Графоаналітична модель потенціалу підприємства
У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень.
У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику його потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства.
Тому пропонуємо з метою потенціалу підприємства модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 2.3).
Рис. 1.4. Графоаналітична модель аналізу спростити графічну
Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, приходимо до висновку, що діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками (рис. 2.4).
Рис. 1. 2.5. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу
За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продукції» — необхідно проаналізувати:
Обсяг, структуру та темпи виробництва.
Фонди виробництва.
Наявний парк обладнання і рівень його використання.
Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.
Екологію виробництва.
Стан продажу.
За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» — розглядається:
Організація і система управління.
Кількісний і якісний склад робітників.
Рівень менеджменту.
Фірмова культура.
Наступний, третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослідження:
Ринку, товару та каналів збуту.
Нововведень.
Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.
Маркетингових планів і програм.
І останній, четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.
Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.
В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі.
Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник намагається за всіма показниками діяльності бути ліпшим за свого конкурента.
- Розділ 1. Потенціал підприємства: сутнісна характеристика та структуризація
- 1.1 Потенціал підприємства як економічна категорія
- 1.2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства, його характерні риси
- 1.3 Структура потенціалу підприємства
- Графоаналітична модель потенціалу підприємства
- Висновки до розділу 1