1. Бізнес-культура: сутнісна характеристика та форми прояву.

Будь-яке суспільство або окрема соціальна група повинні упорядковувати відносини в своєму середовищі, послабляти тенденції, які ведуть до розладу і свавілля, усувати вплив стихійних настроїв. Суспільство також повинно погоджувати дії окремих осіб і груп, приводити їх у відповідність зі спільними інтересами. Наведення порядку може бути досягнуте через насильство і примус, політичне, ідеологічне або психологічне маніпулювання суспільством. Однак стійке і дійове саморегулювання соціальних відносин досягається також і через культурні норми. Вони забезпечують добровільну і свідому співпрацю людей, спираються на формалізовані мотиви і потреби, які відповідають ухваленим цілям, стимулюють стабільні стосунки в колективі, що спираються на звичні очікування.

Багато зарубіжних теоретиків назвали культуру, і передусім культуру спілкування, важливою складовою в боротьбі за успіх у бізнесі. Відомий американський спеціаліст у галузі управлін¬ня Лі Якокка в монографії “Кар’єра менеджера” зазначає, що пси¬хологія була для нього найціннішою з усіх університетських дис¬циплін. Працюючи у сфері управління, він у спілкуванні з різними людьми частіше використовував знання з психології та етики, особ¬ливо етики спілкування, аніж інженерні та економічні знання. Спілку¬вання він вважає найкращим способом спрямувати енергію людей на досягнення поставленої мети.

У різні часи підходи до вивчення спілкування були не однако¬вими. Якщо, наприклад, у психології в 20-60-ті роки його досліджували в контексті масових процесів, а потім — в онтогенезі, у взаємозв’язку з мовленням і вищими психічними функціями, то наприкінці 60-х — на початку 70-х років наука вивчала, як змінюється поведінка людей в різних ситуаціях безпосереднього спілкування, аналізувала різні засоби, зокрема невербальні характеристики та їхнє значення для сприймання однієї людини іншою, розглядала прикладні аспекти спілкування як цілеспрямований вплив.

В останні роки управлінські служби не тільки змінили відношення до бізнес-культури організації, але і зайняли активну позицію у використанні її як фактору підвищення конкурентоспроможності, адаптивності, ефективності виробництва та управління. Наявність організаційної культури та її значення визнані у всьому світі.

Бізнес-культура впливає як на процес управління персоналом, так і на роботу підприємства в цілому. Бізнес-культуру у системі управління підприємством досліджено як стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати усі його підрозділи та усіх працівників на загальні цілі, підвищувати ініціативу персоналу, забезпечувати відданість загальній справі, полегшувати спілкування.

Нині не має єдиного підходу до трактування поняття «корпоративна культура». До того ж, різні автори для її характеристики використовують такі терміни як: «культура», «організаційна культура», «культура організації», «фірмова культура», «культура підприємництва».

Бізнес-культура – це система правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, різноманітних інтересів, особливостей поведінки працівників даного підприємства, стилю керівництва, задоволеність працівників умовами праці, рівень співпраці та перспективи розвитку. Таким чином, культура організації підприємницької діяльності визначає клімат, стиль взаємовідносин, цінності підприємства. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, а й сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості товарів та послуг і отже, збільшенню доходів.

Бізнес-культура повною мірою пояснює складові управління підприємством: стратегію, цілі, ринкові ніші, стан продуктивності праці, якості товарів, відношення до споживачів, конкурентів. Метою бізнес-культури є формування функціональної поведінки персоналу, яка спрямована на досягнення цілей підприємства.

Як об’єкт дослідження та управління бізнес-культура:

— регулює поведінку працівників;

— є соціальною, тому що на процес її формування впливають працівники підприємства;

— є результатом дій та думок персоналу;

— здатна змінюватися.

До найбільш значущих факторів, що впливають на формування бізнес-культури віднесено:

— спільність інтересів – більшість співробітників і менеджерів поділяють спільні цінності і методи ведення бізнесу.

Наприклад, на щомісячних зібраннях спостерігається єдність поглядів, всі швидко доходять згоди. Щоб досягти такого результату потрібно вести постійну роботу з персоналом, проводити регулярні опитування, цікавлячись питаннями заробітної плати, організації праці на робочому місці, стилем управління і внутрішнім лімітом в організації. Для отримання достовірної інформації потрібно дотримуватись автономності;

— адекватність обраної стратегії – цілі компанії не протирічать корпоративній культурі. Наприклад, культура швецької компанії ІКЕА, що виготовляє і продає не дорогі меблі, адекватна обраній стратегії. Вона ґрунтується на таких цінностях, як простота, скромність і контроль за витратами. Менеджери компанії, включаючи вище керівництво, ніколи не літають першим класом і не зупиняються у дорогих готелях;

— адаптивність культури – здатність бути каталізатором змін. Від цієї характеристики залежить сприйнятливість організації до змін зовнішнього середовища і здатність ефективно працювати у довгостроковій перспективі. Цінності, що характеризують цінність культури – це довіра, схильність до ризику, заповзятливість, креативність, інновації і т. д.

Елементи підприємницької культури формуються як під впливом досвіду діяльності даного підприємства, так і в результаті настанов його лідерів. До складових бізнес-культури підприємства віднесено:

• цілі підприємства;

• його система цінностей та ідей;

• прийняті на підприємстві стандарти і правила.

Слід мати на увазі, що перш ніж розпочати формування культури того чи іншого підприємства, слід чітко зрозуміти систему його цінностей та переконань. Вона складається роками, динамічна, постійно вдосконалюється.

Принципи побудови бізнес-культури :

• законність;

• виконання зобов’язань та обов’язків, які виходять з правових актів, договірних відносин та здійснюваних законних угод, із традицій ділового спілкування, що виявляється у нанесенні майнової чи моральної шкоди партнерам, конкурентам, споживачам, найманим працівникам;

• чесність у ставленні до суб’єктів свого бізнесу, споживачів, партнерів, держави – це дійсно провідна ознака культури підприємництва

• розвиток особистої ініціативи;

• всіляке стимулювання відповідальності за виконувану справу;

• повага до людини як до особистості.

Культура підприємництва як прояв правових та етичних критеріїв включає такі відносини: з державою, зі споживачами, з партнерами, конкурентами, а також дотримання чинних правових актів, стандартів, правил, норм, які прямо чи побічно впливають на розвиток підприємництва.

Процвітаючі фірми мають високу культуру й особливий стиль, що сприяє досягненню й збереженню провідних позицій на ринку. Працівники таких фірм мають чітку систему цінностей та чіткі уявлення про цілі й засоби їх досягнення, мають партнерські стосунки на всіх рівнях, високо цінують професійну компетентність та відданість справі, прагнення до високої якості праці, просування по службі залежить від результатів праці, вміння брати на себе відповідальність, бажання розширити й зміцнити позиції, займати панівне становище на ринку.

Серед різноманітних шляхів створення етики існують такі:

• підтримання та заохочення існування у колективі різних точок зору на ті або інші проблеми;

• високий рівень міжособистісних стосунків, прагнення до колективного вирішення завдань;

• виконання співробітниками частини повноважень свого керівника, що сприяє підвищенню ступеня відповідальності за виконувану роботу;

• нестандартний спосіб мислення, який часто э джерело нововведень у різних сферах діяльності.

Етика – це система норм моральної поведінки людей, їхніх обов’язків по відношенню один до одного та суспільства в цілому.

Мораль – це форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Призначення та необхідність культури підприємства в Україні.

Культура складається з чотирьох тісно пов'язаних і взаємозалежних елементів: культури працівників управління, куль­тури процесу управління, культури умов праці і культури докумен­тації. Визначальним елементом серед них є культура працівників управління. Маючи високу культуру, кожний працівник якісно виконує свою роботу, підтримує високий рівень культури управ­ління і прагне удосконалювати організацію своєї праці.

Культура працівників управління залежить від багатьох факторів і характеризується рівнем загальної культури, наявністю ділових яко­стей, необхідних для виконання роботи у відповідності з посадою.

Основними шляхами забезпечення культури управ­ління є: глибоке оволодіння наукою управління, систематичне підви­щення кваліфікації і загальної культури, аналіз і практичне узагаль­нення результатів своєї діяльності, розвиток позитивних якостей.

Раціональна організація управлінської праці означає раціональ­ний поділ, кооперацію і регламентацію управлінської праці, норму­вання складу, чисельності працівники?, правильну розстановку і ви­користання кадрів, застосування прогресивних методів, засобів праці. Для раціональної організаційної управлінської праці повинно бути проведене чітке визначення обсягів і складу робіт з управління. дним з елементів, які безпосеред­ньо впливають на рівень культури, є комплек­сна автоматизація і механізація процесу управління.

Важливим елементом культури є культура умов праці. Від того, наскільки зручне приміщення і робоче місце працівника, наскільки вони відповідають санітарно-гігієнічними вимогами, значною мірою залежить продуктивність праці апарату управління. У відповідно­му устаткуванні, оформленні приміщень і робочих місць, у забез­печенні найбільш комфортабельних умов праці проявляється куль­тура управління організацією (підприємством).

Невід'ємним елементом культури є культура доку­ментації.

З документації починаються і нею завершуються прак­тично всі сторони внутрішньої і зовнішньої діяльності підприємств, всі операції і процедури процесу управління. Отже, ефективність управлінської праці значною мірою залежить від оформлення до­кументів, організації їхнього руху і зберігання, зручності користуван­ня, надійності і довговічності. Забезпечення високого рівня культу­ри документації призводить до значної економії коштів, оскільки використання інформації, яка міститься в документах, супровод­жується виконанням значного обсягу операцій і робіт, число яких зростає за відсутності належної культури роботи з документами.