Інформаційний консалтинг

Згідно досліджень, опублікованих агентством Рейтерс, 91% менеджерів Франції і 95% менеджерів США вважають, що інформація є ключовим чинником, який впливає на прийняття рішень і використовують інформаційний підхід у прийнятті ділових рішень.

Управлінське консультування– професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям (в подальшому – клієнтам) з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, методології впровадження рекомендацій.

Управлінське консультування дозволяє:

• ідентифікувати та аналізувати управлінські проблеми і можливості;

• пропонувати альтернативні варіанти вирішення цих проблем;

• надавати допомогу в реалізації рекомендацій та впровадженні конструктивних змін, що визнані доцільними.

Основним завданням управлінського консультування є надання допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування організації.

Інформаційний консалтинг - вид консультаційної діяльності, пов’язаної з аналізом документальних потоків, прогнозуванням ринку, пошуком нових можливостей розвитку бізнесу і ринків збуту, здійснюваною на основі збирання і аналізу ділової і науково-технічної інформації.

До сфери інформаційного консалтингу відноситься також проведення інформаційних експертиз, які включають пошук і оцінювання ідей, гіпотез, рішень, формування систем критеріїв оцінок, збирання і аналіз даних про партнерів і конкурентів, аналіз і прогнозування “лідерів” у комерції; аналіз соціально-політичного рейтингу та ін., а такожкомунікативний аудит.

Нижче наведено фрагмент прайс-листа [59] з широким спектром послуг, в тому числі, з інформаційного консультування:

На сайті “Управлінське консультування”[74] представлено такий перелік послуг з інформаційного консультування:

• розробка стратегії інформаційного забезпечення;

• розробка інформаційних рішень, пристосованих до індивідуальних потреб замовника;

• підготовка інформаційно-аналітичних оглядів конкретних галузей і підприємств;

• надання бізнес-довідок про потенційних партнерів по бізнесу;

• створення і ведення баз даних.

Інформаційний консалтинг є особливим видом консультаційної діяльності і характеризується певними професійними рисами роботи консультантів:

1. Загальна ерудиція та компетентність

Практики-консультанти повинні володіти не тільки високим рівнем знань, навичок, досвіду та спеціальної компетенції, – їх успішна робота в цілому залежить від інтелектуальних та особистих рис.

2. Незалежність та неупередженість.

Внаслідок своєї економічної, адміністративної, емоційної незалежності консультанти, працюючи з клієнтом, пропонують необхідні об'єктивні рішення, які не впливають на їхні власні інтереси.

3. Рекомендаційність пропозицій.

Консультанти не мають адміністративної влади і виступають як радники запропонованих змін. Прийняття рішення та відповідальність за нього несуть менеджери та керівники організацій

4. Спеціальна кваліфікована експертиза.

Володіючи комплексом накопичених професійних знань та досвідом роботи, консультанти часто виступають як незалежні оцінювачі рішень клієнта.

5. Конфіденційність.

Дотримання інформаційної безпеки гарантує клієнту, що інформація щодо проблем даної організації не вийде за її межі.

Потреба у допомозі консультантів обумовлена не тільки їх знаннями, аналітичними уміннями та методологічними підходами, які може привнести консультант до клієнтської організації, а й тим, що сторонні консультанти покликані допомагати менеджерам орієнтуватися в складних умовах прискорення технологічних змін, швидкого зростання ділової активності з метою впливу на розвиток організації.

Потенційними користувачами консалтингових послуг виступають будь-які організації, що стикаються з управлінськими проблемами. До них в першу чергу можна віднести приватні компанії, банки, державні установи, професійні асоціації, інвестиційні фонди та ін. Проте проблема трансформації потреб в управлінському консультуванні у тривалий попит на нього є актуальною як для ринку в цілому, так і для кожної конкретної консультаційної фірми.

Формування ринку товарів і послуг характерне активним впровадженням технологій реклами, серед яких можна виділити прийоми “Public Relation” – як галузі інформаційних і соціальних комунікацій [71]. Цей напрям запозичує з інформаційної діяльності прийоми і технології, зокрема, організацію інформаційно-аналітичної і експертної діяльності, проведення виставок, конференцій, презентацій, нарад; технологію прогнозування, яка використовує характерні для інформатики інформаційні джерела; технологію інформаційної розвідки по відкритих джерелах інформації (наприклад, фірмовий аналіз і прогнозування діяльності підприємств різних форм власності, підготовка і редагування аналітичних і ситуаційних матеріалів, організацію в засобах масової інформації «інформаційно-іміджевої» кампанії, аналітичне забезпечення виборчих кампаній та ін.

Для ефективної роботи необхідне знання джерел інформації, характеристик інформаційних масивів: розсіяння інформації, старіння, актуальності інформації, оцінювання характеристик інформації – якісних (достовірність, об’єктивність, однозначність, своєчасність, релевантність, пертинентність, актуальність), кількісних (повнота, достатність), ціннісних.

Динаміка конкретного товарного ринку визначається маркетинговою політикою і конкурентною боротьбою фірм, які позиціонують на ринку свою продукцію. Кваліфіковане збирання і обробка інформації про конкурентів дозволяє синтезувати прогноз його ініціатив на товарних ринках, які цікавлять фірму, оцінити реальну загрозу інтересам фірми за різними напрямками її діяльності [92].

Компанії фінансового сектору, фірми, які працюють у сфері дозвілля і подорожей, авіакомпанії, некомерційні організації, продавці товарів довготермінового користування формують власні бази даних клієнтів, угод, проведених маркетингових кампаній. Дані для ведення таких баз даних одержують як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Робота як з традиційними джерелами інформації, так і з нетрадиційними (наприклад, мережа Інтернет) потребує знання загальних інформаційних законів розсіювання інформації, зміни актуальності інформації, систематизації інформації за різними критеріями, уміння вироблення пошукової стратегії. Слід зазначити, що в умовах формування інформаційного ринку, інформація, якою володіють підприємства, є товаром, здатним викликати “інформаційний інтерес” учасників ринку до інформаційної продукції у вигляді баз і банків даних, адресно-довідкової інформації, аналітичних оглядів і прогнозів та ін.

Широкого розповсюдження набула інформаційна діяльність у віртуальному середовищі. Глобальна інформаційна мережа Інтернет стає все більш звичним і привабливим середовищем для підприємств і організацій як з технологічної, так і з комунікаційної точки зору, використовується для створення позитивного іміджу організації у зовнішньому середовищі, для здійснення маркетингових комунікацій, пошуку необхідної інформації в он-лайнових базах даних, що потребує знання законів інформації, вміння її аналітичної переробки і представлення, теорії інформаційного пошуку.

При розв’язанні бізнесової стратегії підприємства все частіше вдаються до використання середовища мережі Інтернет (табл.8).

Таблиця 8

Перелік бізнес-завдань, які можна вирішувати за допомогою Інтернет-технологій

Мережа Інтернет, як і традиційні масиви інформації, підпорядковується загальним інформаційним законам і класичним законам теорії інформаційного пошуку, але разом з тим відкриває раніш не бачені можливості для соціально-комунікаційної діяльності: здійснення соціологічних опитувань, зв’язків з громадськістю для органів державної влади і управління, реклами товарів і послуг для будь-яких підприємств і організацій, дистанційного навчання.

Запозичені з інших галузей діяльності терміни для позначення функцій інформаційного посередництва, зокрема термін “брокер”, що визначається як “окрема особа або фірма, яка спеціалізується на посередницьких операціях з певними видами товарів або послуг”¹, відповідає сутності діяльності інформаційного посередника.

Інформаційний посередник(або брокер) – це особа або організація, яка здійснює зв’язок між виробниками інформаційних продуктів та послуг і їх користувачами, володіє знаннями про ринки збуту і продукти та способи їх одержання.

Діяльність інформаційних посередників в умовах мережевого суспільства полягає у створенні іміджу організації в глобальному інформаційному середовищі, презентуючи в мережі Internet послуги і продукти, які надає організація, надаючи інформацію про діяльність організації, розробляють Web-сайт організації, планують його діяльність, актуалізують представлену на ньому інформацію, здійснюють пошук інформації в мережі для забезпечення інформаційних потреб організації і її клієнтів, організують навчання працівників, надають рекомендації з пошуку інформації, розробляють інструкції, довідники з ресурсів мережі та ін. Таким чином, інформаційний брокер в організації трансформує інформацію із зовнішнього контуру у внутрішній і навпаки, здійснює маркетингову комунікацію, як систему налагодженого обміну інформацією з ринком збуту, яка дозволяє підприємству адаптуватись до зміни ринкових умов і досягати поставлених цілей [45].

Аналіз інформаційних ресурсів підприємств, організацій, бібліотек, інформаційних центрів і застосування відповідних комп’ютерних технологій з метою представлення інформації у телекомунікаційному середовищі включає традиційні методи роботи з документами і сучасні технології представлення документів для їх функціонування у мережі Інтернет: аналітико-синтетична переробка, структурування інформації, формальний опис документів, їх вербальних і структурно-графічних компонент, проектування і підтримка WEB-сторінок, редагування і модифікація (оновлення) представленої у мережі інформації.

Узагальнену структуру діяльності інформаційних брокерів мережі Інтернет, вимоги до їх знань і умінь можна представити таким чином:

• організація комунікацій у глобальному інформаційному середовищі мережі Інтернет: організація ділових контактів за допомогою мережі, участь у проектах із створення “віртуальних корпорацій”, “електронних бібліотек”;

• адаптація інформаційних ресурсів підприємства до розповсюдження їх через глобальні інформаційні мережі;

• інформаційне наповнення WEB-сайта маркетинговою, рекламною, бібліографічною інформацією, повнотекстовими базами даних;

• пошук інформації у мережі Internet з метою задоволення інформаційних потреб користувачів;

• розробка рекламно-інформаційних матеріалів для розміщення їх в мережі Інтернет;

• аналіз і планування номенклатури інформаційної продукції і послуг, які надходять від організації у зовнішнє середовище;

• вивчення потреб працівників підприємства у зовнішній інформації;

• інформаційно-аналітичний моніторинг документного потоку мережі Інтернет;

• підготовка аналітичних і оглядових матеріалів на основі одержаної з мережі інформації;

• участь у створенні і актуалізації баз і банків даних регіональної інформації;

• володіти методами аналітико-синтетичної переробки інформації,

• вміти оцінювати інформаційно-ресурсний потенціал підприємства,

• уміти прогнозувати інформаційний попит

• оптимізувати форми і диверсифікувати методи представлення інформації користувачам віртуального середовища,

• знати інформаційні ресурси сфери культури і мистецтва, управління і законодавчої влади, науки і освіти.

• знання глобальних інформаційних мереж в інформаційно-комунікаційному аспекті

• володіти методами системного дослідження інформаційних потреб користувачів;

• вміти раціонально і ефективно здійснювати комунікації за допомогою мережі Інтернет у політиці, бізнесі, науці, культурі, освіті, дозвіллі;

• уміти здійснювати інформаційну експертизу ресурсів.