9.2. Проблеми впровадження іс та асуп

Сьогодні доцільність впровадження в українські підприємства інформаційних технологій для автоматизації технологічних процесів та поліпшення управлінської діяльності мало в кого визиває сумніву. Адже це:

- можливість створення єдиної системи контролю та обліку;

- складання планів та прогнозів з більшою достовірністю;

- прискорення прийняття рішень і зменшення фінансового ризику;

- зручне, швидке та якісне формування звітів, супроводжувальної

документації, наочно-рекламних матеріалів;

- зручний та швидкий спосіб обміну інформацією та її пошуку;

- підвищення якості виготовляємої продукції (надаваємих послуг) та

створення передумов для зменшення її собівартості;

- вилучення з роботи рутинних операцій та підвищення престижу праці.

Питання в іншому: в якій мірі потрібна автоматизація підприємств, чому від впровадження ІТ часом виникають негативні наслідки, як можна їх зменшити? На жаль, однозначних відповідей на ці питання немає, але можна навести концептуальні положення, використання яких має сприяти поліпшенню загальних економічних показників підприємств (прибутку, рентабельності, ліквідності, терміну окупності капіталовкладень тощо).

1. Не маючи відповідних коштів на впровадження, підтримку і оновлення ІС, багато керівників зайняли позицію спостерегачів, обмежуючись так званою “малою” автоматизацією. Але процес бурхливого розвитку ІТ безупинно триває (в Україні за останні 15 років процесор ПК змінився від Іntel 386 до Pentium V і вище), тому відставання від цього розвитку буде все більш негативно впливати на конкурентноздатність таких підприємств.

2. В силу специфічного розвитку ринкової економіки в Україні першими на впровадження ІТ змогли виділити кошти підприємства торгівлі та сфери послуг. Але скористатися їх досвідом промисловим підприємствам, які складають економічний базис країни, важко. В першу чергу це пов’язано з довгостроковим циклом обігу капіталу, великою чисельністю персоналу, невирішенням соціальних проблем, державним регулюванням багатьох таких підприємств тощо.

3. За оцінками іноземних експертів поліпшити економічні показники тільки за рахунок автоматизації управлінських та виробничих процесів підприємства здатні не більше, ніж на 10%. Інші 90% успіху досягаються за рахунок одночасного впровадження нових управлінських технологій і проведення реінжинірінга підприємств. Але на цей ризиковий крок готові далеко не всі керівники і основні причини – правова недосконалість та економічна нестабільність в державі, а також можливі болючі організаційно-адміністративні зміни на самому підприємстві.

4. Далеко не всі працівники задоволені зміною життя під впливом

розвитку ІТ. Цей факт природного характеру і вирішувати таку проблему примусово було б помилкою. Тому, з однієї сторони, на підприємствах потрібно вести роз’яснювальну роботу з конкретними цифрами щодо переваг, які можуть надати ІТ, а також постійно підвищувати кваліфікацію працюючого персоналу, з другої сторони, потрібні реальні державна та галузеві програми по раціональній зайнятості звільнених.

5. Сама по собі “мала автоматизація” (тобто комп’ютерні мережі використовуються не в повній мірі, ПК використовуються, в основному, як універсальний наборно-друкарський пристрій в підрозділах офісного характеру, багато часу іде на ремонт та підтримку техніки в робочому стані) відчутного позитивного економічного ефекту надати не в змозі. Безумовно, такий етап розвитку ІТ необхідний, але має бути недовгим. Потрібен подальший перехід до рівня принаймі нескладної автоматизованої системи управління підприємством (АСУП). Тільки на цьому етапі, за досвідом розвинутих держав, настає можливість для одержання реальних прибутків (тобто починають виявлятися усі наведені на початку підрозділу переваги від впровадження ІТ).

6. При впровадженні АСУП (або ІС) як типової системи, без прив’язки до особливостей підприємства, виникає велика імовірність невизначеності ситуації (наприклад, після обробки інформації в запропонованій множині відповідей одне рішення суперечіть іншому). Отже, АСУП повинна налагоджуватися під кожне підприємство окремо, поетапно, з тривалим терміном гарантійного обслуговування.

7. Автоматизовані процеси управління підприємством в певній мірі повинні відрізнятися від існуючих, інакше АСУП почне “консервувати” усі недоліки, які накопичувалися роками. Крім цього, досвід свідчить про те, що повністю відтворити ручні операції в автоматизованому вигляді важко і недоцільно. Отже, з одного боку, потрібне коригування існуючих технологій і порядку реалізації управлінських рішень, з другого боку – розуміння, що такі процеси на вітчизняних підприємствах проходять дуже важко.

8. Для високої ефективності ІС та АСУП зусилля усіх підрозділів

підприємства мають бути направлені в одну сторону. З урахуванням спадщини трудових відносин ще з часів СРСР така організація виробництва зажадає від керівника чималих зусиль та часу.

9. Для підтримки в робочому стані навіть простої ІС потрібна група обслуговування, а для підтримки АСУП потрібен принаймі відділ з відповідними кваліфікованими кадрами. Це потребує додаткових значних витрат і далеко не всі керівники до цього готові.

10. Інформатизація підприємства – це не разова акція, тому потрібний

довгостроковий проект на створення ІС та відповідне фінансування. Неважливо, як цей проект буде здійснюватися: власними силами або з притягненням зовнішніх організацій, на базі вже існуючих розробок або за своїм баченням проблеми. Важливо, щоб цей проект мав високий пріоритет і в його реалізації були зацікавлені керівники усіх рангів.