3.3. Аналіз ступеня обґрунтованості системи прийняття управлінських рішень

Науковий напрям “ Економічне обґрунтування управлінських рішень ” на сьогодні є новим і недослідженим, тому методи цього дослідження є актуальні.

Однією із невирішених раніше частин загальної проблеми, якій присвячується робота, є необхідність реформування політики прийняття управлінських рішень на підприємствах з визначенням того, що така необхідність, насамперед, базується на принципах прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень і їх оптимальних варіантів на рівні, достатньому для їх упровадження, в тому числі на державному, а також забезпечення обов’язковості їх реалізації з недопущенням проявів дискримінації щодо реалізації на міжнародному ринку товарів вітчизняного виробництва. В автоматизованій системі управління джерела формування масиву інформації нових управлінських рішень базуються на:

- використанні результатів науково-дослідних структур на взаємовигідних умовах, незалежних експертних оцінок висококваліфікованих менеджерів, які здатні чітко висловлювати свої думки і вміють ефективно вирішувати управлінські конкретні проблеми, проводити аналіз і достовірну, незалежну оцінку товарного ринку, регіональних та структурних диспропорцій у системі суспільного виробництва на товарному ринку, ринку капіталу і ринку праці, а також досягнень науки та техніки, нових можливостей використання нового товару, товару конкурентів [87];

- вміють опитувати споживачів і аналізувати інформацію про незадоволені проблеми, вести розмову з торговельним персоналом, який безпосередньо контактує з покупцем, з постачальниками продукції, посередниками-менеджерами з реалізації продукції; маркетингових дослідженнях діючих підприємств, рекламних агентств та інших підприємств.

Для стратегічного прогнозування, економічного обґрунтування управлінських рішень також необхідно мати достовірну інформацію стосовно того, що коли будь-яка ланка управлінської діяльності стане збитковою для підприємства і виникне необхідність пошуку перспективних, ефективних ланок управління бізнесом, при можливому посиленні конкуренції чи встановленні недосконалої правової бази з введення різних обмежень на реалізацію продукції. Це робить дану ланку діяльності недоцільною для подальшого випуску не конкуренто захищеної продукції [91].

Економічне обґрунтування управлінських рішень, повязане з виявленням співвідношення між попитом та пропозицією на товар, політикою цін, прогнозними розрахунками капіталовкладень, податковими відрахуваннями, одержанням прибутку і розрахунком критичної межі беззбитковості, визначенням можливостей обсягу виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції і потреб систем матеріально-технічного забезпечення та управління збутом продукції в системі матеріально-технічних запасів споживання, в операційній інфраструктурі підприємства (управління ремонтними, інструментальними, енергетичними, транспортними і складськими господарствами), з високою якістю продукції (послуг) і управлінням конкурентною стратегією підприємства на перспективу 10 і більше років. Методика економічного обґрунтування управлінських рішень, що стосуються менеджменту операційної (виробничої) системи підприємства, базується на прийнятті управлінських рішень у виробничій діяльності підприємства, в управлінні системою планування, в системі матеріально-технічного забезпечення та управлінні збутом продукції (послугами), в системі матеріально-технічних запасів, в операційній інфраструктурі підприємства, а також в управлінні якістю продукції, перспективним конкурентним захистом продукції (послуг) авіаційного підприємства [84].

Економічне обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з фінансовим менеджментом підприємства, визначає основні функції та управлінські структурні відносини підприємства з визначення потреб у фінансових ресурсах; управління основними видами фінансування, джерелами фінансування та особливостями їх отримання (зовнішнє, акціонерне, кредитне, довгострокове фінансування, фінансування за допомогою облігацій, акцій, середньо короткострокове фінансування; кредити під заставу обладнання, відсоткова ставка); управління формуванням капіталу підприємства .

Стратегія економічного обґрунтування управлінських рішень спрямована на залучення фінансових коштів стосовно розподілу та використання фондів підприємства, основного (основні фонди, дострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи) і оборотного капіталу (готівка, кошти боржників і складські запаси) та управління процесами формування фінансового плану підприємства основного бюджету і його структур з урахуванням дій комерційного ризику та виникнення небезпеки кризових явищ і ситуацій на підприємстві.

Рис. 3.4. Процес підготовки і прийняття рішення*

*Розроблено автором.

Економічне обґрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій пов’язане з бізнесом і тими подіями, настання яких може призвести до втрат великих фінансових коштів, якщо менеджер не передбачить вірогідності тих чи інших ризиків. Економічне обґрунтування управлінських рішень щодо зниження ступеня підприємницького ризику і небезпеки кризових явищ і ситуацій спонукає менеджера протидіяти виникненню економічних криз, кризових явищ та ситуацій і сприяє подоланню їх наслідків шляхом ефективного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю і працею персоналу, особливостями стратегічного прогнозування і бюджетного планування, стимулюванням, мотивацією та ін.[87].

Для економічного обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом зовнішньоекономічної діяльності підприємства, необхідно формувати масив достовірної техніко-економічної інформації на підприємстві як об’єкт дослідження про наступне:

- управління організацією експортно-імпортних операцій (організація експортних та імпортних операцій торговельно-посередницькі операції - торговельні, комісійні, агентські, брокерські фірми); управління валютним регулюванням (внутрішні властивості валютного ринку, механізми - об’єкти - інструменти валютного регулювання);

- управління стимулюванням та захистом іноземних інвесторів (залучення інвестицій, доступ до нових технологій, передових методів управління, зарубіжних ринків, досвіду щодо приватизації та перебудови економіки, податки, що не пов’язані з доходами, міжнародні аспекти податкових стимулів);

- управління розвитком вільних економічних зон (експортно-виробничі зони, зони операційних систем і зовнішньої торгівлі, науково-технічні парки США, технополіси Японії); участь в управлінні міжнародними фінансовими підприємствами (міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (МАГІ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);

- участь в управлінні міжнародними товарними ринками (міжнародні товарні біржі, міжнародні товарні аукціони і торги, міжнародні ярмарки та виставки);

- стратегічний менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства (планування ринкової стратегії підприємства, управління маркетинговими дослідженнями на зовнішньому ринку вивчення об’єкта дослідження, товару, покупця, ринку, середовища міжнародного маркетингу, системи міжнародної торгівлі, економічної, політико-правової, культурної і спеціалізованих сторін системи підприємства);

- укладення контрактів у зовнішньоекономічній діяльності і управління контрактною діяльністю в цій діяльності (специфіка умов зовнішньоторгового контракту, ціна товару, умови платежу, підготовка до укладання контракту, вибір контрагента та ін.);

- управління ціновою політикою на зовнішньому ринку (цінова стратегія підприємства, ціни зовнішньоторговельних контрактів, способи фіксації цін, техніко-комерційні поправки); управління механізмом розрахунків у зовнішньоторговельних операціях (платіж готівкою, авансовий платіж, платіж у кредит, інкасова форма розрахунків і відкритий рахунок);

- управління транспортним забезпеченням зовнішньої торгівлі (морські, залізничні, повітряні, автомобільні перевезення); управління страховим захистом зовнішньоекономічних операцій підприємства (страхування зовнішньоекономічного ризику експортних кредитів страхування від валютного та кредитного ризиків під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів);

- стратегічний менеджмент міжнародних підприємницьких проектів (бізнес-план, фінансовий план, інвестиційний, фінансовий аналіз проектів, залучення кредитних ресурсів для впровадження міжнародних підприємницьких проектів);

- оцінку ефективності економічного обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій.

Для економічного обґрунтування управлінських рішень, які приймаються керівництвом підприємства з метою вибору оптимальних (ефективних) варіантів, для їх впровадження в ту чи іншу систему операційної або іншої структури підприємства необхідно зібрати показники (достовірну статистичну техніко-економічну інформацію) управлінської діяльності підприємства, використовуючи експертні оцінки менеджерів високої фахової кваліфікації [94].

На основі сформованого масиву достовірної техніко-економічної інформації будується статистична оптимізаційна економіко-математична модель показників економічного обґрунтування управлінських рішень на підприємстві. Така модель є набором параметрів, об’єднаних в єдине ціле регресійними рівняннями. Для отримання статистичних економіко-математичних моделей показників економічного обґрунтування управлінських рішень, їх оптимальних кількісних показників загальна методика проведення дослідження включає такі основні етапи:

- формування техніко-економічних параметрів підприємства з розподілом їх на: вихідні (показник економічного обґрунтування управлінських рішень ) і вхідні, що дає можливість вибрати основні ознаки і визначити фактори їх майбутньої моделі;

- дослідження підприємства, оцінка точності вимірів і реєстрація його техніко-економічних параметрів;

- обґрунтування обсягу вхідної статистичної інформації з метою отримання достовірних даних для дослідження підприємства;

- проведення дослідницько-статистичного експерименту зі збирання техніко-економічної інформації про об’єкт дослідження;

- статистичний аналіз одержаної інформації (побудова гістограм полігонів розподілу, перевірка гіпотези про нормальність емпіричного розподілу параметрів процесу дослідження та ін.);

- оцінка форми зв’язку;

- проведення багатофакторного регресійного аналізу (визначення коефіцієнтів регресії, залишкової дисперсії, відкидання незначних параметрів рівняння регресії, використовуючи багатоступеневий аналіз часткових коефіцієнтів кореляції і коефіцієнта багатофакторної кореляції, перевіряючи при цьому значущість коефіцієнтів регресії за Т-критеріями, адекватність рівняння регресії та ін.);

- одержання оптимальних значень показників від впровадження управлінських рішень на основі реалізації алгоритмів визначення оптимальних варіантів на комп’ютерній техніці за економіко-математичною моделлю;

- одержання реальних (прогнозних) оцінок приросту, що стосуються прибутку (обсяги виробництва продукції, її собівартості, послуг та ін.), з урахуванням якісних показників продукції в результаті впровадження на авіаційному підприємстві економічно обґрунтованих управлінських рішень в умовах подолання авіаційним підприємством економічних ризиків і небезпеки виникнення кризових явищ і ситуацій [94], [89].

З дослідження випливають висновки про те, що впровадження методології прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень на певному підприємстві створює умови для одержання максимального прибутку в результаті оптимізації комплексного механізму прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень, що і є на сьогодні основним завданням господарювання в Україні. При цьому необхідно активно впроваджувати механізми реалізації продукції не тільки на внутрішньому, а й на міжнародному ринку.

У процесі визначення перспективи подальшого розвитку у даному напрямі встановлено, що державна стратегія має бути спрямована на вирішення проблеми прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень, що передбачає збільшення витрат на розвиток стратегічних галузей економіки, зміцнення недержавних форм власності, а також реформування оплати праці і податкової системи.

Управлінське рішення це соціальний акт, в якому в логічній формі (текстуальна модель) висловлені впливи управлінських ланок на суспільну систему (керовані об'єкти), що необхідні для досягнення поставлених цілей, забезпечення інтересів та задоволення відповідних потреб в управлінні.

Державні управлінські рішення це управлінські рішення, що приймаються вищими та центральними органами (та їх керівниками) з метою визначення і реалізації державних цілей, стратегії їх досягнення, основних функцій держави, державної політики, організації державної влади, вирішення інших проблем державного рівня та які задовольняють певним, наведеним далі ознакам.

Державно-управлінське рішення це:

1. Усвідомлено зроблений суб'єктом державного управління вибір цілеспрямованого впливу на соціальну дійсність, виражений в офіційній формі.

2. Владна воля держави, що набуває офіційно вираженої форми завдяки закріпленню її в державних актах, які видаються державним органом чи посадовою особою у відповідності з його компетенцією і в межах наданих повноважень.

Особливості управлінських рішень:

• правова форма;

• розробка на достовірній фактологічній основі;

• відповідність компетенції органу;

• несуперечливість приписів, що складають зміст рішення;

• ресурсне забезпечення завдань;

• адресність;

• можливість оцінки виконання визначених завдань тощо.

Етап прийняття і реалізації управлінського рішення охоплює:

• прийняття рішення (вибір одного, найбільш ефективного варіанта дій);

• доведення управлінських рішень до виконавців;

• складання плану реалізації управлінських рішень;

• організацію виконання управлінських рішень;

• контроль за виконанням управлінського рішення.

Управлінські рішення приймаються в установленому порядку, базуються на аналізі та оцінці можливих альтернатив, мають директивний (обов'язковий) характер; подібно до обміну інформацією рішення виступає як складова частина кожної з функцій управління; тому процес прийняття і здійснення рішень розглядаються як "наскрізний", що пронизує та об'єднує всі функції, як один із важливих зв’язуючи процесів в управлінні соціальною системою.

Основою вироблення і прийняття управлінських рішень є інформаційні процеси - пошук, передача і перетворення інформації в різних ланках системи управління. Від якості прийнятих рішень великою мірою залежить ефективність управління і діяльності організації в цілому

Ознаками високої якості управлінського рішення є:

- своєчасність (швидкість прийняття),

- надійність (обґрунтованість),

- економічність (мінімальна кількість ресурсів, що споживаються),

- кількісна визначеність,

- можливість чіткого контролю.

Основні функції управлінського рішення:

- спрямовуюча,

- забезпечуюча,

- організаційна,

- координуюча,

-стимулююча.

Табл. 3.1.