2.2. Контури розвитку основ інформаційного суспільства в Україні

Сьогодні існує неоднозначність у визначенні поняття “інформаційне суспільство”. Аналіз цих визначень дозволяє запропонувати, на наш погляд, таке конструктивне визначення, що відбиває внутрішню сутність цього поняття. Інформаційне суспільство— це громадянське суспільство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційно-правової культури, в якому ефективність діяльності людей забезпечується розмаїттям послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях та технологіях зв’язку.

Таким чином, можна вважати, ще головними характеристиками інформаційного суспільствапостають: інформаційна економіка, індустрія інформаційних послуг, сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв’язку, значний потенціал науки, потреба фізичних та юридичних осіб в інформації (знаннях), високій рівень інформаційно-правової культури всіх суб’єктів інформаційних відносин, матеріально-технічне забезпечення різноманітних послуг.

Варто вважати доречним надати тут ключові визначення, на яких базується наш подальший виклад. Так, в Законі України “Про Національну програму інформатизації” закріплені такі поняття:

• інформатизація— сукупність взаємопов`язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки;

• інформаційна послуга— дії суб'єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами;

• інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;

• засоби інформатизації— електронні обчислювальні машини, програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій;

• національна інформаційна інфраструктура— обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології, система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, система науково-дослідних установ та система підготовки висококваліфікованих фахівців [92, c.2-8].

В Україні різноманітними проблемами інформатики займаються більш 30 років. Що стосується впливу інформаційних і телекомунікаційних технологій (IТТ) на суспільство, до якої слід привернути увагу, то для нас вона є відносно новою і розробляється вузьким колом дослідників. В той же час на Заході (як відзначалося раніше) уже на рубежі 70-х — 80-х рр. виникла теорія інформаційного суспільства, в основі якої лежала спроба проаналізувати й узагальнити соціально-економічні перетворення, що породжувалися повсюдним поширенням IТТ.

Слабкий інтерес до вирішення цієї проблеми в Україні був викликан частково об'єктивною причиною — відсталістю країни у сфері інформатизації. Проте, існує й інша причина — в країні існувало нерозуміння соціальних можливостей інформаційних і телекомунікаційних технологій та глибини соціально-економічних змін, що викликаються їх поширенням. У той же час поширення IТТ поряд із зростанням народонаселення і проблемами екології науковою громадськістю було віднесено до ключових чинників, що визначають обличчя сучасного світу.

З початку 90-х рр. в Україні почали відбуватися поступові зміни в інформаційній сфері. Насамперед, виник і почав розвиватися ринок персональних комп'ютерів та іншої інформаційної і телекомунікаційної техніки. Важко наводити цифри по сьогоднішній Україні, бо держава ще не вийшла із стану соціально-економічного хаосу. Статистика ж свідчить про наявність деякої стабільності, а хаос є станом невизначеності. І все ж можна навести деякі цифри.

Так, за даними Держкомстату України, парк обчислювальних машин в державі за станом на 1 січня 1996 р. складав 180 тис. одиниць, на 1 січня 1997 р. — 263 тис., на 1 січня 1998 р. — 331 тис. одиниць [93]. Статистичних даних щодо відношення кількості комп'ютерів, що вироблені в Україні (із розподілом на державний і приватний сектор), та імпортованих, немає. Із загальної кількості наявних комп'ютерів у 1998 р. 98,7% складали персональні комп'ютери (ПК), причому з них типу РС ХТ — 78665 одиниць, типу 286 — 58267, типу 386 — 59343, типу 486 — 78080, типу Pentium — 49429 одиниць. Загальна балансова вартість цього парку становила 20758 млн грн. [93].

За 1998 р. парк обчислювальних машин в Україні збільшився на 67 тис. одиниць, в основному за рахунок сучасних моделей, 55,7% яких становлять ПК типу Pentium. Стався і перерозподіл співвідношення кількості ПК за типами. Наявність обчислювальної техніки в деяких міністерствах, за даними Держкомстату України, станом на 1 січня 1998 р. така: Міносвіти України — 69400 одиниць, Мінпромполітики України — 42177, Мінагропром України — 10942, Міненерго України — 10900, Мінтранс України — 9886, Держкомзв’язок України — 9395 одиниць; оснащеність комп'ютерами Національного банку України – 11143, Банку “Україна” — 13391 та Ощадного банку України — 11046 одиниць [93].

Стан парку обчислювальних машин в областях, за даними Держкомстату України, характеризується такими цифрами: половина усього парку машин в Україні зосереджена в п'яти регіонах (м. Київ — 15%, Харківська область — 11%, Донецька область — 10%, Дніпропетровська область — 6%, Запорізька область — 5%) [93]. Характерною тенденцією в Україні є те, що виробництво комп'ютерів у державі перемістилося з державного сектору в приватний.

Порівняно з 1996 р. ринок ПК у 1997 р. виріс приблизно на 25% і становив близько 150 тис. комп'ютерів, з яких приблизно 80% було зібрано в Україні, що перевищило прогноз. З 1998 р. в Україні вже почали збирати комп'ютери типу “notebook”, хоча цей ринок ще невеликий [93]. Важливо відмітити те, що в країні вже збираються великі комп'ютери, малі та середні сервери. На ринку ПК сформувалася група лідерів, що активно працюють над створенням вітчизняних загальновизнаних марок комп'ютерів.

За оцінками фахівців, сьогодні наш ринок прикладного програмного забезпечення (ПЗ) для малих та середніх підприємств становить не менше 10 млн доларів, із них близько 40% належить вітчизняним фірмам. Існують приклади світового визнання програмних продуктів, які створені в Україні [93].

Серед головних проблем інформатизації України існує проблема забезпечення інформаційних технологій, систем і інформаційних середовищ сучасними засобами інформатизації, основу яких складають програмно-апаратні засоби обчислювальної техніки (ЗОТ), зв'язку і мікроелектроніка. Україна має певний науково-технічний потенціал у галузі створення засобів інформатизації. Його основу складають 10 науково-дослідних інститутів НАН України, 18 науково-дослідних і конструкторсько-технологічних організацій і підприємств Державного комітету промислової політики України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України (Держкомзв'язку України).

Україна має фундаментальні досягнення в галузі інформатизації. У світі добро відомі здобутки українських вчених у створенні нетрадиційних архітектур обчислювальних машин і в системному аналізі, моделюванні, створенні штучного інтелекту.

Україна досягла певного рівня концентрації наукових виробництв: понад 70% стратегічних матеріалів для електронної промисловості в Європі було вироблено на українських підприємствах, що зумовлює позитивні можливості у справі інформатизації [94].

Зусиллями Держкомзв’язку України в державі створюються умови для побудови сучасної швидкісної первинної мережі передачі даних на базі волоконно-оптичних ліній, але подібні мережі створюються також іншими центральними органами виконавчої влади, що збільшує капіталоємність національної системи зв'язку.

Використання мережі Internet у світі в основному повторюється і в Україні. Збільшилася кількість Web-серверів, на яких розміщено інформацію про діяльність органів законодавчої та центральних органів виконавчої влади. В українському домені мережі Internet кількість користувачів складає 20-25 тис. Зростає кількість і корпоративних користувачів [93].

Дослідження показують, що виділяються такі головні тенденції розвитку інформаційного суспільствавУкраїні.

1. У 90-ті рр. в Україні утворився комерційний інформаційний сектор економіки, структура якого і зайнятість у якому ще не достатньо досліджувані.

2. Поширюється процес інформатизації комерційного сектору економіки. Інформатизація в бізнесі йде за модернізаційною схемою.

3. В Україні присутні головні рушійні сили розвитку інформаційного суспільства, що позначені експертами Європейського Союзу (ЄС):

• реклама і пропаганда привабливого сучасного способу життя — електронне листування, торгівля і банківські операції, резервування подорожей, домашні читання школярів і курсові роботи студентів; послуги Internet та інші послуги доступні тільки тим, у кого є персональний комп'ютер;

• велика кількість електронних ігор розрахована на дітей, які завтра потенційно стануть проповідувати можливості інформаційних і телекомунікаційних технологій на роботі;

• комп'ютеризація освіти — її вплив сьогодні не так уже великий, проте завтра під впливом конкуренції, зростання комп'ютерної письменності батьків і вимог самих учнів, також під впливом розвитку мережних послуг вона буде збільшувати соціальну роль інформаційних і телекомунікаційних технологій;

• подальше зниження цін на різноманітні інформаційні та телекомунікаційні технології (IТТ), що передбачено експертами, служить рушійною силою розвитку інформаційного суспільства;

• комфорт і зручність у будинку, офісі, в машині завжди були і залишаються важливими двигунами соціальних змін;

• все більше число людей і організацій використовують електронні устрої для особистої охорони і безпеки;

• можливість більш широкої участі сільського населення в економічному і соціальному житті за допомогою IТТ також стимулює розвиток інформаційного суспільства.

Сьогодні можна констатувати, що більшість перерахованих вище можливостей, нехай для меншості, але присутні, хоча до 1994 р. більшість західних і вітчизняних вчених була впевнена, що Україна відстала в сфері інформатизації назавжди.

4. Ще одна яскраво виражена тенденція — у країні почалася так би мовити домашня комп'ютерна революція. Рівень усвідомлення можливостей IТТ і інтерес до них постійно зростають.

Зупинимося докладніше на цій тенденції. Це стосується досліджень, які пов'язані з моніторингом змін у повсякденному житті під впливом нових інформаційних технологій і аналізом чинників, що впливають на їх поширення та використання. Об'єктом дослідження процесів інформатизації обирається сім'я, тому що вона є мікросферою формування і реалізації інформаційних потреб, а також тому що те, що відбувається на рівні сім'ї, багато в чому обумовлює глобальні соціальні трансформації. Аналіз на рівні сім'ї особливо важливий у ситуації трансформації і деструкції інших соціальних інститутів. Метою таких досліджень є з'ясовування наявності нової інформаційної техніки в сім'ях, аналіз інформаційних потреб у їх зв'язку з можливостями сучасних IТТ, вивчення закономірності споживчої поведінки в сфері інформатизації. Дослідження проводяться в рамках міжнародного проекту “Сім'я і нові інформаційні технології” з використанням такого методу дослідження, як якісний аналіз. Сім'я обирається за принципом наявності елементів інформаційної техніки: домашній комп'ютер, відеомагнітофон, телевізор і телефон. Зміни, що спостерігаються, можна звести до таких головних.

1. Підвищився рівень усвідомлення можливостей сучасних IТТ і, насамперед, домашніх комп'ютерів.

2. Збільшилася доступність і поширеність домашніх комп'ютерів.

3. Дослідження показують, що на фоні розвитку торгівлі в сім'ях відбувається процес комплектації, удосконалення і зміни поколінь домашніх комп'ютерів.

4. Змінюється домашнє інформаційне середовище, як із погляду його технічного оснащення, так і його змісту.

5. Відбуваються зміни у формах використання IТТ.

6. Освіта — це ще одна сфера, де зміни, що спостерігаються, дозволяють говорити про комп'ютерну революцію.

7. З'явилися нові ціннісні установлення і моделі поведінки — “діти тепер не велосипед, а “відик” або комп'ютер просять”.

8. Зростає вплив IТТ на процеси соціальної інтеграції і диференціації.

Прокоментуємо останню зміну. Розглядаючи процеси соціальної інтеграції, можна відзначити деяке вирівнювання якості столичних і провінційних інформаційних потоків. Можна говорити про появу нових співтовариств у зв'язку з поширенням IТТ. Хоча процес мережеутворення знаходиться в початковій стадії, в нього все активніше включаються студенти, вчені і бізнесмени.

Процес, яким дуже стурбовано світове співсуспільство, — це посилення інтелектуальної диференціації між тими, хто має і хто не має IТТ. Такий процес почався і в Україні. Слід також нагадати про небезпеку, тобто проблему інформаційної нерівності. Звертає на себе увагу такий цікавий факт — серед тих, хто має IТТ, інтелектуальна диференціація зменшується за рахунок вирівнювання можливостей споживання електронної інформації представниками різноманітних соціальних груп. На перший план у споживанні інформації виходять такі якості споживача, як спроможність налагодити мережі взаємообміну, ретельність та ентузіазм. Роль сім'ї в передачі електронної культури зменшується, вирівнюються можливості різноманітних соціальних верств.

Можна виділити шістьгруп населення в їх відношенні до інформаційних телекомунікаційних технологій:

1. ті, хто створює нове інформаційне середовище і нові інформаційні ресурси;

2. ті, хто використовує нове інформаційне середовище, інтегруючись до нього;

3. ті, хто знаходяться в процесі інтеграції, роблять перші кроки;

4. ті, хто не зробив першого кроку, але і не заперечує необхідність цього;

5. ті, хто відчужений від нового інформаційного середовища, не помічає його;

6. ті, хто активно протистоїть нововведенням, вважая їх суспільно шкідливими.

І хоча безсумнівно, що представників перших трьох груп — статистична меншість, їх енергетика дуже сильна. Таким чином, можна сказати, що соціальна база інформатизації вУкраїніє, і швидкість змін достатньо велика.

Відповідно до приведених вище статистичних даних, можна зробити ще один висновок: вУкраїні створюється технологічна база інформаційного суспільства. Томудержаві необхідно сформулювати концепціюйого побудови, в якій були б прописані роль і місце головних діючих осіб — комерційного сектору економіки, держави, населення, громадських організацій. Концепція інформаційного суспільства може стати об'єднуючим ідейним початком для України, дати цілісне бачення цілей і завдань суспільного розвитку, запропонувати конкретні шляхи їх досягнення.