Мережева операційна система

Операційна система (ОС) — комплекс програмних засобів і даних, які забезпечують управління роботою апаратної та програмної складових обчислювальної системи, координують їх взаємодію. Мережева операційна система —операційна система, що забезпечує приймання та передавання відповідними програмними та апаратними засобами. Кожна мережева операційна система повинна забезпечувати:

— багатокористувацький режим роботи. Одночасна реєстрація і робота у системі кількох користувачів.

— багатозадачний режим роботи. Виконання багатьох задач одночасно непомітно для користувача, який може одночасно з компіляцією програми читати свою пошту. Кожна задача незалежно від того, чи введена це в командному рядку найпростіша команда чи програма, що вимагає значних ресурсів центрального просесора запускає один або декілька процесів.

Необхідна функціональність учасника мережі, сервер або робоча станція, визначається мережевою операційною системою (рис _). При проектуванні мережевої операційної системи розробники передбачають розширений набір функціональних можливостей, що враховують особливості роботи у мереженому середовищі:

• висока стабільність;

• багатокористувацький режим роботи, забезпечення одночасної роботи кількох користувачів.

• розподіл програмних, апаратних і обчислювальних ресурсів сервера між робочими станціями;

• забезпечення захисту збережуваних даних;

• реєстрація користувачів і надання їм прав доступу;

• перевірка прав користувачів при доступі до ресурсів локальних і мережевих;

• розвинуті засоби моніторингу (контролю) мережі

• облік використання ресурсів.

Рис.

Залежно від виконуваних мережевих функцій можна розглядати два типи операційних систем: серверні операційні системи, що забезпечують розподіл мережевих ресурсів для спільного використання. Виділені сервери призначені винятково для керування роботою в мережі. Невиділені сервери одночасно можуть функціонувати і як робочі станції. Операційні системи робочих станцій, що надають можливість використовувати визначенні мережеві ресурси.

На сьогодні найбільш популярними мережевими операційними системами є Windows NT та версії UNIX систем, зокрема все більшого застосування набуває вільнопоширювана ОС Linux.

Сучасні операційні системи забезпечують, у різній мірі, підтримку мережі на рівні ядра системи, тобто ми одразу, після інсталяції, отримуємо мережеву операційну систему. Для операційних систем що виконуються на процесорах фірми Intel, сімейство і386, Pentium, та сумісних з ними: AMD, Cyrix існує кілька версій мережевих операційних систем:

• Windows 9x (однорангова мережа);

• Windows NT (файл, принт сервер, сервер додатків, комунікаційний сервер)

• Novell (файл, принт сервер, комунікаційний сервер)

• Unix (файл, принт сервер, сервер додатків, комунікаційний сервер)

• Linux (файл, принт сервер, сервер додатків, комунікаційний сервер)

Наприклад: Windows 9x є мережевою операційною системою, але врахувавши, що Windows 9x це універсальна операційна система для виконання широкого кола задач, то зрозуміло, що вона може виконувати функції клієнта, робочої станції або сервера невеликої однорангової мережі з невеликим навантаженням. Використання Windows 9х як сервера, до якого ставляться підвищені вимоги надійності, захищеності, стабільності є недоцільним.

Під’єднатись до комп'ютера на якому виконується серверна операційна система (сервера) можна кількома шляхами. Начастіше використовується програмне забезпечення клієнт, що дозволяє використовувати спільновикористовувані мережеві ресурси: файли, папки, принтери тощо.

Наприклад: клієнт для мереж Microsoft, у операційних системах Windows, для використання мережевих файлових систем, принтерів тощо.