41.Проблеми неплатоспроможності та банкрутства сг в економіці України

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення. Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому,що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові пра­во­відносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва. Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин. На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:

зміна економічного середовища, в якому вони існують;

втрата традиційних ринків збуту власної продукції;

42. Процес злиття і поглинання в контексті антикризового управління

Проблеми злиття (об'єднання підприємства боржника з іншим фінансово стійким підприємством); та поглинання (придбання підприємства санатором), приєднання розглядаються вітчизняними вченими як основні форми реорганізації підприємств-боржників із санаційною метою.

Дуже важлива роль у профілактиці захоплення приділяється широкому використанню внутрішніх механізмів стабілізації.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації здійснюється по етапах:

1. Усунення неплатоспроможності.

2.Відновлення фінансової стабільності.

3.Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту.

Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її механізми, які в практиці антикризового управління прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний. Іноді їх підрозділяють на захисні й натуральні механізми.

Оперативний механізм являє собою систему заходів, спрямовану, з одного боку на зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань, а з іншого боку, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання.

Збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок таких основних заходів:

а) ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

б) реалізація високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень;

в) рефінансування дебіторської заборгованості з метою зменшення її загального розміру;

г) прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення строків надаваного

комерційного й споживчого кредиту;

д) нормалізація розміру поточних запасів матеріальних цінностей;

е) скорочення розміру страхових і сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей