вдосконалюється. Найбільших змін він досягу взаємодії із професійним мистецтвом ,зокрема у становленні народного багатоголосся.

Великого значення набуває глибоке наукове вивчення творчого процесу народного багатоголосся, його складових частин і типових рис.

Тільки пізнавши самобутнє,своєрідне народне співоче мистецтво,можна сприяти збереженню його чудових традицій та їх подальшому розвиткові.

Свіжі записи досконаліше відтворили стиль і характер народного підголоскового співу. Розвиваються різні типи багатоголосся. Переважно це підголосково-поліфонічний і гомофонно-гармонійний та мішаний типи.

Підголоскова поліфонія розкриває народну музичну мудрість , досконалість і переконливість народного голосоведіння.

Найхарактернішою рисою народного підголоскового співу є його прозорістью,виразність мелодій. Цим створюється їх рівноправність мелодії-варіанти не копіюють одна одну. Рух їх може бути однобічний або протилежний.