logo
розділ 1 (Управління підприємством)

Графоаналітична модель потенціалу підприємства

У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприєм­ницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішен­ня щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховува­ти за обґрунтування управлінських рішень.

У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діа­гностики можливостей підпри­ємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику йо­го потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферич­ною формою для оцінки потен­ціалу підприємства.

Тому пропонуємо з метою потенціалу підприємства модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибо­ру кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 2.3).

Рис. 1.4. Графоаналітична модель аналізу спростити графічну

Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, прихо­димо до висновку, що діагностику потенціалу підприємства до­цільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональ­ними блоками (рис. 2.4).

Рис. 1. 2.5. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу

За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продук­ції» — необхідно проаналізувати:

  1. Обсяг, структуру та темпи виробництва.

  2. Фонди виробництва.

  3. Наявний парк обладнання і рівень його використання.

  4. Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

  5. Екологію виробництва.

  6. Стан продажу.

За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» — розглядається:

  1. Організація і система управління.

  2. Кількісний і якісний склад робітників.

  3. Рівень менеджменту.

  4. Фірмова культура.

Наступний, третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослі­дження:

  1. Ринку, товару та каналів збуту.

  2. Нововведень.

  3. Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.

  4. Маркетингових планів і програм.

І останній, четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рен­табельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнай­повніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінан­сової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладаєть­ся порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприєм­ством або з реальним підприємством, що має найліпші результа­ти на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єк­тивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оці­нювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурент­ній боротьбі.

Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кож­ний самостійний товаровиробник намагається за всіма показни­ками діяльності бути ліпшим за свого конкурента.