2.3. Організація бухгалтерського обліку в системі прийняття та прогнозування управлінських рішень

У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік. Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою й іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації. Управлінський облік складається із систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства.

Для кращого розуміння суті управлінського обліку можемо дати його визначення, взявши його інтерпретацію в українського фахівця з управлінського обліку Голова С.Ф.

Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передання інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів[49].

За деякий час М.К. Уелсом в теорії обліку було виділено сім парадигм:

1) антропологічна - традиційний підхід до бухгалтерського обліку, коли практика облікових працівників визначає теорію бухгалтерського обліку, тобто рахівництво визначає рахунковедення;

2) кон'юнктурна - теорія обліку формується виходячи з потреб економіки ринку;

3) орієнтована на події (ситуаційна) - вбачає мету обліку не у реєстрації фактів господарського життя, а у розвитку прогностичної функції обліку;

4) процесуальна - зосереджена на вивченні процесів господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень;

5) ідеалізована - зводить теорію обліку до вимірювання результатів господарської діяльності;

6) інформаційна - підпорядкована оцінці інформації про факти господарського життя;

7) біховерістична - вивчає поведінку осіб, що приймають управлінські рішення.

Серед перерахованих парадигм була, так звана, “ситуаційна” бухгалтерія з прогностичною спрямованістю і дотриманням таких умов:

Метою обліку є представлення інформації про всі суттєві події, які можуть бути використані у множені моделей прийняття рішень.

Функцією обліку є не пряме надання даних для моделі надання даних, а нагромадження максимально можливого обсягу даних, з яких користувач (адміністратор) міг би з урахуванням індивідуальних особливостей прийняти його моделі прийняття рішень, вибрати необхідну йому інформацію.

Завданням обліку є максимально точне прогнозування майбутніх подій, за даними про зміни у зовнішньому середовищі підприємства. Більшість прихильників ситуаційної бухгалтерії вважають основним методом отримання прогнозів екстраполяції і спрямовують свої зусилля на досягнення точності прогнозних показників. Звичайно, екстраполяція є необхідним елементом процесу розробки будь-якого економічного прогнозу, але її результати є надто неточними. Тому прогнозування виключно на основі екстраполяції є досить примітивним та неефективним. За останні двадцять-тридцять років відбулися важливі зрушення у методології та забезпеченні прогностичної функції обліку. В умовах поширення персональних комп’ютерів стало можливим практичне впровадження нових форм обліку, які за допомогою спеціального програмного забезпечення дозволяли нагромаджувати і відображати не тільки ретроспективну, але й прогнозну інформацію. В якості приклада, у нас, в Україні, можна провести розробку і впровадження програмного забезпечення корпорації "Галактика".

В науковій економічній літературі ряд авторитетних вчених, таких як професори Е.А. Мізіковський та Я.В. Соколов, поділяють управлінський облік на дві частини - систематичний і проблемний облік. Цю думку підтримують також інші автори.

Систематичний облік значною мірою відповідає суті виробничого(операційного) обліку, доповненого спрощеним статистико-математичним апаратом аналізу даних. В той же час, у проблемному управлінському обліку поєднуються функції прогнозування, планування, калькуляційного обліку, контролю, програмування, системного економічного аналізу, математичних методів імітаційного моделювання тощо.

Розглядаючи різні концепції управлінського обліку за інформацією викладеною в публікації Міжнародної федерації бухгалтерів "Концепції управлінського обліку" можна зазначити наступні чотири категорії:

• Концепції, пов’язані з функцією;

• Концепції, пов’язані з використанням результатів;

• Концепції, пов’язані процесом та технологією;

• Концепції, пов’язані з потенціалом функції.

Узагальнюючи, можна відмітити, що всі ці концепції безпосередньо пов’язані з різними школами стратегій розвитку компаній. Таким чином, мета і сутність управлінського обліку зводиться для обслуговування у релевантній інформації менеджерів щодо прийняття управлінських рішень.

Управлінський облік розглядає три основні аспекти класифікації витрат за різними ознаками щодо складання фінансової звітності, прийняття рішень та контролю за їх виконанням. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними керувати.

Класифікація витрат:

• Вичерпні та невичерпні витрати та витрати періоду;

• Прямі та непрямі;

• Основні та накладні;

• Релевантні та нерелевантні,

• Постійні та змінні;

• Маржинальні та середні;

• Дійсні та альтернативні;

• Контрольовані та не контрольовані.

У прийнятті рішень, ми маємо розділення витрат на релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та альтернативні.

Релевантні витрати - це витрати, що можуть змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати - це витрати, що не залежать від прийняття рішень. Дійсні витрати - це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів. Альтернативні витрати - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Щоб управляти витратами , важливо знати, як вони поводяться, тобто є вони змінними чи постійними. Змінні витрати - це ті, що залежать від обсягу реалізації і ,навпаки, постійні це ті, що не залежать від нього. Потрібно відмітити, що цей розподіл існує незмінним протягом якогось релевантного діапозону часу, потім його потрібно переглядати. При контролі витрат існують такі, що менеджер може безпосередньо контролювати (зарплата), вони називаються контрольованими витратами, а витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (наприклад, амортизація комп’ютерного обладнання) називають неконтрольованими витратами. Витрати, як і люди, поводяться по різному. Під поведінкою витрат ми розуміємо характер реагування витрат на зміни в діяльності. Діяльність, яка впливає на витрати називається фактором витрат.. Прикладами факторів витрат для різних функцій бізнесу наведені нижче.

Таблиця № 2.2.