Основи економічної етики

Економічна етика — розділ науки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяють підвищенню добробуту населення.

Життя показує, що економіка повинна ґрунтуватися на економічній етиці — етиці трудових взаємовідносин; нормах організаційної поведінки, обов'язкових для всіх працюючих; зобов'язаннях партнерів, скріплених не лише договором, а й чесним словом підприємця; обґрунтованих високих заробітках найманих працівників.

Економічна етика припускає верховенство людини над матеріальними потоками в процесі виробництва, яким вона керує, надаючи йому гуманістичного характеру. Ринкової економіки без економічної етики існувати не може.

Як відомо, реалізація принципу служіння людині припускає три етапи: купівля сировини і матеріалів, виробництво кінцевого продукту, продаж товару і отримання прибутку. Кожен з цих етапів супроводжується проявами задоволення: радість виробника, який працює на наукових засадах у належних умовах, за якісно вироблений товар; радість продавця, який швидко реалізує товари, що належно оцінюються населенням; радість споживача, що купує хорошу і недорогу річ, яка йому потрібна. Зазначені прояви задоволення мають потрійний ефект: високу заробітну плату, низькі ціни і збільшення прибутку за рахунок збільшення кількості якісно виробленого товару.

Цим самим здійснюється велика послуга суспільству, а прибуток при цьому приходить сам по собі як результат служіння суспільству. Зазначене ґрунтується на механізмі саморегуляції, що включає як дотримання економічних законів і технологічних процесів, так і високу організаційну культуру з чіткою організацією праці й управлінську культуру, завдяки яким і формується економічна етика.

Стандарти етичної поведінки вирізняються залежно від особливостей тієї чи іншої країни. Ця поведінка досить часто визначається засобами примусового виконання закону, а не власне його існуванням. При цьому етичність поведінки не має верхньої межі, а увага до етики зростає з підвищенням рівня економічного добробуту. Через це актуальною стає не лише розробка етичних нормативів й урахування етичних питань при розробці стратегій розвитку підприємства, а також залишення сумнівного ринку при виникненні етичних проблем.

Як відомо, закони містять зведення правил з організації управління підприємством або порядок проведення тих чи інших операцій. Деякі закони спрямовані на запобігання обману і фальсифікації в бізнесі та підтримку сталих норм моралі в ділових відносинах. Ряд законів бере свій початок з економічних потреб суспільства.

Проте, підтвердження дотримання бізнесом норм моралі у сучасному суспільстві очікується, звичайно, не тільки в межах закону. Так, наприклад, спільнота або муніципалітет можуть висловити свою незгоду і протест проти діяльності підприємства, яке скидає стічні води в місцеві водойми, що призводить до загрози погіршення здоров'я населення і порушення балансу навколишнього середовища. Хоча в дирекції підприємства є документально оформлений дозвіл на виробничу діяльність у цій місцевості, наслідки такого роду діяльності можуть істотно вплинути на здоров'я людей і стан природи. Чинне законодавство, зазвичай, не встигає за розвитком нових технологій, звідси й правомірні скарги та протести громадськості, які формулюються приблизно так: Це може й законно, але це неправильно.

У цьому випадку дирекція підприємства не порушує статей закону, але й недотримується морального кодексу, іншими словами, її поведінка неетична. Підприємство в результаті вирішило своє технічне завдання, але не виконало свій етичний і моральний обов'язок.

Виходячи з наведеного прикладу, економічна етика повинна розглядатися у світлі різноманітних концепцій ділової моралі, які беруть свій початок у релігії, традиціях, законах та людських стосунках. Звідси можна сформулювати ще таке: економічна етика - це розділ науки або мистецтво, що займається налагодженням і підтримкою стійких гармонійних відносин і виробничих структур, груп та інститутів із суспільством.