Класична ринкова парадигма ділової етики

Усі людські стосунки пов'язані з проблемами етики і моралі. У сфері підприємництва важливими компонентами є не тільки ресурси, машини, документація, виробництво і логістика операції, а й людські стосунки у різних сферах — із партнерами, клієнтами, спеціалістами, підлеглими, представниками влади і трудових колективів.

Від того, наскільки гармонічно складаються ці стосунки, залежить авто­ритет, репутація, імідж та відповідно й успіх підприємництва в цілому. Можна стверджувати, що підприємництво виступає не тільки як професія або захоплення чимось перспективним, а як особливий світ концепції і методів, унікальна культура поведінки, своєрідний образ мислення й неповторний стиль життя.

Якою ж має бути поведінка бізнесмена з усіма іншими представниками ділового світу і суспільства в цілому? Де проходить та невидима межа між чесними і нечесними методами і підходами підприємця, що він їх використовує для досягнення поставленої мети? Який спосіб ведення бізнесу можна вважати етичним? Яка поведінка стосовно партнера, компанії або суспільства є неетичною?

Відповіді на поставлені запитання можуть значно відрізнятися одна від одної, оскільки залежать від етичних стандартів, основних традицій, звичок і переконань, що сповідуються суспільством. Адже деякі види ділової практики, що вважалися етичними за умов становлення бізнесу в XIX ст., будуть вважатися сьогодні неетичними й навіть недозволеними або неприйнятними. Наприклад, нині діють закони, що перешкоджають здійсненню фальсифікованої реклами, а також маніпулюванню цінними паперами і фінансовими інструментами на фондових ринках.

Сучасна етика бізнесу — це зведення норм поведінки в бізнесі та вимог, які ставить суспільство до стилю роботи, підприємця, його соціального образу та характеру взаємовідносин з оточуючим середовищем.

На основи і канони ділової етики в сучасному суспільстві наклали відбиток переважно існуючі релігійні погляди. Релігійні вчення сформулювали вимоги щодо моральної відповідальності. У рамках релігійно-філософських доктрин, що затвердилися в різних регіонах світу, наголос завжди робиться на соціальну відповідальність і повагу до людей. Відповідно визнається аморальною у бізнесі нечесність, яка виявляється стосовно проведених операцій, або приниження гідності підлеглих чи партнерів.

Класична ринкова парадигма ділової поведінки повинна ґрунтуватись на тісному взаємозв'язку підприємництва і приватної власності, природній гармонізації суспільних та індивідуальних інтересів, орієнтації на цивілізований бізнес як на важливий життєвий обов'язок, на конкурентних стосунках між самими підприємцями перед незалежним від них споживачем та можливих конфліктних відносинах між власниками та найманими працівниками.

Усе це обумовлено суспільною природою людини, її суттю. І якщо за тих чи інших обставин виникає «неринкова поведінка», то вона є результатом якихось «зовнішніх» факторів. Після ліквідації останніх підприємці, як зазначає професор В. О. Кудін, відразу ж або через деякий час знову поводитимуть себе за чинними законами ринку. Друге питання: чи можна називати поведінку в тих формах, в яких вона склалася в ряді країн Західної Європи і Америки, насправді «природною», а інші форми поведінки вважати неетичними.

Соціологи, які вивчали розвиток капіталізму, звернули увагу на те, що багато класичних ринкових рис не стільки універсальні, скільки історично та географічно зумовлені формами ментальності і ділової поведінки людей, які виникли під впливом низки соціально-економічних чинників, починаючи з XVII століття.