9. Проблеми впровадження іс та асуп

9.1. Основні етапи переходу до АСУП

Створити відразу автоматизовану систему виробництва неможливо. Це довгострокова програма, яка в загальному вигляді складається з кількох етапів: впровадження окремих АРМ, створення електронного офісу, створення та впровадження спочатку малої, а потім розвинутої інформаційної системи підприємства, і нарешті, поступовий перехід до автоматизованого управління. Так як впровадження окремих АРМ підприємства концептуально зрозуміле, розгляд проблем почнемо з електронного офісу.

Хоча основною офісною задачею є діловодство, як і в будь-якому сучасному підприємстві в офісі необхідні управління і контроль виконання, створення технічних і фінансових звітів, пошук і відновлення внутрішньої інформації, а також обмін інформацією з зовнішнім середовищем. Враховуючи на компактне розміщення більшості офісів при невеликій чисельності співробітників і, у той же час, проходження через офіс великих фінансових обсягів, цей чималий клас підприємств ефективніше інших (за розміром вкладень, часом окупності та рівнем прибутку) може бути автоматизований.

У загальному випадку електронним офісом (ЕО) називається програмно-апаратний комплекс, призначений для виконання офісних задач. У апаратну частину електронного офісу, як правило, входять декілька об'єднаних у мережу ПК, друкувальні пристрої, засоби копіювання, модем, телефакс, можливо ще й проекційне устаткування. Основними програмними продуктами в ЕО є текстовий-графічний редактор, електронна таблиця, програми упорядкування й аналізу розкладів, мережне ПЗ, програми перекладів і СУБД, бухгалтерські програми. Основна мета переходу до ЕО - зменшити час проходження документів і собівартість їхньої обробки, наблизитися до безпаперової технології, підвищити якість і престиж праці. Не обов’язково ЕО повинен розташовуватися в малих підприємствах. Його доцільність може проявлятись на середніх й великих підприємствах (канцелярія, відділ кадрів, відділи роботи з споживачами тощо), важливо тільки, щоб ЕО дійсно замінив ручну роботу (а не дублював її).

Найбільше широко ЕО застосовуються в страхових і фінансових компаніях, а також у рекламній і видавничій справі.

За своєю суттю ЕО є перша черга інформаційної системи підприємства по створенню і зберіганню простих баз даних та документів у довільній формі. Наступним етапом автоматизації є створення та ведення структурованих баз даних, а також оформлення супроводжувальної документації та звітів за певними стандартами. Найпростіше це можна здійснити за допомогою відповідних СУБД. З економічної сторони проблеми таку розробку доцільно проводити власними силами.

Якщо створення баз даних можливо за допомогою нескладних СУБД на базі кількох ПК мінімальної конфігурації, то розробка і впровадження ІС навіть середнього класу потребує використання багатьох технічних пристроїв та розробки різноманітних програмних модулів. Крім цього такий процес вимагає значних трудових і матеріальних витрат. Розмір цих витрат різний залежно від програмно-апаратного складу і ступеня автоматизації виробничих процесів. На сьогодні вибір складу та ступеня є важкоформалізуємою задачею і визначених методик вибору немає. Прийнятними для практики критеріями вибору є:

• наявність відповідних технічних та програмних засобів;

- вплив розв'язуваної задачі на основні техніко-економічні показники

підприємства (прибуток, рентабельність, якість продукції тощо);

- можливість домогтися ( як правило, у перспективі ) позитивного

економічного ефекту від упровадження ІС;

- глибина і надійність операцій, зв'язаних з обліком і контролем випуску

продукції на всіх етапах;

- відповідність автоматизуємих фінансових задач вимогам чинного

законодавства та податкової служби;

- спроможність АІС поліпшити умови праці на підприємстві.

У результаті вибору формується список, у якому наведені усі складові автоматизуємої задачі, тобто склад усієї ІС. Маючи склад ІС, автоматизуємі функції та послідовність їхніх рішень, можна приступити до розробки нової (або впровадження готової) системи.

До цього моменту мова йшла про ІС підприємств, де оброблена в АРМ первинна інформація направлялася на сервер керівника. Там ця інформація за допомогою чи то групи аналізу, чи самого керівника певним чином узагальнювалася (у вигляді звітів, прогнозів, рекомендацій, аналітичних перетворень тощо), після чого прийняття управлінського рішення суттєво спрощувалося. У випадку великих підприємств з постійними по сенсу технологічними процесами прийняття управлінських рішень може бути ще ефективніше, якщо етап обробки даних та прийняття рішень автоматизувати за рахунок використання відповідних моделей виробництва. Тоді інформаційна система підприємства набуває більш широке поняття і трансформується в автоматизовану систему управління підприємством.

Оскільки в АСУП ефективно задіяні тільки ті виробничі процеси, які мають прийнятні для практики або доступні моделі виробництва, то можна говорити про підвищення ефективності управління по окремим напрямкам. Потрібна „віддача” автоматизованої системи досягається експериментальною підгонкою параметрів моделі за певний час.