В інформаційно-телекомунікаційних системах (таку назву він отримав у 2005 році)

Цей Закон регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визначено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

За порушення цього закону передбачається відповідальність.

Інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;

Захист інформації в системі - діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі;

Згідно зі ст. 2 об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.

Стаття 3 передбачає, що суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, (відповідно до ст.3) , є:

• власники інформації;

• власники системи;

• користувачі;

• уповноважений орган у сфері захисту інформації в системах.

Власник інформації може надати право розпоряджатися інформацією іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику інформації або роззпоряднику системи.

Рогзлянемо основні положення цього закону.

Порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації. А порядок доступу до інформації, яка є власністю держави, визначаються законодавством. В певних випадках доступ до інформації в системі може здійснюватися без дозволу її власника (ст.4).

Між власником системи та влансиком інформації укладається договір, в якому визначається умови забезпечення захисту інформації (ст.5). Також цей договор передбачає умови обробки інформації в системі (ст.8).

Інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, повинна оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку (ст.8).

Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи (ст.9). Він також може призначати осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації. Про спроби та/або факти несанкціонованих дій у системі щодо інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, власник системи повідомляє уповноважений орган у сфері захисту інформації.

Державні органи у сфері захисту інформації мають такі повноваження: (ст10)

• розробляють пропозиції щодо державної політики у сфері захисту інформації та забезпечує її реалізацію в межах своєї компетенції;

• визначають вимоги та порядок створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

• організовують проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації;

• здійснюють контроль за забезпеченням захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Особливості захисту інформації в системах, які забезпечують банківську діяльність, встановлюються Національним банком України (ст.10).